АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2308/11/01 Головуючий 1 інст. Шаренко С.Л.

Провадження 22ц/2090/161/2012 р.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач Кіпенко І.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Котелевець А.В.,

при секретарі -Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, - представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2011 року по справі за позовом Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення збитків, -

встановила:

В квітні 2011р. Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор діючи в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_2, просив стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради збитки в розмірі 110 239 гр. 53 коп.

В обґрунтування позову вказував, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13.01.2006 року ОСОБА_2 придбала нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 236,1 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1. (т.1 а.с. 11-14)

Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.04.2007 року № 73/07 ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку по вул. Олеся Гончара 2 в м. Харкові загальною площею 0,0953 га для реконструкції нежитлової будівлі. (т.1 а.с.15-17)

14.12.2007р. між Харківською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з терміном дії договору до 1.05.2009р. (т.1 а.с.18-25)

В ході реконструкції відповідачем було змінено цільове призначення будівлі з нежитлової на одноповерховий житловий будинок з мансардою. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2010р. за відповідачем було визнане право власності на реконструйований одноповерховий житловий будинок з мансардою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки № 4027/10 від 13.12.2010 року, встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0953 га у період з 1.05.2009 року до 9.08.2010 року використовувалась відповідачем ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі без правовстановлюючих документів, чим порушено вимоги ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України.

Зазначає, що внаслідок використання ОСОБА_2 земельної ділянки з порушенням чинного законодавства Харківській міські раді завдані збитки у вигляді неодержаного доходу (плати) за користування землею та обмежено реалізацію повноважень щодо розпорядження землею територіальної громади м. Харкова. Відповідно до акту про визначення збитків № 135, неодержаний міською радою дохід за використання відповідачем спірної земельної ділянки складає 110 239 гр. 53 коп.

Представник Харківської міської ради позовні в судовому засіданні першої інстанції позов підтримав, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, зазначав, що протягом всього строку дії договору оренди земельної ділянки від 14.12.2007 року відповідач належним чином в повному обсязі сплачувала орендні платежі. Відповідач своєчасно, до закінчення строку договору оренди, 10.03.2009 року звернулася до Харківської міської ради з пропозицією продовжити дію договору оренди землі від 14.12.2007року, однак Харківською міською радою звернення відповідача було проігнороване, залишився не виконаним і вказаний пункт 45.1 додатку 1 рішення Харківської міської ради від 25.04.2007 року стосовно окремого рішення сесії міськради про надання земельної ділянки.

З 1.05.2009 року дія договору оренди землі від 14.12.2007року була припинена, а тому відповідачка, дотримуючись принципу платності використання в Україні землі, почала сплачувати земельний податок у встановленому розмірі. В свою чергу відсутні дані про будь-які дії Харківської міської ради, направлені на вирішення питання належного оформлення земельної ділянки.

Також зазначала, що у ході реконструкції було змінено цільове призначення будівлі з нежитлової на одноповерховий житловий будинок з мансардою, а тому фактично відповідач використовувала земельну ділянку розміром не більше 0,0430 га, тобто більш ніж вдвічі менший за зазначений у позовній заяві.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2011 року позов задоволено.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради збитки в розмірі 110239грн.53к.

ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції оскаржив в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Інші особи, що брали участь у справі рішення суду не оскаржили.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Харківській міській раді завдано збитки у вигляді неодержаного доходу (плати) за користування землею та обмежено реалізацію повноважень щодо розпорядження землею територіальної громади м. Харкова, оскільки відповідачкою в період з 1.05.2009року по 9.08.2010року спірна земельна ділянка використовувалась без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону.

Проте, погодитись з висновками суду не можна з наступних підстав.

У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Дійсно, відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В основу висновку суду першої інстанції про фактичне використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів (без оформлення договору оренди) та наявність підстав для відшкодування позивачу шкоди у вигляді неодержаної орендної плати покладено Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю, затверджений рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09, акт обстеження земельної ділянки №4027/10 від 13.12.2010р., складений посадовими особами відділу самоврядного контролю Управління земельних відносин Харківської міської ради відповідно до ст.189 Земельного кодексу України, та акт комісії від 21.12.2010 №135 про визначення збитків, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.2010 №562. (т.1а.с.29-33)

Окрім того, в обґрунтування підстав позову прокурор послався на положення вказаного Порядку, які встановлюють право Харківської міської ради на відшкодування збитків у випадку неоформлення потенційним орендарем документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання земельної ділянки, причому такі збитки визначаються за період після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (в даному випадку - Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області), а згідно зі ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства відноситься до повноважень саме державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, але аж ніяк не до повноважень працівників виконавчого органу місцевої ради.

Водночас, відповідно до ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни, які використовують земельні ділянки, а також громадяни, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Статтею 156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1 наведеного вище Порядку затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування, в зв'язку відповідний пункт Порядку суперечить імперативним приписам п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але аж ніяк не актами органів місцевого самоврядування.

При вирішенні спору судовою колегією враховується, що відповідно до п.4 ст.8 ЦПК України у разі невідповідності правового акту, закону України, суд застосовує акт законодавства який має вищу юридичну силу.

За положеннями ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з розрахунку розміру збитків та згідно акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки № 4027/10 від 13.12.2010 року, вбачається, що сума збитків визначена за період з 1.05.2009 року до 9.08.2010 року, тобто з дня закінчення дії договору оренди і до дня відчуження відповідачкою об'єкту нерухомості.

Разом з тим судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами, що з 25.03.2010р. змінився правовий статус об'єкту нерухомості, відповідачка є власником житлового будинку за вказаною адресою у відповідності до рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2010р., що також підтверджується копією витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

За таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивачем не надано доказів, що ним вживалися заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема, позивач після закінчення строку договору оренди, не звертався, з листом-пропозицією до відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього -з позовом про спонукання до укладення договору оренди.

Пунктом 5.4 Порядку передбачено можливість відшкодування збитків у збільшеному розмірі (за ставками орендної плати із застосуванням коефіцієнтів, що дорівнюють подвійній обліковій ставці НБУ на початок звітного року), що суперечить вимогам ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, законодавець не наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями приймати рішення про збільшення розміру відшкодування збитків, за винятком випадку укладення між сторонами договору з цього приводу, чого з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено.

З урахуванням наведеного судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, ст. ст.22, ч.4 ст.623, 1166 ЦК України, ст.ст.156, 157 ЗК України судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - представника відповідача ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2011 року скасувати.

В задоволенні позову Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення збитків, - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя -

Судді -