справа № 2-44/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панченко О.О.,

при секретарях Сильчевій Ю.С., Лисенко Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Авдіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що наказом в.о.директора філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ ОСОБА_5 № 342 від 19.08.2010р. на нього як на начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке регіональне управління було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, що в подальшому стало підставою для його звільнення з вказаної посади. Вважає, що його було звільнено з займаної посади незаконно та безпідставно, у зв'язку з чим просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 303,89 гривні, а також середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, моральну шкоду, завдану йому внаслідок незаконних дій щодо нього роботодавця, у розмірі 5 000 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності, підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили задовольнити позов. Позивач дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Вказав, що наказ був винесений незаконно, без достатніх для того підстав, у його діях не було порушень, які стали підставою для звільнення, оскільки відсутність його на робочому місці була обумовлена виробничою необхідністю, про місце його перебування знали як його безпосереднє керівництво, так і інші працівники банку (і відділення, що він очолював, і відділення № 7 в м.Авдіївці, і регіонального управління), залишаючи відділення, він подбав, щоб робочий день закінчився вчасно та з додержанням необхідних процесів та процедур. Також зазначив, що процедуру звільнення проведено без додержання норм законодавства. У судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, відмовились від позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та просили окрім заявлених позовних вимог стягнути з відповідача витрати позивача на правову допомогу, необхідну для відновлення порушених прав, у сумі 3 149 гривень, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти позову, оскільки вважає дії керівництва при звільненні позивача законними та обґрунтованими, тому просила в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні сторони заперечували проти залучення до участі у справі ОСОБА_5, зазначивши, що остання на теперішній час вже не працює в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Надра».

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем: наказом по особовому складу Віце-президента-директора філії ВАТ КБ «Надра»Донецького РУ № 145-П від 01.11.2004р. ОСОБА_3 було прийнято на роботу на посаду начальника відділення № 7 філії ВАТ КБ «Надра»Донецького РУ, наказом по особовому складу № 841/1-П від 10.12.2007р. ОСОБА_3 було переведено на посаду начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ (а.с.6-7, 113-114).

На підставі наказу в.о.директора філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ ОСОБА_5 № 342 від 19.08.2010р. «Про накладення дисциплінарного стягнення» позивачеві ОСОБА_3 оголошено догану за порушення «Правил здійснення касових операцій у ВАТ КБ «Надра», затверджених наказом № 306 від 26.05.2010р. Тимчасовим адміністратором ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_6, а саме пункту 8.2. «Порядок відкриття та закриття сховищ»(а.с.69).

Наказом по особовому складу в.о.директора філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ ОСОБА_5 № 350-П від 21.08.2010р. начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ ОСОБА_3 звільнено з займаної посади відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків згідно трудової угоди (а.с.5).

Згідно з п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992р. з наступними змінами за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст.151 КЗпП України) і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Як вбачається з наданих представником відповідача, позивачем та його представником доказів, підставою для видання наказу про звільнення позивача з займаної посади стали висновок службового розслідування від 08.08.2010р., проведеного відділом банківської безпеки філії ВАТ КБ «Надра»(а.с.67-68), наказ в.о.директора філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ ОСОБА_5 № 342 від 19.08.2010р. «Про накладення дисциплінарного стягнення»(а.с.69), довідка про результати перевірки відділення № ЦО філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ від 19.08.2010р., яка проводилась комісією у складі 6 осіб відповідно до Наказу № 87 від 17.08.2010р. «Про проведення перевірки у зв'язку зі звільненням начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ ОСОБА_3.» станом на 16.08.2010р. (а.с.78-110) та акт від 20.08.2010р. про відмову ОСОБА_3 надавати будь-які пояснення щодо обставин, викладених у вказаній довідці (а.с.115). При цьому слід зазначити, що наданий судові висновок службового розслідування не підписаний особами, що його склали, не затверджений уповноваженою на це особою, складений 08 липня 2010 року, а не 08 серпня 2010 року, як це зазначено в наказі, даних про те, чи було роботодавцем вжито будь-яких заходів реагування відносно ОСОБА_3 у зв'язку із виявленням окремих недоліків в роботі відділення, суд не має, й з трудової книжки позивача цього не вбачається. З довідки ж про результати перевірки відділення № ЦО філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ від 19.08.2010р. вбачається, що вказану перевірку та наказ про її проведення у зв'язку зі звільненням начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ ОСОБА_3 було проведено та видано до прийняття рішення про звільнення позивача (21.08.2010р.) і навіть до накладення на нього дисциплінарного стягнення (19.08.2010р.). Таким чином, суд ставиться критично до зазначених документів через наявність у них суперечностей.

