АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження №22ц /2090/3819/2012 Головуючий 1-ї інстанції Малихін О.Р.

Справа №2-6428/11 Доповідач: Довгаль Г.П.

Категорія: спори про спадкове право

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль Г.П.

суддів -Коровіна С.Г., Коваленко І.П.

при секретарі -Щегельському Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Харківська міська рада про визнання заповіту недійсним і про скасування договору дарування, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи Харківської міської ради, в якому просила: 1.скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2007року в частині визнання за ОСОБА_4 право власності на 3/6ч. нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом; 2. скасувати договір дарування 3/6ч. нерухомого майна, розташованого за вищевказаною адресою, між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідченого 20.05.2008року приватним нотаріусом ХМНО.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що її рідний дядько ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом. У серпні 2005 року ОСОБА_6 приїздив до неї додому і повідомив, що залишив на її ім'я заповіт. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті вона неодноразово зверталася до Восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова, але державні нотаріуси відмовляли їй в усній формі в ознайомленні зі змістом заповіту. Лише у жовтні 2008 року держнотконтора надала можливість ознайомитися зі спадковою справою №180/2006, в якій вона побачила бланк заповіту, що не відповідав вимогам спеціального бланку нотаріальних дій, оскільки мав дві сторінки різного походження, а саме перша сторінка «чужорідна»містила інформацію на ім'я ОСОБА_2, друга відповідала вимогам нотаріальних документів. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що відповідачами застосовано обман для вчинення правочину з метою одноособового володіння спадковим майном.

При розгляді справи ОСОБА_1 неодноразово уточнювала вимоги і в кінцевому варіанті позовної заяви просила: 1.визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, посвідчений 15.08.2000року ХДНК №8; 2.скасувати договір дарування 3/6ч. житлового будинку, розташованого АДРЕСА_1, який укладено 20.05.2008року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №3023; 3.судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідач Восьма Харківська державна нотаріальна контора позов не визнала, подала письмові заперечення, в яких посилаються на необґрунтованість заявлених вимог.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2011року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 у частині визнання недійсним заповіту - закрито.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2012 року ухвалу суду першої інстанції від 05.12.2011року скасовано, а справу повернуто на розгляд до того ж суду.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 березня 2012 року ОСОБА_1 в позові відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з цим рішенням суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати, вказуючи на його незаконність, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну оцінку наданим доказам. При цьому зазначає, що без отримання відповідного експертного висновку не можливо вирішити даний спір.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову ОСОБА_1 в позові.

З матеріалів справи убачається, що після скасування апеляційним судом Харківської області ухвали суду першої інстанції від 05.12.2011року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання заповіту недійсним, справа була передана у провадженні того ж самого судді, тобто з порушенням вимог ст.21 ЦПК України, якою передбачено недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.

Частиною 1 ст.21 ЦПК України встановлено, що суддя, який участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної, касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.4) ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2000 року належало 3/6ч. (або 1/2ч.) житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, яким все своє майно заповів племінниці ОСОБА_2. Вказаний заповіт посвідчено Восьмою ДНК м. Харкова за реєстровим №1-2515.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с. 7 -ксерокопія свідоцтва про смерть).

Після смерті ОСОБА_6 до Восьмої ДНК м. Харкова 25.02.2006року із заявою про прийняття спадщини звернулася його рідна сестра ОСОБА_4, а ОСОБА_2 18.03.2006року подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини за заповітом.

12 вересня 2006 року ОСОБА_4 за реєстровим №1997 Восьмою державною нотаріальною конторою м. Харкова видані - свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2ч. житлового будинку АДРЕСА_2, та свідоцтво за реєстровим №6-1278 про право на спадщину за законом на 1/2ч. житлового будинку АДРЕСА_3.

Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.08.2007року за ОСОБА_4 також визнано право власності на 3/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом.

Матеріали справи свідчать про те, що право власності на інші 3/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я -ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 28.10.1981року, виданого РЖЕВ Московського району м. Харкова.

20 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір дарування 3/6ч. житлового будинку АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №3023.

Таким чином, ОСОБА_1 не є стороною вищевказаного договору дарування нерухомого майна. Також позивачем не надано ніяких доказів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції у підтвердження того, що цим правочином відповідачі порушили її права, хоча відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України це є її обов'язком.

Також, згідно положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2011 року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2011 року, встановлено відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки його було викладено ОСОБА_6 у письмовій формі, на спеціальному бланку нотаріальних документів, який мав захисні елементи, зазначенням серії та номеру, особисто ним підписано та нотаріально посвідчено

Твердження ОСОБА_1 про існування нібито іншого заповіту ОСОБА_6, зокрема, складеного на її ім'я, згідно якого вона повинна успадкувати все його майно, є голослівними та надуманими, т.я. з цього приводу позивач також не надала жодного доказу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 березня 2012 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Харківська міська рада про визнання заповіту недійсним і про скасування договору дарування -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -