Справа №1-191/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2012 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді…………...ОСОБА_1,

секретаря....................................ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю

прокурора..................................ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілого……………………Галізи К.В.,

представника

цивільного позивача………….Галізи В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

встановив:

          13 серпня 2011 року, о 03 годині 41 хвилину, ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на другому поверсі у приміщенні нічного клубу "Каньон", керуючись корисливим мотивом, будучи впевненим, що його дії ніким не помічені, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_7, а саме барсетку марки «Волонтер», вартістю 400 грн., в якій знаходились:

- мобільний телефон марки « Нокіа N-97 », вартістю 4500 грн.,

- сім - карта оператора мобільного зв'язку «Діджус», вартістю 25 грн., з коштами на рахунку в сумі 40 грн.;

- карта пам'яті «256 Мб», вартістю 50 грн.;

- мобільний телефон «ZТЕ С 88», вартістю 500 грн.;

- гроші в сумі 200 грн.;

- гаманець, вартістю 600 грн.;

- банківська картка «Ощадбанку», з коштами на рахунку в сумі 470 грн., які у подальшому зняв з рахунку;

- 8 ключів, вартістю по 25 грн. кожен, на загальну суму 200 грн.;

чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 6985 грн.

          У судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе у вчиненні злочину визнав частково та показав, що 12 серпня 2011 року близько 22 години він прийшов в нічний клуб «Каньон», що по вул. Перемоги, 24 в м. Житомирі, де разом із своїми знайомими ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншими святкували день народження ОСОБА_8, відпочивали та танцювали. На протязі вечора він вживав пиво, якого випив два бокали. Під час відпочинку вони перебували на другому поверсі клубу, де сиділи за столиком, де дівчата залишили свої речі, які повісили на один із стільців за столиком. Станом на 03 годину 13 серпня 2011 року з знайомих залишилися ОСОБА_8, ОСОБА_9 та він. Близько 04 години, коли вони збиралися іти додому, ОСОБА_9 пішла на другий поверх, щоб забрати свої речі, а він залишився на вулиці. Так як дівчат довго не було, він пішов на другий поверх до них, де побачив, що ОСОБА_9 сперечається з незнайомим йому хлопцем з приводу того, кому належить чорна кофта, яка була у неї. Так як на другому поверсі було темно та голосно грала музика, вони пішли вниз на перший поверх клубу, щоб розібратися з приводу кофти. На перший поверх пішли він, ОСОБА_9, раніше незнайомі йому ОСОБА_7 та два його товариша, де у холі також стояла ОСОБА_8. Вони почали усі разом оглядати кофту, сперечалися, під час чого з'ясували, що кофта дійсно не ОСОБА_9, а чоловіка, з яким вони оглядали цю кофту, хоча дуже схожа. Тому після цього він знову пішов на другий поверх шукати кофту ОСОБА_9, однак не знайшовши повернувся назад, про що сказав ОСОБА_9. Інші учасники спору залишалися разом з ОСОБА_8 у холі. Після чого він та ОСОБА_9 пішли на другий поверх, щоб знайти її кофту та сумку. Він на стільці знайшов сумку і кофту ОСОБА_9, які віддав їй. Вона пішла, а він обдивився, чи не забув хтось з його знайомих під час святкування речі. Побачив на стільці сумку спортивну з тканини, яку забрав, бо подумав, що вона належить комусь з його друзів. З сумкою він спустився на перший поверх, підійшов до ОСОБА_8, яка стояла разом з потерпілим ОСОБА_7, двома його товаришами та ОСОБА_9. ОСОБА_7 почав говорити з приводу спору щодо належності кофти, він погодився, що дійсно кофта не належить ОСОБА_9. Під час розмови з ОСОБА_7 він тримав сумку, яка у подальшому виявилося належить Галізі, в руках, однак той йому нічого з приводу сумки не казав. У цей час товариші Галізи вітали ОСОБА_8 з днем народження та розмовляли. Після цього він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 пішли на вулицю, сіли в таксі та поїхали додому. Спочатку поїхали на Крошню, де він з ОСОБА_9 вийшли, а ОСОБА_8 поїхала до себе додому. Він провів ОСОБА_9 додому, після чого почав дзвонити друзям та запитував, чи вони не забули свою сумку в клубі. Коли вони відповіли, що нічого не забули, він оглянув сумку та виявив там два мобільні телефони, гаманець, банківська картка «Ощадбанку» кодом доступу до даних картки. Він вирішив залишити ці речі собі. Коли йшов додому, то по дорозі зайшов до банкомату Приватбанку біля магазину по вул. Щорса, 129, де ввівши код, виявив на рахунку 470 грн., з яких зняв з картки 450 грн., після чого поїхав на Польову на таксі додому, де також близько 04 години біля магазину "Квартал" з банкомату Приватбанку зняв з картки ще 20 грн. Барсетку він викинув в смітник на Крошні, сім-картки з телефонів викинув на Польовій, а речі з сумки забрав з собою. Приблизно через місяць після цих подій пішов до міліції, де віддав речі, які в нього залишились. Грошей у сумі 200 грн. не викрадав, оскільки їх в гаманці не було, а був лише чек про витрати на суму 200 грн., який він викинув. Викрадений гаманець він порвав всередині та пошкодив ззовні, чому пояснити не зміг. Цивільний позов не визнав.