Судом встановлено, що дисциплінарне стягнення, накладене на ОСОБА_3 відповідно до наказу в.о.директора філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ ОСОБА_5 № 342 від 19.08.2010р. «Про накладення дисциплінарного стягнення», є безпідставним в силу необґрунтованості, без урахування поважності причин, ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за якими вчинено проступок, та попередню роботу працівника, тобто не ґрунтується на вимогах КЗпП України.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що підставою для наказу від 21 серпня 2010 року і звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України стали події, які мали місце 30 липня 2010 року (факт відсутності позивача без поважної причини на робочому місці 30.07.2010р. в період часу з 17 години 45 хвилин до 18 години 00 хвилин).

Частина 2 статті 147 Кодексу законів про працю України передбачає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Для звільнення працівника відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України необхідна наявність системи порушень трудової дисципліни, за кожне з яких до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, і ці стягнення не мали позитивного виховного результату. Якщо ж адміністрація не вживала заходів дисциплінарного чи громадського впливу до працівника, що допустив порушення трудової дисципліни чи правил внутрішнього трудового розпорядку, звільнення такого працівника не відповідає вимогам трудового законодавства.

Звільнення працівника за проступок, за який на нього вже накладено дисциплінарне стягнення є неприпустимим.

Зі змісту наказу про звільнення позивача (а.с.5) не вбачається, коли позивачем вчинені порушення трудової дисципліни та які саме, що склали систему порушень як підставу для звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України.

За таких обставин суд вважає, що наказ по особовому складу в.о.директора філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ ОСОБА_5 № 350-П від 21.08.2010р. про звільнення позивача з займаної посади є незаконним, у зв'язку з чим позивач підлягає поновленню на роботі на посаді начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а саме щодо визнання наказу про на звільнення його з займаної посади незаконним, оскільки відповідачем при його виданні порушені вимоги КЗпП України, в частині скасування наказу слід відмовити, оскільки суд не може вийти за межі своїх повноважень, скасовуючи наказ по підприємству, та в частині поновлення його на роботі.

У судовому засіданні представником відповідача не надано переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень.

Частина 2 статті 235 КЗпП України передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік; якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. з відповідними змінами та доповненнями. Враховуючи наведене, суд вважає, що середній заробіток підлягає стягненню за весь час вимушеного прогулу.

Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наданої самим відповідачем довідки про середньомісячний та середньоденний розмір заробітної плати позивача (а.с.112), що становить 1 948,22 гривні. Враховуючи, що час вимушеного прогулу становить 14 місяців 10 днів (з 22 серпня 2010 року по 01 листопада 2011 року), розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен становити 28 773,68 гривні.

Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог про стягнення 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»з наступними змінами та доповненнями розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судом встановлено, що позивача було звільнено з займаної посади незаконно, що призвело до порушення його звичного способу життя, суттєвих вимушених змін в житті, втрати душевної рівноваги та невпевненості в майбутньому, то його вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 000 гривень. При цьому судом з'ясовано наявність такої шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Обґрунтовуючи суму моральної шкоди, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, врахував характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань, суттєвість вимушених змін в житті позивача, ступінь вини відповідача.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, постановою Кабінету міністрів України № 590 від 27.04.2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» встановлено, що, якщо компенсація сплачується іншою стороною, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи наведене, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про відшкодування йому витрат, пов'язаних з правовою допомогою, необхідною для відновлення порушених прав, у розмірі 3 149 гривень, оскільки вони є обґрунтованими та доведеними, підтверджуються наданими суду доказами (а.с.122-124).

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави судові витрати: держмито у розмірі 217 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37 гривень, а всього 254 гривні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.147-150, 231-233, 235-237 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі», постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992р., постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.10, 11, 57-61, 81, 84, 86, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Визнати наказ в.о.директора філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ ОСОБА_5 № 350-П від 21 серпня 2010 року незаконним.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до постановлення рішення суду у розмірі 28 773 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят три) гривні 68 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, у розмірі 3 149 (три тисячі сто сорок дев'ять) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь держави судові витрати: держмито у розмірі 217 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 37 гривень, а всього 254 (двісті п'ятдесят чотири) гривні.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 01 листопада 2011 року, повний текст рішення складено 07 листопада 2011 року.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: