АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Черновського О. К.

Суддів Підгорної С.П., Попова Г.Г.

за участю прокурора Хоміцкої Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не працюючий, не одружений, на утриманні в якого є одна малолітня дитина, освіта середня спеціальна, раніше не судимий в силу дії ст.89 КК України,

визнаний винним у вчинені злочину передбаченого ч.2ст.15, ч.1 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередню у виді -тримання під вартою, а строк відбуття покарання засудженому обчислено з 28 січня 2011 року тобто з дня його фактичного затримання.

Вирішено питання про речові докази по справі.

Стягнуто з ОСОБА_1 168 грн. 84 коп. судових витрат за проведення судової експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області р/рахунок № 31256272210002 СДРПОУ 25575279 УДК в Чернівецькій області МФО 856135.

Стягнуто з засудженого на користь Чернівецької обласної клінічної лікарні кошти в розмірі 1482,80 грн., які витрачені вказаним закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину (а.с. 131 т. 1).

Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 27 січня 2011 року, приблизно о 13-00 годині в с.Добринівці Заставнівського району Чернівецької області, засуджений ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в житловому будинку по АДРЕСА_1 вчинив словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_2, який є його пасинком. В ході загострення вказаного конфлікту, у засудженого ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_2 з мотивів помсти за образу.Реалізовуючи свій злочинний намір, засуджений ОСОБА_1 схопив із кухонного столу кухонний ніж та умисно, з метою заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_2 намагався нанести удар останньому.

Справа №11/2490/127/2012 Головуючий у І інстанції Стрілець Я.С.

Категорія ст. 115 ч.1 КК України Доповідач Черновський О.К.

З метою перешкодити діям засудженого ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 почав чинити опір, підставивши по траєкторії руху ножа свою праву руку, в результаті чого отримав поверхневе, ножове, різане ушкодження тильної поверхні правої кисті. В подальшому він з метою уникнення удару ножем по тулубу підклав свою ліву руку та отримав ножове, різане поранення лівої кисті. В подальшому продовжуючи свої дії засуджений ОСОБА_1, розвернувши потерпілого ОСОБА_2 спиною до себе та зігнувши його в поперечній ділянці до кухонного столу, наніс удар останньому ножем в область грудної клітини ззаду, в ділянці кута лівої лопатки, в проекції розміщення життєво важливих органів легень та серця, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва з пошкодженням легені, ускладнене пневмотораксом, яке відноситься до розряду тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Після цього потерпілий ОСОБА_2, скориставшись тим, що засуджений ОСОБА_1 вважав, що виконав усі необхідні дії для заподіяння смерті, випустив його зі своїх рук, а потерпілий вирвався. Такі дії ОСОБА_2 не дозволили засудженому ОСОБА_1 довести до кінця свій злочинний умисел, спрямований на вбивство. Смерть потерпілого ОСОБА_2 не настала завдяки своєчасно наданій медичній допомозі.

На вказаний вирок засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок Заставнівського районного суду від 21.12.2011 року скасувати, а матеріали справи направити на нове досудове слідство.

Вважає, що зазначений вирок, не відповідає дійсним обставинам справи та тяжкості вчиненого злочину. Зазначає, що органи досудового слідства та суд не взяли до уваги покази свідків, які стверджують про його не причетність до вчинення даного злочину та не правильно оцінили покази свідка ОСОБА_3, яка показала, що ініціатором всіх конфліктів, являється саме ОСОБА_2

Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати як самозахист, так, як основною його метою було бажання залишитись живим. Посилається апелянт на те, що слідчим не було вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи. Вважає, що ті недоліки, які допустили органи досудового слідства та суд під час здійснення своєї діяльності не можуть бути усунуті в судовому засіданні під час розгляду справи в апеляційній інстанції, тому справу необхідно направити на новий досудовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав повністю свою апеляцію, думку прокурора, який вважає, що вирок суду слід залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку районного суду злочину, передбаченого ч.2ст.15, ч.1 ст.115 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Органами досудового слідства і судом досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, зібрані на підтвердження пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, докази у судовому засіданні перевірялись повно і їм дана у вироку об'єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, у тому числі з точки зору достовірності, а тому доводи апелянта ОСОБА_1 про не взяття до уваги при постановленні вироку районним судом показів свідків, які говорять про не причетність останнього до вчинення даного злочину, не вірну оцінку показів свідка ОСОБА_3, а також про сумнівність деяких фактів, які є в справі, є необґрунтованими.

