КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2012 № 17/5026/152/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Рудченка С.Г.
Кропивної Л.В.
при секретарі Помаз І.А., у відкритому судовому засіданні,
за участю представників сторін:
від позивача: Дудник А.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»
на рішення господарського суду Черкаської області
від 05.03.2012 року
у справі № 17/5026/152/2012 (суддя - Боровик С.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антонівський м'ясокомбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»
про стягнення 51 895,00 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Антонівський м'ясокомбінат» звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» про стягнення 51 895,00 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.03.2012 року у справі № 17/5026/152/2012 (суддя - Боровик С.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антонівський м'ясокомбінат» 51 895,00 грн. попередньої оплати та 1 609,50 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Злагода» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення господарського суду Черкаської області скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають суттєве значення для справи, а також порушення норм процесуального права. Так, апелянт зазначає, що листом від 23.01.2012 року повідомив позивача про складний фінансовий стан товариства та відсутність можливості повернути спірну суму до 29.02.2012 року. Однак, звернення позивача до суду з даним позовом до 29.02.2012 року унеможливило досудове врегулювання спору та повернення відповідачем спірної суми коштів у добровільному порядку. Крім цього, скаржник стверджує про порушення місцевим господарським судом приписів ст. 77 ГПК України, оскільки оскаржуване рішення було прийняте господарським судом Черкаської області у судовому засіданні за відсутності повноважного представника відповідача, у той час як згідно наведеної норми розгляд справи мало бути відкладено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.06.2012 року.
У судове засідання 25.06.2012 року з'явився лише представник позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Як встановлено місцевим господарським судом, 07.02.2011 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір купівлі - продажу худоби № 07-02-2011-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупцю велику рогату худобу та/або свиней у живій вазі (далі - товар), що відповідає по якості діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин, а покупець - прийняти та сплатити кошти за придбаний товар в кількості та асортименті, згідно видаткових накладних.
Згідно з п. 2.3 договору асортимент та кількість товару визначається у видаткових накладних.
Ціна товару погоджується сторонами у протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1 до договору), у національній валюті України - гривні (п. 3.1 договору).
У п. 4.2 договору сторони дійшли згоди, що покупець сплачує вартість фактично отриманого товару протягом 10 календарних днів з дня отримання товару покупцем.
За взаємною згодою сторін можлива попередня оплата товару (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору передача (здача - приймання) товару здійснюється в пункті господарства продавця.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок № БВ-0000046 від 07.02.2012 року та № БВ-0000051 від 09.02.2012 року, позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 377 000,00 грн.
Однак, накладні № 4 від 07.02.2012 року та № 5 від 09.02.2012 року свідчать про передачу відповідачем позивачу товару на загальну суму лише 325 105,00 грн., у той час як доказів передачі товару на решту суми передоплати у розмірі 51 895,00 грн. матеріали справи не містять.
30.12.2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 28.12.2011 року, у якій останній вимагав поставити товар на суму 51 895,00 грн. у семиденний строк з дня отримання листа або повернути вказану суму передплати у зазначений строк.
18.01.2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 17.01.2012 року з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 51 895,00 грн., товар на яку поставлено не було.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 51 895,00 грн. передоплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Наявними в матеріалах справи банківськими виписками № БВ-0000046 від 07.02.2012 року та № БВ-0000051 від 09.02.2012 року підтверджується сплата позивачем відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 377 000,00 грн. у рахунок передоплати за товар.
Статтею 662 ЦК України закріплений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами ст. 663 вказаного Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Наданими позивачем до господарського суду першої інстанції накладними № 4 від 07.02.2012 року та № 5 від 09.02.2012 року підтверджується передача відповідачем та отримання позивачем товару на загальну суму 325 105,00 грн.
Враховуючи, що зі змісту договору не вбачається за можливе встановити строк виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання з поставки товару у разі його попередньої оплати покупцем, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний обов'язок мав бути виконаний відповідачем за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вимоги про таке виконання.
Як свідчать матеріали справи, відповідна вимога була направлена ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат» на адресу ТОВ «Злагода» 30.12.2011 року.
Однак, доказів передачі відповідачем позивачу товару на решту суми передоплати у розмірі 51 895,00 грн. матеріали справи не містять, що також не заперечується відповідачем у поданій апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як уже зазначалося, з огляду на викладені обставини справи, 18.01.2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 17.01.2012 року з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 51 895,00 грн., товар на яку поставлено не було.
Однак, докази повернення відповідачем позивачу суми передоплати у розмірі 51 895,00 грн., товар на яку поставлено не було, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що останнім обґрунтовано та правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Злагода» на користь ТОВ «Антонівський м'ясокомбінат» 51 895,00 грн. попередньої оплати, товар на яку поставлено не було.
Посилання апелянта на лист б/н від 23.01.2012 року, адресований позивачу, у якому він повідомив, що заявлену вимогу про повернення суми попередньої оплати за товар визнає, однак, матиме змогу виконати лише до 29.02.2012 року, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, встановленого розділом ІІ ГПК України, також не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі, в силу ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 1 ГПК України.
Посилання апелянта на прийняття господарським судом першої інстанції рішення за відсутності його повноважного представника, а відтак порушення приписів ст. 77 ГПК України, колегією суддів відхиляються, оскільки даною нормою закріплене право суду, а не його обов'язок, відкласти розгляд справи, зокрема, коли нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 05.03.2012 року у справі № 17/5026/152/2012 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» - без задоволення.
В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 05.03.2012 року у справі № 17/5026/152/2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Рудченко С.Г.
Кропивна Л.В.