УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"7" вересня 2007 року                                                              м. Івано-Франківськ

Колегія  суддів  судової палати  в  цивільних  справах  Апеляційного  суду  Івано-Франківської області в складі:

Головуючого :        П.І. Проскурніцького

Суддів:                       Бойчука І.В., Соколовського В.М.,

секретаря:                  Довжинської Н.Б.,

з участю       сторін:                           позивачки ОСОБА_1, її представника

ОСОБА_2, представника відповідача Коломийського об"єднаного військового комісаріату Юзюка І.Ю., третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського об"єднаного військового комісаріату, Івано-Франківського обласного військового комісаріату, третьої особи ОСОБА_3 за апеляційною скаргоюОСОБА_1. На рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 червня 2007 року,-

ВСТАНОВИЛА:

07 листопада 2006 року ОСОБА_1. Звернулась в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 16.02 2000 року по 30.10 2006 року працювала на різних посадах в Коломийському об"єднаному військовому комісаріаті.

30 жовтня 2006 року її було звільнено з роботи в зв"язку із скороченням штату працівників.

Звільнення з роботи позивачка вважала незаконним, як таким що прведене з грубим порушенням трудового законодавства. Вона як працівник з більшою продуктивністю праці та одинока жінка, яка виховує неповнолітніх дітей не могла бути звільнена з роботи із зазначених підстав.

Просила поновити її на роботі, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням  Коломийського  міськрайонного  суду  від   15   червня  2007  року  в  позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу в якій вказує що суд першої інстанції неповно дослідив зібрані по справі докази, не дав їм належної оцінки та постановив незаконне рішення. Вона має на утриманні дитину віком до 14 років а тому є одинокою матір"ю і як спеціаліст з вищою кваліфікацією мала переважне право залишення на роботі.

Справа № 22-ц-1087/ 2007 рік.              Головуючий у 1 інстанції: Обідняк В.Д.

Категорія 40                                            Доповідач: Проскурніцький П.І.

Суд застосував закон який не підлягає до застосування а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, позивачку та її представника, які доводи апеляційної скарги підтримали, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції в Коломийському об'єднаному військовому комісаріаті, відповідно до директиви Міністерства оборони з 30 жовтня 2006 року, вводився новий штатний розпис і з даного часу підлягали скороченню усі, без виключення посади службовців збройних сил в тому числі і посада інспектора яку займала позивачка. Посада інспектора не відноситься до посад державних службовців а інших, вакантних посад, чи роботи на яку можливо б було перевести позивачку не було.

Доводи на які вона посилається в апеляційній скарзі перевірялись судом першої інстанції і їм дона належна оцінка.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши їх в засіданні суду апеляційної інстанції, також не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскільки скороченню підлягали усі посади службовців збройних сил, в тому числі і посада яку займала позивачка то не було з ким порівнювати продуктивність праці. На інші посади, які займають державні службовці, особи приймаються по конкурсу відповідно до закону України "Про державну службу". Позивачка як того вимагає закон не пройшла конкурсу.

Судом також встановлено що ОСОБА_1 не відноситься до категорії осіб, які відповідно до вимог ст.184 ч. З КЗпП України, не можуть бути звільнені з роботи, крім випадків повної ліквідації установи. Батько неповнолітньої дитини визнавав її утримував на час звільнення позивачки з роботи, з липня 2006 року з нього за рішенням суду стягнуті на утримання дитини аліменти і тільки після звільнення позивачки з роботи 14.06. 2007 року, на час розгляду справи в суді, було оголошено його розшук як боржника.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права а тому підстав для його скасування не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307; 308; 314; 315 ЩІК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 червня 2007 року, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.