          Крім часткового визнання підсудним своєї вини, винність ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

          Потерпілий ОСОБА_7 показав, що 13 серпня 2011 року, близько 02 години, він разом з друзями ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прийшли до нічного клубу «Каньон», що по вул. Перемоги у м.Житомирі, де сиділи за столиком на другому поверсі та відпочивали. Близько 03 години 30 хвилин до них підійшла раніше незнайома йому ОСОБА_9, яка сказала, що шукає свою сумку та светр, після чого взяла светр, який належить ОСОБА_12, між яким та дівчиною виник спір щодо того, кому він належить. В цей час до них підійшов раніше незнайомий йому ОСОБА_6 і під час спору вони утрьох пішли на перший поверх клубу, де є світло та тихіше, щоб розібратися, кому належить кофта. Через декілька хвилин до них підійшов невідомий хлопець, який сказав, що його другу потрібна допомога. Він залишив на стільці свою сумку та разом з ОСОБА_11 пішов на перший поверх, де побачив, що там знаходиться ОСОБА_9, ОСОБА_6 та раніше незнайома йому ОСОБА_8, які продовжували спір з приводу кофти. Під час спору вони з'ясували, що кофта належить ОСОБА_12, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 пішли всередину приміщення клубу, а інші залишились в холі та поздоровляли ОСОБА_8 з днем народження. Приблизно через 3-4 хвилини до них знову прийшов ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які через 5 хвилин разом з ОСОБА_8 пішли на вулицю. Після цього близько 04 години він з друзями повернувся до свого столика на другий поверх та виявив, що з стільця біля столика зникла його шкіряна барсетка чорного кольору, вартістю 400 грн. В барсетці знаходився гаманець чорного кольору,виготовлений з шкіри морського ската,вартістю 600 грн., гроші в сумі 200 грн. однією купюрою, банківська картка «Ощадбанку», на рахунку якої знаходились гроші кошти в сумі біля 470 грн. В гаманці також знаходився папірець з написом пін-коду до картки банку. Крім цього, в барсетці знаходився мобільний телефон марки «Нокіа Н-97», в корпусі білого кольору, вартістю 4500 грн., з карткою оператора мобільного зв'язку «Діджус»., вартістю 25 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 40 грн., картка додаткової пам'яті на 256 Мб., вартістю 50 грн., мобільний телефон «ZТЕ С 88», чорного кольору, вартістю 500 грн., 8 ключів від квартири, вартістю по 25 грн., Після викрадення його банківської картки «Ощадбанку», у подальшому він виявив, що з неї були зняті грошові кошти в сумі 470 грн. в банкоматах «Приватбанку», що по вул. Щорса та по вул. Вітрука в м. Житомирі. У подальшому під час розслідування справи працівниками міліції йому було повернуто два телефони, пошкоджений та вже непридатний для використання гаманець; 8 ключів, карту пам'яті на «256 Мб» та 8 зламані картки;

          Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_12 у судовому засіданні дали показання, аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_7

