АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження №22ц /2090/3822/2012 Головуючий 1-ї інстанції Назаренко О.В.

Справа №2-2105/10/14 Доповідач: Довгаль Г.П.

Категорія: спори, що виникають

з договорів

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль Г.П.

суддів -Коровіна С.Г., Коваленко І.П.

при секретарі -Щегельському Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2, постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, про визнання договорів частково недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(надалі -ПАТ «Укрсоцбанк»), третьої особи ОСОБА_2, постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі -Третейський суд), в якому просив визнати недійсним п.6.2. кредитного договору №839/3/27/38/7-635 від 10.12.2007року та п.6.1 договору залога №839/4/27/38/7-917 від 10.12.2007року, якими передбачено розгляд спорів у Третейському суді, що знаходиться у м. Києві. При цьому зазначає, що вказані пункти названих договорів порушують його право на звернення за захистом своїх прав та інтересів до місцевого суду за місцем проживання.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанку»Євтушик О.П. заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.

Даних про належне повідомлення про час і місце розгляду справи третіх осіб матеріали справи не містять.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2012 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи та на неналежну правову оцінку наданим доказам. Зокрема вказує, що на момент укладання кредитного договору та договору залога між сторонами не існувало будь-якого спору, а тому були відсутні підстави для укладання третейського застереження. Окрім того, судом були проігноровані норми Закону України «Про захист прав споживачів», а саме положення ст.18, якою передбачено, що виконавець послуг не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

-

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку про те, що форма і зміст третейського застереження, яке визначено сторонами в п.6.2. кредитного договору №839/3/27/38/7-635 від 10.12.2007року та п.6.1 договору залога №839/4/27/38/7-917 від 10.12.2007року повністю відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди»від 15.03.2006року в редакції чинній на час укладання оспорюваних правочинів, у зв'язку з чим відсутні підстави передбачені ст.215 ЦК України для визнання цих договорів частково недійсними.

Судовим розглядом встановлено, що 10 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк»були укладені - кредитній договір №839/3/27/38/7-635 і договір залогу №839/4/27/38/7-917, які містили третейські застереження. Зокрема, сторони домовилися про порядок розгляду спорів конкретними третейськими суддями Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової №15.

Вказані договори підписані ОСОБА_1 без будь-яких застережень, що свідчить про його повну згоду з умовами укладених ним правочинів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про третейські суди»та ст.17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст.6 Закону України «Про третейські суди».

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутату України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статі 3, пункту 9 статті 4 та розділу VІІІ «Третейське самоврядування»Закону України «Про третейські суди»(справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст.17 ЦПК України, ст.12 ГПК України, ст.6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом способами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64 Конституції України).

Одним зі способів реалізації права кожного будь-яким не забороненими законом способами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

З урахуванням наведеного не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 стосовно того, що укладання сторонами третейської угоди про передачу спору на вирішення третейського суду є порушенням його прав, оскільки третейське застереження у вищевказаних договорах кредиту та залогу про передачу спору, якщо він виникне, не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним зі способів реалізації права на захист своїх прав. Інших підстав недійсності вказаних пунктів оспорюваних договорів позивачем не зазначено.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують і не дають колегії суддів підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -