Справа №1-45/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко

Номер провадження 11/1890/291/12 Суддя-доповідач - Яременко

Категорія - 21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Крамаренка В. І., Матуса В. В.,

з участю прокурора - Думал С.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2012 року яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_2 раніше не судимий

засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, за ст.. 187 ч.1 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, згідно ст.. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст.. 75,76 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Добич, Шосткінського району, Сумської області, мешканка АДРЕСА_1, раніше судима:

1) 20 жовтня 2010 року Шосткинським міськрайонним судом Сумсь кої області за ст. 185 ч.1 КК України до 240 годин громадських робіт;

2) 15 листопада 2011 року Шосткинським міськрайонним судом за ст.185 ч.2 КК України до 1 року

обмеження волі,

засуджена за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст.. 70 ч.4 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Шосткинського міськрайонного суду від 15 листопада 2011 року більш суворим, остаточно визначено визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за скоєння таких злочинів.

В середині жовтня 2011 року, в денний час, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3, застосував до ОСОБА_4 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров»я потерпілого, а ОСОБА_2 повторно, відкрито викрала у ОСОБА_4 10 грн., чим вони завдали збитки останньому.

16.10.2011 року біля 21 год. ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_4, вчинив напад на ОСОБА_2 з метою заволодіння її майном, із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя і здоров»я потерпілої то заволодів у неї 22 гривнями, завдавши збитки потерпілій на вказану суму.

У поданій апеляції засуджена ОСОБА_2 просить змінити вирок і пом»якшити їй покарання, застосувати ст.. 69 КК України і призначити покарання не пов»язане з позбавленням волі, так як ОСОБА_3 оговорив її у вчиненні злочину, суд не врахував її покази, не врахував всі обставини справи, роль ОСОБА_3 у вчиненні злочину і виніс незаконний і суворий вирок;

Заслухавши доповідача про обставини справи та зміст поданих апеляцій, міркування прокурора Думал С.М., яка вважає, що апеляція засудженої не підлягає задоволенню, пояснення засудженої ОСОБА_2, яка просила задовольнити її апеляцію і пом»якшити їй покарання, колегія суддів провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин, викладених у її показах і кваліфікація її дій за ознаками ч.2 ст. 186 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб відкритого викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров»я потерпілого, є вірними.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у його показах і кваліфікація його дій за ознаками ч.2 ст. 186 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за вчинення за попередньою змовою групою осіб відкритого викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров»я потерпілого та за ознаками ч.1 ст. 187 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров»я особи, яка зазнала нападу, є вірними.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свою вину за пред»явленим їм обвинуваченням визнали повністю, судом правомірно в порядку ст.. 299 КПК України за згодою всіх учасників справи, в тому числі і підсудних, проведено скорочене судове слідство, в ході якого належно допитано підсудних та досліджено дані, що характеризують їх особи, в умовах з»ясування судом правильності розуміння ОСОБА_2 і ОСОБА_3 змісту обставин справи, добровільності та істинності їх позиції і роз»яснення їм судом про те, що у випадку не дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися в ході розгляду справи в суді, вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, що підтверджується протоколом судового засідання.

Покази ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду справи були послідовними з повідомленням обставин справи, що підтверджують факт вчинення інкримінованих їм злочинів, а зміст цих показів свідчить про повне визнання ними своєї вини за пред»явленим їм обвинуваченням.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляції засудженої ОСОБА_2, щодо неправомірності проведення судом скороченого судового слідства за наявності у неї заперечень проти фактичних обставин справи, які вона не оспорювала в ході розгляду справи судом першої інстанції.

Тому, відповідно до вимог ст.. 365 КПК України, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які ОСОБА_2 як підсудною не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ст.. 299 КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Разом з тим при призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 186 КК України, суд не в повній мірі врахував вимоги ст.. 65 КК України та призначив покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого нею злочину.

Зазначивши у вироку, що суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, пом»якшуючі покарання обставини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та обтяжуючу покарання обставину, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп»яніння, суд першої інстанції не врахував, що збитки потерпілому відшкодовано, та те, що розмір викраденого є незначним.

Враховуючи всі вищевикладені обставини та визнаючи їх такими, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної, колегія суддів вважає за необхідне згідно ч.1 ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_2 основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 186 КК України.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 вироком Шосткинського міськрайонного суду від 15 листопада 2012 року засуджена за ч.2 ст.. 185 КК України до 1 року обмеження волі, а злочин в цій справі вона вчинила до постановлення попереднього вироку, тому на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за попереднім вироком, більш суворим, що призначено даним вироком, необхідно визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 373 КПК України апеляційний суд змінює вирок у випадку пом»якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку та часткового задоволення поданої апеляції.

Керуючись ст.362, 366, 373, 377 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Шоскинського міськрайонного суду Сумської області від 01 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінити.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за вироком Шосткинського міськрайонного суду від 15 листопада 2011 року, більш суворим, що призначено за даним вироком, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Крамаренко В. І. Матус В. В.