          Свідок ОСОБА_12 додав, що коли до них за столик на дургому поверсі підійшла ОСОБА_9, то пояснила, що шукає свою сумку та кофту. При цьому взяла його кофту, почала стверджувати, що вона належить їй, внаслідок чого між ними виник спір. Під час суперечки в холі клубу, коли ще не було з’ясовано, кому належить кофта, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 пішли в середину приміщення клубу, звідки повернулись через декілька хвилин та сказали, що знайшли кофту та сумку, попросили вибачення та пішли з ОСОБА_8 з клубу. Чи ніс щось в руках ОСОБА_6, він не звернув уваги;

          Свідок ОСОБА_10 дав показання, аналогічні показанням потерпілого та додав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 після з'ясування в холі, що кофта не ОСОБА_9, пішли на другий поверх, як він зрозумів з їх слів, шукати якусь сумку. За вечір він, як і його друзі Галіза, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вжили кожен приблизно по 50-100 грамів горілки, а ОСОБА_9 була у стані сп’яніння.

Показаннями свідка ОСОБА_9 підтверджується те, що в ніч на 13 серпня 2011 року в клубі «Каньон» вона разом з іншими знайомими та друзями святкувала день народження ОСОБА_8 та за столиком, на другому поверсі залишила свою сумку та кофту, які повісила на один із стільців. Близько 04 години, коли вони збиралися йти додому, вона пішла сама на другий поверх, щоб забрати свою кофту, однак у неї виник спір з чоловіком, який стверджував, що кофта, яку вона хотіла забрати як свою, належить йому. До них підійшов ОСОБА_6 який запитав, що трапилося та так як було шумно вони спустилися в хол клубу, де спір з приводу кофти продовжився та у ньому прийняли участь раніше незнайомі раніше троє чоловіків. Під час спору вони з’ясувалося, дійсно кофта не її, після чого вона вибачилась перед невідомим їй хлопцем та поки вони ще спілкувалися з невідомими хлопцями, то їй ОСОБА_6 приніс саме її кофту, де він її взяв вона не знає. Потім вони вирішили їхати додому, однак вона згадала, що забула свою сумку на другому поверсі, у зв’язку з чим піднялась на другий поверх клубу, почала шукати свою сумку, а в цей час до неї підійшов ОСОБА_6, приніс та віддав їй сумку, після чого вони пішли вниз, де в холі ще стояла ОСОБА_8, яка розмовляла з невідомими хлопцями, з якими в них виникло непорозуміння з приводу кофти. Через декілька хвилин до них підійшов ОСОБА_6, який сказав, що приїхало таксі та вони утрьох, вийшовши на вулицю, сіли в таксі та поїхали в район Крошні в м.Житомирі. ОСОБА_13 поїхала на таксі додому, а ОСОБА_6 провів її до будинку її бабусі, де у під’їзді будинку вона побачила у нього два мобільні телефони відповідно білого та чорного кольорів, які він взяв з сумочки, однак звідки він їх взяв їй не пояснював.

Свідок ОСОБА_8 дала показання, аналогічні показанням ОСОБА_9 в частині суперечки щодо власника кофти та додала, що в автомобілі таксі бачила у ОСОБА_6 два мобільних телефони, а саме чорного та білого кольору, марки яких вона не знає.

При явці з повинною 20 вересня 2011 року ОСОБА_6 особисто зробив добровільне письмове повідомлення про вчинений ним злочин та вказав, що 13 серпня 2011 року знаходячись вночі в клубі «Каньон» вчинив крадіжку сумки з речами, у якій знаходились мобільні телефони, картки банку, зв’язка ключів та 200 грн. однією купюрою /а.с22/.

13 серпня 2011 року під час огляду місця події у приміщенні нічного клубу«Каньон» у м.Житомирі по вул. Перемоги, 24 потерпілий ОСОБА_7 вказав місце, звідки було викрадено у цей день його сумку з речами /а.с.7-9/.

20 вересня 2011 року під час огляду місця події у ОСОБА_6 вилучено належні потерпілому мобільний телефон марки «Нокіа Н-97», мобільний телефон марки «ZТЕ С 88», пошкоджений шкіряний гаманець, 8 пластикових карток та 8 ключів, які оглянуті та приєднані до справи, як речові докази. Як показав ОСОБА_6 ці речі він викрав разом з сумкою 13 серпня 2011 року в клубі «Каньон» /а.с.25, 145-146/.

При відтворенні обстановки та обставин події свідок ОСОБА_9 добровільно розповіла про обставини, за яких ОСОБА_6 віддав їй на другому поверсі клубу «»Каньон» вночі 13 серпня 2011 року її сумку. /а.с. 115-117/, що узгоджується з оглянутим у судовому засіданні відеозаписом на СD-R диску з касмери відеоспостереження, вилученого в нічному клубі «Каньон», на якому зафіксовано обставини передачі ОСОБА_6 її сумки ОСОБА_9 та обставини викрадення належної потерпілому барсетки з речами /а.с. 113/.

З вилученої в ПАТ «Ощадбанк» довідки та виписки руху коштів по картковому рахунку №26259500414982 за 13 серпня 2011 року вбачається, що цей рахунок відкритий на ім’я ОСОБА_7 та з нього 13 серпня 2011 року було двічі знято кошти в сумі відповідно 450грн. та 20грн., що узгоджується з показаннями підсудного/а.с.22-23/.

Посилання потерпілого на те, що крадіжку його майна вчинено підсудним разом з ОСОБА_9 суд вважає надуманими та не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються постановою про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_9 у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину, постановлену під час досудового слідства/а.с. 137/. Крім цього, її причетність до вчинення злочину не знайшла свого підтвердження і під час судового слідства та повністю спростована дослідженими доказами.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, враховуючи показання підсудного, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину доведеною і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Призначаючи покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного є з'явлення із зізнанням.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд також враховує і те, що, підсудний вперше вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо. При таких обставинах, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов’язків.

          Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 /а.с. 197-198/ підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Потерпілий в позовній заяві просив стягнути з підсудного на його користь 2699грн. матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди. Матеріальну шкоду обґрунтовує тим, що внаслідок вчинення крадіжки підсудним йому не повернуто частина майна, а саме: сім-карту оператора мобільного зв'язку «Діджус», вартістю 25 грн., з коштами на рахунку в сумі 40 грн., гроші в сумі 200 грн., гроші, які були зняті підсудним з кредитної картки Ощадбанку у сумі 470 грн., сумку марки «Волонтер», вартістю 400 грн. Портмоне, яке хоча і було повернуто, однак непридатне до використання, оскільки було зіпсоване підсудним, вартість якого становить 600 грн. Крім цього, він поніс витрати на купівлю дверних замків у сумі 624 грн., 300 грн. витратив на заміну цих замків у дверях, витратив 40 грн. на отримання довідки з Ощадбанку.

          Моральну шкоду обґрунтовує тим, що внаслідок вчинення крадіжки його майна у нього погіршився стан здоров'я та самопочуття і він вимушений був звернутися до лікаря та отримати лікування, порушилися стосунки та зв’язки з колегами по роботі і друзями, змушений відмовитися від запланованої туристичної поїздки в Крим та неодноразово відволікатися від роботи, що негативно вплинуло на виконанні ним посадових обов’язків та відобразилось на діловій репутації.

          У судовому засіданні потерпілий як цивільний позивач та представник цивільного позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

          Позов потерпілого у частині завданого матеріального збитку підлягає задоволенню частково на суму викраденого і неповернутого майна, пошкодженого гаманця, який має непридатний для використання стан, та завданих збитків, пов’язаних з заміною дверних замків, а всього на суму 2659 грн., оскільки вони підтверджені відповідними чеками та накладними про понесені витрати, були понесені саме внаслідок вчинення крадіжки майна потерпілого підсудним, а отже є обґрунтованими /а.с. 201,204/. У частині витрат потерпілого у сумі 40 грн. на отримання довідки з Ощадбанку /а.с. 201/ позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем та представником цивільного позивача не доведено, що ці витрати, які поніс потерпілий 19 жовтня 2011 року, є збитками від вчиненої ОСОБА_6 більше ніж за два місяці до цього - 13 серпня 2011 року крадіжки.

