Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" червня 2008 р. Справа № 5/489-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Ільїн О.В.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. -приватного підприємця
відповідача - Міненко С.А., довіреність № 5 від 10.06.2008 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх.№.966 С/1-7) та відповідача (вх. № 1239 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 26.03.08р. у справі № 5/489-07
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до комбінату громадського харчування Буринської районної спілки споживчих товариств, АДРЕСА_1
про стягнення 64106,00 грн.,
встановила:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до комбінату громадського харчування Буринської районної спілки споживчих товариств про стягнення з останнього 64106,00 грн. понесених витрат та збитків, у зв"язку з проведеним ремонтом та газифікацією майна відповідача -кафе "Зустріч", що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.
В останніх уточненнях позовних вимог, які були прийняті судом, позивач просив стягнути з відповідача 86375,00 грн., з яких: 23273 грн. боргу, 36 733 грн. пені, нарахованої за період з 12 серпня 2006 р. по липень 2007 р., 6397 грн. інфляційних, нарахованих за період з 12 серпня 2006 р. по 25 березня 2008 р., 1058 грн.-3% річних нарахованих за період з 12.06.2006 р. по 14.10.2007 р.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.02.2008р. у справі № 5/489-07 (суддя Лиховид Б.І.) відмовлено позивачу в частині задоволення заяви про призначення експертизи.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.2008р. у справі № 5/489-07 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково: стягнуто з комбінату громадського харчування Буринської районної спілки споживчих товариств на користь
- 2 -
приватного підприємця ОСОБА_1. 23194,90 грн. боргу, 6374,18 грн. інфляційних збитків, 1054,96 грн.-3% річних, 306,24 витрат по сплаті державного мита та 41,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 36733 грн. пені, 23 грн. інфляційних та 3, 05 грн. -3%річних та 5015 грн. збитків у вигляді неотриманих доходів відмовлено, а в частині стягнення 13895,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв"язку з відмовою позивача від цієї частинри позову.
Позивач не погодився з ухвалою від 05.02.2008р. та рішенням від 26.03.2008р. місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить винести рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 36733,00 грн., про призначення експертизи для встановлення ринкової ціни поліпшення, виконаного позивачем, а також зобов'язати відповідача сплатити борг за виконані роботи за встановленими експертизою ринковими цінами. Просить апеляційний господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки від втраченої вигоди за період з 12.08.2006р. по 31.08.2008р. в сумі 52 49,00 грн. -за невиконання відповідачем зобов'язання.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду від 26.03.2008 р. також не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 26.03.2008 р. по справі № 5/489-07 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1.
Зважаючи на те, що апеляційні скарги подані сторонами на одне і те саме рішення, колегія суддів вважає за доцільне об"єднати їх в одне апеляційне провадження.
Позивач свою апеляційну скаргу підтримує та заперечує проти апеляційної скарги відповідача.
Відповідач свою апеляційну скаргу підтримує та заперечує проти апеляційної скарги позивача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, виходячи з наступного.
11.04.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір здачі в оперативну оренду основних засобів, згідно з умовами якого відповідач, орендодавець передав позивачеві, орендареві у строкове платне користування будівлю кафе "Зустріч" за адресою : АДРЕСА_1 строком до 11.04.2005 р.
Пунктом 4.2.1. зазначеного договору передбачено, що орендар з письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів має право проводити поліпшення орендованих основних засобів. Відшкодування вартості будови, дообладнання, модернізації об"єкта оренди проводяться за домовленістю сторін.
25.09.2004 р. на підставі цього пункту договору оренди віж 11.04.2004 р. сторонами було укладено додатковий договір на проведення капітального ремонту системи опалення та газифікації кафе "Зустріч".
Згідно з п. 1.1. додаткового договору від 25.09.2004 р. відповідач, орендодавець надав позивачу, орендарю дозвіл, а позивач зобов"язався відремонтувати за власні
- 3 -
кошти систему опалення та газифікувати кафе "Зустріч".
Згідно з п. 2.1. додаткового договору від 25.09.2004 р. орендар здійснює вищезгадані роботи за свої кошти і накопичує документи про сплату цих робіт, а
відповідно до п. 3.2. цього ж договору орендодавець зобов"язується в місячний термін після закінчення дії договору оренди сплатити орендарю гроші, які були витрачені орендарем на проведені роботи".
1 червня 2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір здачі в оперативну оренду основних засобів, згідно з умовами якого відповідач, орендодавець передає позивачу, орендарю у строкове платне користування основні засоби-будівлю кафе "Зустріч", розташоване за адресою: АДРЕСА_1.Строк дії договору сторони встановили до 01.05.2007 р.
Таким чином сторонами 11.04.2004 р. та 01.06.2006 р. укладалися договори оперативної оренди одного й того самого об"єкта-будівлі кафе "Зустріч", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Пунктом 4.2.1. договору оперативної оренди від 01.06.2006 р. передбачено, що позивач, орендар має право з дозволу відповідача, орендодавця проводити реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого приміщенння за рахунок власних коштів, при цьому вартість виконаних робіт орендарю не відшкодовується.
Позивач в підставах позову обгрунтовував своє право на відшкодування понесених ним витрат на ремонт та газифікацію приміщення кафе "Зустрч" умовами договору оперативної оренди від 11.04.2004 р. та укладеного на його підставі додаткового договору на капітальний ремонт системи опалення та газифікації кафе "Зустріч"від 25.09.2004 р., якими, як вже було зазначено вище передбачено право орендаря на відшкодування цих витрат після закінчення строку дії основного договору оперативної оренди від 11.04.2004 р..
Однак місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні необгрунтовано послався на те, що термін виконання передбаченого п. 3.2 додаткового договору на проведення капітального ремонту системи опалення та газифікації кафе "Зустріч" обов"язку відповідача по відшкодуванню зазначених витрат позивача настав через один місяць після закінчення дії договору оперативної оренди від 01.06.2006 р.
Так місцевий господарський суд послався на те, що позивач заявою від 12.06.2006 р. звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди кафе "Зустріч", а відповідно до п. 6.4. договору оперативної оренди від 01.06.2006 р., договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін через 1 місяць після одержання попередження про дострокове розірвання договору, тому цей договір є розірваним з 12.07.2006 р. і відповідач, відповідно до п. 3.2. договору від 25.09.2004 р. був зобов"язаний в місячний термін з дня розірвання договору від 01.06.2006 р., а саме -до 12.08.2006 р. сплатити орендарю грошові кошти, які були витрачені останнім на роботи по газифікації та ремонт системи опалення кафе "Зустріч".
Як вже було зазначено вище, підставою для укладання сторонами додаткового договору на капітальний ремонт системи опалення та газифікації кафе "Зустріч" від 25.09.2004 р. є основний договір оперативної оренди від 11.04.2004 р. Наявними у матеріалах справи договором підряду на виконання ремонтних робіт від 11.04.2005 р. і актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 р., підтверджується закінчення робіт по ремонту та газифікації спірного приміщення ще до укладення сторонами договору оперативної оренди від 01.06.2006 р. що підтверджує виконання цих робіт на підставі договору оперативної оренди від 11.04.2004 р.
У матеріалах справи наявний акт виконаних робіт за квітень 2007 р. Однак судова колегія не приймає його, у зв"язку з тим, що він належним чином не завірений та не підписаний ні ким із сторін, а тому не є належним доказом.
Крім того пунктом 4.2.1. договору оперативної оренди від 01.06.2006 р.
- 4 -
передбачено, що орендар проводить реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого приміщенння за рахунок власних коштів, при цьому вартість виконаних робіт йому не відшкодовується, що також підтверджує те, що цей договір не стосується зобов"язання по відшкодуванню витрат орендаря на ремонт та газифікацію приміщення кафе "Зустріч" здійснених на підставі договору від 25.09.2004 р., яким навпаки таке відшкодування передбачено.Тому місцевий господарський суд неправильно застосував одночасно положення договору від 25.09.2004 р. та від 01.06.2006 р.
Отже місцевий господарський суд в порушення п. 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позовних вимог, а саме застосував до відносин, які стосуються предмету спору положення п. 6.4. договору оперативної оренди від 01.06.2006 р., чого позивач не просив та неправильно застосував норми матеріального права, пославшись на цей договір як на підставу спірних зобов"язань сторін.
Відповідач в суді першої інстанції звертався із заявою про застосування строку позовної давності, в якій посилався на те, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки статтею 786 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі, які випливають із договору найму становить один рік, перебіг цього строку щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму, основний договір оперативної оренди від 11.04.2004 р. припинив свою дію 12.06.2006 р., тому строк позовної давності припинився 12.06.2007 р., а позивач подав позовну заяву 12.07.2007 р.,тобто вже після спливу цього строку.
Місцевий господарський суд ухвалою від 05.02.2008 р. за заявою позивача відновив строк позовної давності, посилаючись на незначний час пропуску позивачем строку позовної давності (10 днів).При цьому місцевий господарський суд при обчисленні перебігу строку позовної давності необгрунтовано виходив з того, що початок перебігу цього строку необхідно обчислювати з дня закінчення дії договору оперативної оренди від 01.06.2006 р., оскільки як вже було зазначено вище цей договір не стосується предмету спору, а наявними у матеріалах справи договором підряду на виконання ремонтних робіт від 11.04.2005 р. і актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2005 р., підтверджується закінчення робіт по ремонту та газифікації кафе "Зустріч" ще до укладення договору оперативної оренди від 01.06.2006 р., що підтверджує виконання цих робіт на підставі договору оперативної оренди від 11.04.2004 р., та початок обчислення строку позовної давності за договором оперативної оренди від 11.04.2004 р.
Статтею 786 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі, які випливають із договору найму становить один рік, перебіг цього строку щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму.
Оскільки строк дії основного договору оперативної оренди від 11.04.2004 р. закінчився 11.04.2005 р., строк позовної давності закінчився 11.04.2006 р. Позивач подав позовну заяву 03.08.2007 р., тобто зі значним пропуском строку позовної давності.
Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже у задоволенні позову слід відмовити, у зв"язку зі спливом строку позовної давності.
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального
- 5 -
та процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права дійшов неправильного висновку про часткове задоволення
позовних вимог, у зв"язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Стосовно вимог апеляційної скарги позивача про скасування ухвали місцевого господарського суду від 05.02.2008 р., колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, у зв"язку з її відповідністю вимогам чинного законодавства.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 26.03.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення.
У позові приватного підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Постанову складено в повному обсязі 17.06.2008 р.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.
Суддя (підпис) Білоконь Н. Д.
Суддя (підпис) Ільїн О.В.