ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2008 Справа № 41/51-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Прокопенко А.Є. (доповідач),
суддів: Дмитренко А.К., Сизько І.А.
При секретарі судового засідання Савін В.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: Іваненко Н.В. представник, довіреність №б/н від 18.02.08;
від відповідача: Палєєва С.С. представник, довіреність №б/н від 28.01.08;
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛКАВА", м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.08р. у справі №41/51-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛКАВА", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ДНЕПР", м.Дніпропетровськ
про стягнення 4542,65 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.08р. по справі № 41/51-08 (суддя Орєшкіна Е.В..) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАЛКАВА", м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН ДНЕПР", м.Дніпропетровськ 4542грн. 65коп., в тому числі заборгованості в розмірі 4224,73 грн., інфляційних витрат –286,66 грн., 3 % річних –31,26 грн.
Оскаржуючи рішення господарського суду ТОВ "ІТАЛКАВА" просить його скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Скаржник вважає, що судом при розгляді справи невірно дана оцінка договірних та позадоговірних відносин сторін по справі та норм чинного законодавства, і не враховано статті 173-175, 193 Господарського кодексу України та статті 16,205,207, 509, 525, 526, 527, 530, 692 Цивільного кодексу України, а саме судом не були досліджені всі належні докази, зокрема документи на підставі яких здійснювалась передача кави, не прийняті до уваги пояснення позивача від 14.02.08р. в повному обсязі.
У відзиві на скаргу відповідач посилається на те, що звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості зроблено передчасно, оскільки термін розрахунків відповідно умов договору ще не настав. Також відповідач зазначає, що зобов’язується погасити борг в сумі 11418,81грн. грошовими коштами, а решту боргу буде погашена шляхом повернення товару.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до видаткової накладної №ІК-22/06/1 від 22.06.06р., ТОВ „Авалон Днепр" (покупець) отримав товар від ТОВ „Італкава" (продавець) продукти харчування, - каву на загальну суму 11576грн. 45коп.
У видатковій накладній вказано перелік, асортимент та кількість товару, ціна за одиницю, загальна ціна, тобто є всі істотні умови, по яких досягнуто сторонами згоди.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, копія договору позивача б/н від 22.06.06р., суттєво відрізняється від примірнику договору відповідача, зокрема, в частині оплати товару.
У примірнику договору відповідача № 22/06/06 від 22.06.06р. (п.5.3.) передбачена умова оплати товару „протягом 500 банківських днів".
У п.5.3 примірнику договору позивача б/н від 22.06.06р. визначено умову оплати товару „протягом згідно дод. уг. № 1". Однак така додаткова угода із зазначенням терміну розрахунків не була підписана сторонами по справі, як і не надано позивачем до суду оригінал договору.
Цими договорами не передбачено найменування, перелік, асортимент, кількість товару тощо, який повинен постачатися постачальником, специфікація до жодного із договорів не підписана.
При розгляді справи та винесенні рішення судом прийнято до уваги лише примірник договору відповідача.
Відповідачем не доведено, що поставка кави здійснювалась саме на виконання умов договору поставки від 22.06.06р. № 22/06/06, на який посилається в рішенні господарський суд.
Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими, у даному випадку, виступають накладні.
Враховуючи, що у видатковій накладній №ІК-22/06/1 від 22.06.06р. та податковій накладній від 22.06.06р. №48, відсутні посилання на договір поставки від 22.06.06р. №22/06/06, вони не можуть бути доказами передачі продуктів на виконання умов саме цього договору.
Податкова накладна від 22.06.06р. № 48 свідчить про відображення сторонами операції купівлі-продажу вказаного товару у своїх бухгалтерських та податкових документах.
У рішенні вірним є посилання на ст. 11 ЦК України, де зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, укладений ТОВ "Італкава" і ТОВ "Авалон Днепр" на підставі видаткової накладної від 22.06.06р. №ІК-22/06/1, господарським судом не досліджено належним чином. В зазначеній накладній вказано перелік, асортимент та кількість товару (предмет правочину), ціна за одиницю, загальна ціна товару, тобто є всі істотні умови, по яких досягнуто сторонами письмової згоди за цим правочином.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом) встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 664 Цивільного кодексу України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
При підписанні видаткової накладної №ІК-22/06/1 від 22.06.06р. відповідач своїм підписом та печаткою підтвердив своє погодження саме із отриманою кількістю, асортиментом та ціною товару.
Факт отримання товару відповідач не заперечує.
Суд безпідставно зазначив, що товар поставлений за видатковою накладною від 22.06.06р. №ІК-22/06/1, був поставлений саме на виконання умов договору від 22.06.06р. №22/06/06.
Це обґрунтовується тим, що відсутні умови, які пов'язують зазначену видаткову накладну з договором від 22.06.06р. №22/06/06, за відсутності посилання в ній на поставку по договору та вказівкою у податковій накладній №48 від 22.06.06р. на накладну.
У договорі від 22.06.06р. №22/06/06 відсутнє визначення асортименту товару та його ціни, у платіжному дорученні від 13.11.06р. №1374 –є посилання “договір”, але не ідентифіковано вказаний розмір оплати з конкретним договором, з номером та датою. Тобто, оплата могла бути за будь-який товар і по будь-якому договору, в тому числі і по накладній.
Згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Для оплати отриманого відповідачем товару відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України позивачем на адресу відповідача направлено вимогу до оплати б/н від 23.08.07р. на суму 1 346 грн. 40 коп., 11576грн. та 25866грн. 17коп. та встановлено термін оплати - 7 вересня 2007 року.
Відповідно матеріалам справи сума боргу в розмірі 4224грн. 73коп. склалась в результаті зарахування позивачем повернутого товару на суму 7351грн. 72коп., що відображено позивачем у розрахунку №9/48 від 22.02.07р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 22.06.06р. №48 (поставка товару по накладній №ІК-22/06/1 від 22.06.06р.).
Поряд з цим в матеріалах справи є платіжне доручення №1374 від 13.11.06р. на оплату відповідачем 5000грн. за продукти харчування відповідно договору (а.с. 32).
Позивачем не надано ніяких доказів, що ця сума перераховувалась відповідачем по якимось іншим договорам і бездоговірним відносинам, а тому безпідставно не врахована у якості оплати по заявленому боргу.
Апеляційний господарський суд вважає, що перерахована відповідачем сума повністю погашає заявлену суму заборгованості, а оскільки вона перерахована ще до заявленої позивачем вимоги по оплаті боргу від 23.08.07р., заявлені позивачем вимоги по стягненню основного боргу в сумі 4224грн. 73коп. інфляційних втрат в сумі 286грн. 66коп. та 3 % річних в сумі 31грн. 26коп. задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення господарського суду і задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.08р. у справі № 41/51-08 залишити без змін , апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Є.Прокопенко
Суддя А.К.Дмитренко
Суддя І.А.Сизько
З оригіналом згідно
Помічник судді А.В.Тальян