          Посилання потерпілого на порушення стосунків та зв’язків з колегами по роботі і друзями, неодноразові відволікання від роботи, що негативно вплинуло на виконання ним посадових обов’язків та відобразилось на діловій репутації, які стали наслідком вчинення підсудним крадіжки сумки з речами потерпілого суд вважає недоведеними, оскільки жодного доказу ні потерпілим ні представником цивільного позивача у цій частині не надано, а тому відкидає їх.

          Посилання, як обґрунтування позову на вимушену відмову від запланованої туристичної поїздки в Крим та отриманням внаслідок цього моральної шкоди, суд вважає необґрунтованим, оскільки з наданої потерпілим довідки приватного підприємства "Світ-Тур-Житомир" від 15 серпня 2011 року /а.с. 200/ вбачається, що ОСОБА_7 відмовився від запланованої поїздки в Євпаторію у зв’язку з сімейними обставинами. Крім цього, у довідці відсутні дані, коли саме, до чи після крадіжки мав намір виїхати на відпочинок та відмовився від такого виїзду потерпілий, та чи мав він путівку та проїзні документи для відпочинку. За таких обставин, враховуючи також, що у довідці не зазначено, з якою метою потерпілий мав намір виїхати у Євпаторію та чи пов’язано це з відпочинком, суд вважає, що потерпілим не доведено ту обставину, що відмова потерпілого від поїздки в Євпаторію мала місце внаслідок вчиненої крадіжки його майна, а отже і те, що внаслідок цього йому були заподіяні моральні страждання.

          Однак, при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого суд виходить з того, що підсудний своїми діями заподіяв йому переживання, що потягли за собою погіршення стану здоров’я та необхідність звернення до лікаря, суд вважає обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються випискою з його медичної картки про звернення до лікаря невролога у період після крадіжки /а.с. 202-203/. Однак при визначенні розміру завданої шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує глибину та тривалість цих переживань, вимушених змін та незручностях, що призвели до прикладання додаткових зусиль при організації свого життя внаслідок вчиненого злочину та виходячи із засад розумності, справедливості, виваженості та достатності, враховуючи ступінь доведеності підстав і розміру заявленого цивільного позову у частині стягнення моральної шкоди, суд задовольняє позов частково та стягує з підсудного на користь потерпілого на відшкодування завданої моральної шкоди 1000 грн.

Майно засудженого, на яке накладено арешт, а саме:

- мобільний телефон торгівельної марки «Нокіа 6600S», який належить підсудному /а.с. 134-135/, - підлягає залишенню під арештом до виконання вироку в частині стягнення з нього завданої шкоди.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки Нокіа N-97»; мобільний телефон «ZТЕ С 88»; 8 ключів /а.с. 147,156/, які під час досудового слідства повернуті потерпілому ОСОБА_7, підлягають залишенню потерпілому;

- гаманець та 8 зламаних карток /а.с. 147,156/, який під час досудового слідства переданий потерпілому на зберігання, підлягає знищенню;

- СD-R диск з відеозаписом, пластикова картка для кріплення стартового пакету, договір №6528, заява ОСОБА_7, два фотознімки /а.с. 142, 150-155/, що зберігаються при справі, - підлягають залишенню при справі.

          Судові витрати по справі, пов'язані з проведенням трьох судових товарознавчих експертиз, в сумі 675 грн. 36 коп., підлягають стягненню з підсудного на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській /а.с.86,97,106/.

Підстав для зміни підсудному запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

          ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

          На підставі ст. 75 КК України засудженого від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов’язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з'являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого залишити попередній – підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування завданої матеріальної шкоди 2659 грн. на відшкодування завданого матеріального збитку та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.

Майно засудженого, на яке накладено арешт, а саме:

- мобільний телефон торгівельної марки «Нокіа 6600», - залишити під арештом до виконання вироку в частині стягнення з нього завданої шкоди.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки Нокіа N-97»; мобільний телефон «ZТЕ С 88»; 8 ключів, - залишити потерпілому ОСОБА_7;

- гаманець та 8 зламаних карток, - знищити;

- СD-R диск з відеозаписом, пластикова картка для кріплення стартового пакету, договір №6528, заява ОСОБА_7, два фотознімки, - залишити при справі.

Стягнути з засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судові витрати за проведення трьох судових товарознавчих експертиз у сумі 675 грн. 36 коп.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ: О. В. Комнацький