Справа № Провадження №22-ц-3552/12 22-ц/1090/4442/12 Головуючий у І інстанціїГапоненко А.П.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Корзаченко
05.07.2012
УХВАЛА
Іменем України
27 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Воробйової Н.С.
суддів Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центрального регіонального управління" АТ "Банк Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору недійсним , -
встановила:
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центрального регіонального управління" АТ "Банк Фінанси та Кредит" про визнання кредитного договору недійсним. Позов обгрунтовувала тим, що 02.11.2007 року між нею та відповідачем укладений кредитний договір № 20-07-Ип/40, відповідно до якого банк надав їй кредит у розмірі 285 325 грн. із строком повернення 27.02.2015 року та зі сплатою 10,9 % річних за користування кредитними коштами. Відповідно до додаткової угоди розмір процентної ставки встановлено на рівні 15,5 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02.11.2007 року між банком та позивачем укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 67,8 метрів квадратних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 02.11.2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено два договори поруки, відповідно до яких ОСОБА_5 бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_2
Позивач зазначала, що кредитний договір укладений з порушенням законодавства України, оскільки при його укладенні порушені норми Закону України "Про захист прав споживачів", а саме відсутні суттєві умови, передбачені п.п. 2 та 4 ст. 11. Умови договору є несправедливими. Сторони при укладанні договору не досягли згоди щодо його всіх істотних умов. Зокрема, в кредитному договорі відсутні основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу до укладання договору про іпотечний борг, що передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Позивач зазначала, що їй не була надана інформація щодо сукупної та загальної вартості витрат за договорами як позичальнику. Підставою недійсності правочину позивач зазначила ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Просила визнати зазначений кредитний договір недійсним.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 10 квітня ОСОБА_2 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи.
Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.
Встановлено, що 02.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Банк «Фінанси та Кредит»в особі Центрального регіонального управління ВАТ Банку "Фінанси та Кредит", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Центрального регіонального управління ВАТ Банку "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 20-07-Ип/40, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 285 325 гривень із строком повернення 27.02.2015 р. та зі сплатою 10,9 % річних за користування кредитними коштами. У відповідності до додаткової угоди № 1 від 02.11.2007 р. до кредитного договору № 20-07-Ип/40 від 02.11.2007 року, розмір процентної ставки встановлено на рівні 15,5 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 02.11.2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 67,8 метрів квадратних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 02.11.2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено два договори поруки, відповідності до яких ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_2
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Позивачка підписала Інформацію про умови кредитування від 2 листопада 2007 року, що містить перелік умов кредитування відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, здійснивши видачу позивачці кредитних ресурсів. Позивачка не відмовилась від виконання умов договору.
Позивачкою не надано доказів того, що зміст кредитного договору суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасуання відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 10 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом дадцяти днів.
Головуючий
Судді