ун. № 2608/9343/12
пр. № 1/2608/694/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2012 року
м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Дячука С.І.;
при секретарі - Ковальчук В.В.,
за участю прокурора Швеця Т.О., підсудного - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Борзна Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_2, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого юрисконсультом ТОВ «Житловий альянс», не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,
В С Т А Н О В И В:
У судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI, оскільки на день набрання вказаним Законом чинності він мав малолітню дитину.
Розглянувши заявлене підсудним клопотання, вивчивши матеріали кримінальної справи та додатково подані підсудним документи, заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти застосування амністії до ОСОБА_1, вважаю, що заявлене підсудним клопотання підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, будучи представником влади - державним виконавцем ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, тобто службовою особою, 29 жовтня 2010 року о 18 год. 25 хв., перебуваючи в ресторані «Пузата хата» (м. Київ, вул. Гната Юри, 20), за невиконання виконавчих дій в інтересах сторони виконавчого провадження № 15216486, яке було у його службовому віддані, одержав хабар в сумі 2 000 грн.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 1 ст. 386 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що протиправне діяння, яке ставиться йому у провину і фактичні обставини якого викладені в обвинувальному висновку, дійсно мали місце, доказів своєї вини він не оспорює, як згоден і з кримінально-правовою кваліфікацією своїх дій.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1, як службова особа, обвинувачується у одержані хабара за невиконання в інтересах третьої особи дії з використанням наданої йому влади, його дії за ч. 1 ст. 368 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинення злочину, який відповідно до ст. 12 КК України (в редакції ст. 368 КК як до, так і після прийняття Закону № 3207-VI) не є тяжким чи особливо тяжким - органом досудового розслідування кваліфіковані правильно.
Висунуте ОСОБА_1 звинувачення у вчиненні вказаного злочину ґрунтується на доказах, зміст яких вичерпно та повно викладено в обвинувальному висновку, затвердженому прокурором.
Згідно з п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI, підлягають безумовному звільненню від покарань особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, зокрема, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років. Вказаним Законом не встановлено як необхідної умови для його застосування - народження такої дитини у шлюбі. Якщо кримінальні справи щодо таких осіб про злочини, вчинені ними до набрання чинності цим Законом, не розглянуті судами, останні підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Поставлене у провину ОСОБА_1 діяння вчинено ним до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI (Голос України від 27.07.2011р., № 135, /№ 135-136/; Урядовий кур'єр від 28.07.2011р. № 136).
Як видно з дослідженої в судовому засіданні належно завіреної копії «Свидетельства о браке», виданого релігійною громадою «Різдва пресвятої богородиці» Голосіївського району м. Києва 21 січня 2007 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою цивільний шлюб.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 батьком малолітнього ОСОБА_5, 2008 року народження, є ОСОБА_1.
Згідно з дослідженими в судовому засіданні довідками Відділу реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції Київської області № 10 від 24 квітня 2008 року, № 62 від 24 квітня 2008 року, № 550-02.14/2 від 14 червня 2012, а також повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №343697, копія свідоцтва про народження НОМЕР_1 є копією дійсного документу, а запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадився в порядку ст. 135 СК України.
Згідно із ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, у даному випадку ОСОБА_5, а ім'я та по батькові батька дитини, у даному випадку ОСОБА_1, записуються за вказівкою матері.
Крім того, як видно з належно завіреної копії Свідоцтва про хрещення та миропомазання від 25 травня 2008 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, його хрещеним батьком позначено гр-на ОСОБА_6
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, показав, що дійсно він приймав участь 25 травня 2008 року у процедурі хрещення та миропомазання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, як хрещений батько, а батьками по крові цієї дитини були: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка надала дитині своє прізвище, а по батькові, - враховуючи ім'я батька дитини - ОСОБА_1.
Повідомлені свідком обставини знайшли своє підтвердження під час дослідження в суді фотографій за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх спільної дитини ОСОБА_5, хрещеного батька ОСОБА_6, а також копією паспорта на ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, за якими встановлена очевидна ідентичність вказаних осіб на досліджених фотографіях.
Належність ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, до батька - ОСОБА_1 підтверджена в судовому засіданні і даними, які отримані дослідженням за згодою ОСОБА_1 його особистих листів на адресу матері дитини - ОСОБА_5 та органів опіки та піклування про забезпечення його прав як батька.
У судовому засіданні факту позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав на малолітнього ОСОБА_5 не встановлено, а стороною обвинувачення протилежного не доведено.
За змістом ст. ст. 51 Конституції України, діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним, у тому числі і на право до повноліття бути на утриманні своїх батьків. Такому праву дітей кореспондує відповідний обов'язок батьків, який також не поставлено у залежність від того, народжені діти у шлюбі чи поза ним. Саме наявність такого обов'язку і враховано у п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI як самодостатню підставу для звільнення осіб від покарання чи відповідальності.
Враховуючи положення ст. 5 КК України, при вирішенні питань застосування амністії за діяння, які були вчиненні до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI, суд застосовує у даному випадку положення саме цього Закону, оскільки вони поліпшують становище обвинуваченого, порівняно із Законом України «Про внесення змін до Закону «Про застосування амністії в Україні» та інших законодавчих актів України» від 02 червня 2011 року № 3465-VI.
Обставин, які б перешкоджали застосуванню положень ст. ст. 1 та 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI до підсудного ОСОБА_1 у судовому засіданні не встановлено. Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали вирішенню питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, не встановлено.
Таким чином, оскільки визначені п. "в" ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI умови дотримано, а їх правдивість ні в кого з учасників процесу не викликає сумнівів, клопотання ОСОБА_1 про застосування до нього акту амністії підлягає задоволенню, а сам він - звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI як особа, яка має неповнолітню дитину.
Оскільки згідно зі ст. 93 КПК України судові витрати стягуються виключно з засуджених осіб, що яких постановлено обвинувальний вирок, а передбачені в Законі з цього правила винятки не поширюються на обставини цієї справи, судові витрати в цій справі, враховуючи при цьому і матеріальний стан підсудного, слід прийняти на рахунок держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 6, 8, 9 та 11 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI, ст. 44 КК України (в редакції згідно ст. 5 КК України до прийняття Закону № 3465-VI від 02.06.2011р.), ст. ст. 81, 93 та 273 КПК України
П О С Т А Н О В И В:
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, на підставі п. "в" ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI - закрити, а ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - підписка про невиїзд - скасувати.
Судові втрати по справі прийняти на рахунок держави.
Після набрання постановою законної сили речові докази по справі: купюри номіналом 200 грн. у кількості 10 шт. та диктофон «DiaNet», які зберігається в камері схову речових доказів прокуратури Подільського району міста Києва - повернути власнику; зразок люмінесцентної суміші, змиви з рук ОСОБА_1, папку чорного кольору, які зберігається в камері схову речових доказів прокуратури Подільського району міста Києва - знищити; службове посвідчення державного виконавця ВДВС Святошинського району на ім'я ОСОБА_1, оптичний диск - зберігати при матеріалах справи.
Постанова суду може бути оскарженою і на неї може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи діб з моменту її проголошення.
СУДДЯ: С.І. ДЯЧУК