Незважаючи на не визнання засудженим ОСОБА_1 своєї вини, його винуватість у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України повністю доведена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема:

Показаннями потерпілого ОСОБА_2, які були дані ним під час судового слідства, з яких випливає, що внаслідок конфлікту між ним та ОСОБА_1 останній схопив ніж та хотів його ударити, однак він відбився руками, внаслідок чого у нього були пошкодженні спочатку ліва долоня, а потім порізана права долоня. Після цього засуджений схопив його силою та ззаду наніс удар ножем в спину після чого, викинув ніж та вийшов на вулицю, покинувши його в будинку. Він пробув в приміщенні близько 8-9 хвилин та вийшов на вулицю, в подальшому йому надали медичну допомогу та відвезли в лікарню. Крім того ОСОБА_2 показав, що в ході боротьби засудженому ОСОБА_1 також було спричинено поріз руки, однак ножа він особисто в руки не брав.

Показами свідка ОСОБА_4 даними в судовому засіданні, згідно яких ОСОБА_2, який є її онуком та ОСОБА_1 в цей день перебували в стані алкогольного сп'яніння, між ними виникла суперечка в ході якої засуджений ОСОБА_1 погрожував її онукові вбивством, схопив якийсь предмет подібний на ніж та вдарив ОСОБА_2 в плечі. Крім того з показань вказаного свідка випливає що між засудженим та потерпілим раніше вже виникали сварки та конфлікти, в ході яких засуджений погрожував ОСОБА_2 вбивством.

Показами свідка ОСОБА_5 даними в судовому засідання, згідно яких остання являється дружиною потерпілого ОСОБА_2 остання пояснила, що протягом тривалого часу між її чоловіком та ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки, вони часто конфліктували та бились. Остання пояснила, що самого нанесення удару ОСОБА_2 вона не бачила, однак показала, що обидві руки у останнього були порізані в ділянці долонь, крім того у потерпілого був поріз зліва на спині та наявність крові. Вона побігла на допомогу, покликати лікаря.

Згідно показів свідка ОСОБА_3, даними на досудовому слідстві (Т.1; а.с.48-49) та в судовому засіданні, вона перебуває в фактичних шлюбних стосунках із засудженим ОСОБА_1, а потерпілий ОСОБА_2 є її сином. Зі слів останньої між засудженим та потерпілим і раніше виникали суперечки, хоча вони і жили разом, а 27 січня 2011 року між ними в приміщенні будинку виник конфлікт, самої бійки ОСОБА_3 не бачила, оскільки вийшла на вулицю, щоб віддати гроші свідку ОСОБА_6, який привіз їм дрова. Коли вона повернулась на подвір'я, то побачила свого чоловіка ОСОБА_1, у якого була ушкоджена ліва рука, останній пішов її забинтувати до сусідки. У її сина ж були порізані обидві руки, долоня та тильна її сторона, на спині було також ушкодження, але з якої сторони пригадати не може. Вона побігла шукати машину, щоб відвезти свого сина в лікарню, згодом прийшла медсестра та наголосила на тому, що сина обов'язково слід відвезти в лікарню з метою надання йому медичної допомоги. Зайшовши в будинок вона побачила ніж, який був в крові, витерла його в рушник та поклала на місце. Рушник вона викинула.

- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_7 (Т.1,а.с.50-51), згідно яких 27.01.2012 року до неї додому прибігла ОСОБА_8 та повідомила, що її чоловіка ОСОБА_2 поранив ОСОБА_1

- висновком експерта №179 втор., згідно якого при обстеженні у потерпілого ОСОБА_2 виявлено наступні тілесні ушкодження: різані рани обох кистей, грудної клітини та спини зліва. Ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки та спини зліва пошкодженням легені, ускладнене пневмогемотораксом відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя.

- показами експерта ОСОБА_9, який пояснив, що рани виявлені у потерпілого ОСОБА_2 виникли від дії колючо-ріжучого предмету, а покази дані засудженим ОСОБА_1 в ході проведення відтворення обстановки та обставин події не відповідають локалізації та механізму отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, оскільки, якщо брати до уваги пояснення засудженого, то удар мав би бути нанесеним з низу в верх, що не відповідає дійсності. При проведенні експертизи достеменно встановлено, що удар був нанесений з верху в низ, тобто вістря леза було направлено вниз. З приводу легких тілесних ушкоджень виявлених у засудженого ОСОБА_1, то пояснив, що вони могли виникнути в ході боротьби, а ушкодження виявлені у потерпілого ОСОБА_2 не могли бути нанесені йому самостійно. Крім того ОСОБА_9 пояснив, що нанесений ОСОБА_1 потерпілому удар ножем був здійснений в життєво важливі органі і в разі ненадання своєчасної медичної допомоги ОСОБА_2 міг померти.

Крім того під час проведення відтворення обстановки та обставин події 09.03.2011 року проведеної з участю спеціаліста ОСОБА_9 засуджений ОСОБА_1 показав механізм нанесення йому потерпілим ОСОБА_2 ушкоджень. Під час цього виявлено не співпадіння траєкторії руху та контактування леза умовного ножа та рубцевого сліду від ушкодження, отриманого за обставин відтворюваних подій, який розміщується під кутом від середньої фаланги кисті до зап'ясткової ділянки.

В подальшому під час вказаної слідчої дії засуджений ОСОБА_1 продемонстрував вигин руки потерпілого у ліктевому суглобі вліво до лівої руки, із фіксацією бічної поверхні правого передпліччя на грудній клітині. При цьому контактування вістря умовного ножа із бічною поверхнею грудної клітини зліва з напрямком руху леза в напрямку поперекового відділу хребта, що відповідно унеможливлює травмування легені та не співпадає із механізмом заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

- протоколом огляду місця події з якого видно, що при огляді кухні, де і відбувся конфлікт, слідів крові на дивані не виявлено. Районний суд вірно зазначив, що дана обставина повністю спростовує покази засудженого ОСОБА_1 в тій частині, що потерпілий ОСОБА_2 з завернутою з ножем рукою впав на диван та самостійно порізався.

- висновком експерта №482 д згідно якого з врахуванням характеру тілесних ушкоджень, локалізації та їх характеру малоймовірне отримання даних тілесних ушкоджень при обставинах, на які вказує при відтворенні обставин та обстановки події засуджений ОСОБА_1

Посилання апелянта ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу злочину, який йому поставлено в обвинувачення, оскільки умислу на вбивство він не мав а просто оборонявся, повністю спростовується характером його дій, з яких вбачається, що в ході виниклого словесного конфлікту він цілеспрямовано взяв кухонний ніж та наніс удар в спину в область грудної клітини, знаючи, що дана ділянка тіла є небезпечною, бо там розміщенні життєво важливі внутрішні органи. Фактично наносячи даний удар ножем засуджений завідомо знав, що він може бути смертельним та потягне за собою смерть потерпілого ОСОБА_2 Крім того засуджений ОСОБА_1 взяв саме ніж, тобто колючо-ріжуче знаряддя, а не травматичної дії, саме такі дії свідчать про умисел заподіяння потерпілому ОСОБА_2 смерті. ОСОБА_1 виконала усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежать від волі засудженого, оскільки потерпілому вдалося вирватись з рук ОСОБА_1, а потім за допомогою рідних йому була надана медична допомога. В свою чергу засуджений ОСОБА_1 після вчинення ним злочину не вчинив жодних дій, які б свідчили про його бажання надати допомогу пов'язану із врятуванням життя потерпілого.

Оскільки вищезазначені докази та покази свідків які доводять вину засудженого ОСОБА_1 перевірені в судовому засіданні, узгоджуються між собою і не суперечать один одному, на думку колегії суддів, правильно судом вони були поставлені в основу вироку, а не визнання засудженим ОСОБА_1 своєї вини, вірно були розцінені судом як вибраний ним метод самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині є правильною.

Міра покарання обрана йому у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, зокрема те, що вчинений злочин у відповідності до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином. Судом враховані обставини, що обтяжують покарання -вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Обставини, що пом'якшують покарання судом не встановлені.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується по місцю проживання, раніше не судимий в силу дії ст. 89 КК України, думку потерпілого, який вказав, що не має жодних претензій до засудженого, колегія вважає, що призначене районним судом ОСОБА_1 покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого, зміни чи скасування вироку не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 -залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1-без задоволення.

Головуючий Черновський О.К.

Судді Підгорна С.П.

Попов Г.Г.