ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2008 року Справа № П27/1581
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 09.06.2008р. № 287)
при секретарі: Геворгян Е.М.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_3, нотаріально посвідчена довіреність № 2298 від 06.06.08;
відповідача -ОСОБА_4, нотаріально посвідчена довіреність № 1094 від 13.03.2008р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Нікополь
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2008 року
у справі № П27/1581
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Нікополь
до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Нікополь
про визнання права попереднього користування торгівельною маркою
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2008р. (суддя Татарчук В.О.) по справі № П27/1581 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Нікополь (далі -СПД ОСОБА_1.) до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Нікополь (далі -СПД ОСОБА_2.) про визнання права попереднього користування торгівельною маркою було повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву та додані до неї документи на підставі п.п.3, 4, 10 ст.63 ГПК України.
Не погодившись з вищезазначеною судовою ухвалою, її оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі -СПД ОСОБА_1., м.Нікополь, посилається на невідповідність ухвали господарського суду нормам матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема:
- висновок господарського суду про те, що додані до матеріалів справи платіжні документи є копіями є хибним, оскільки він зроблений без урахуванням ч.3 ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”;
- господарський суд не звернув увагу на те, що первісний позов ґрунтується на невизнанні СПД ОСОБА_2. майнового права позивача, а зустрічний позов саме на проханні визнати таке право.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач по справі -СПД ОСОБА_2. повністю підтримує доводи апеляційної скарги позивача, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2008р. та направити справу на розгляд місцевого господарського суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з оригіналу зустрічної позовної заяви, витребуваної згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р., до зустрічної позовної заяви було надано в якості додатку платіжні доручення № 194 від 06.03.2008р., № 193 від 06.03.2008р. (а.с.44-45).
Як зазначає скаржник, в своїй діяльності він користується послугами інтернет-банкінгу, та всі платіжні доручення та інші платіжні документи здійснюються банком за допомогою електронного підпису. Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, позивачеві надано право сплачувати мито готівкою. Частиною 2 пункту 14 названої вище Інструкції вчинення кредитною установою напису про зарахування мита до державного бюджету передбачене лише на платіжному дорученні у випадку перерахування мита з рахунку платника. У разі виникнення сумнівів щодо надходження сплаченого готівкою мита до державного бюджету господарський суд вправі витребувати відповідні докази (п.4 Листа Вищого господарського суду України від 22.11.1994р. № 01-8/847 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”).
Отже, господарський суд не був позбавлений права після прийняття позову до розгляду витребувати у позивача довідку про зарахування державного мита до державного бюджету. Таким чином, висновок суду щодо порушення позивачем п.п.4, 10 ст.63 ГПК України є помилковим.
Щодо посилань господарського суду на п.3 ст.63 ГПК України, то цей висновок також є необґрунтованим, оскільки ухвала господарського суду від 17.03.2008р. взагалі не містить будь-яких посилань на ст.60 ГПК України.
За цих обставин господарським судом зроблено передчасний висновок щодо повернення позовної заяви позивача без розгляду з посиланням на п.п.3,4, 10 ч.1 ст.63 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2008р. по справі № П27/1581 -скасувати; апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Нікополь -задовольнити.
Матеріали справи передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко