КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2012 № 13/024-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Рудченка С.Г.
при секретарі Помаз І.А., у відкритому судовому засіданні,
за участю представників сторін:
від позивача: Мостова М.І.
від відповідача: Лешкевич О.М.
розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»
на рішення господарського суду Київської області
від 02.04.2012 року (дата підписання - 09.04.2012 року)
у справі № 13/024-12 (суддя - Наріжний С.Ю.)
за позовом ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп»
до ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»
про стягнення 248 005,95 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У лютому 2012 року ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп» звернулося до господарського суду з позовом до ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» про стягнення 248 005,95 грн., з яких 166 543,40 грн. основного боргу, 19 674,94 грн. пені, 14 988,91 грн. 3% річних, 46 798,70 грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договорів про надання рекламних послуг № 21-771/135/Дс від 28.11.2007 року та № 78/ОУ/ВС/ВД від 23.06.2008 року щодо оплати за надані послуги.
Рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2012 року (дата підписання - 09.04.2012 року) у справі № 13/024-12 (суддя - Наріжний С.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Медіа Адвертайзинг Груп" 166 543 грн. 40 коп. основного боргу, 14 988 грн. 91 коп. 3% річних, 46 798 грн. 70 коп. збитків від інфляції, а також судові витрати: 4 585 грн. 38 коп. судового збору. В частині стягнення 19 674,94 грн. пені відмовити повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права судом першої інстанції, зокрема, ст. 223 ГК України та ст. 257 ЦК України. Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про поновлення строків позовної давності за відсутності в матеріалах справи відповідного клопотання позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року поновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.06.2012 року.
22.06.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він проти доводів апеляційного оскарження заперечував та просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.
У судове засідання 25.06.2012 року з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні 25.06.2012 року представником відповідача була подана заява зміну найменування юридичної особи відповідача з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт», яка задоволена колегією суддів та здійснено процесуальне правонаступництво в порядку ст. 25 ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2007 року між ТОВ "Медіа Адвертайзинг Груп" (виконавець) та ПрАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт" (замовник) було укладено договір про надання рекламних послуг № 21-771/135/Дс (далі - договір 1), відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу рекламні послуги у вигляді розміщення реклами відповідача у друкованому засобі масової інформації - газеті "Деловая столица", а відповідач - оплатити надані позивачем послуги в термін, обумовлений у п. 4.3 цього договору.
Як встановлено місцевим господарським судом, 23.06.2008 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір про надання рекламних послуг № 78/ОУ/ВС/ВД (далі - договір 2), відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу рекламні послуги у друкованих засобах масової інформації - журналах "Власть денег", "Вокруг света" та "Diva", а відповідач - оплатити надані позивачем послуги в термін, обумовлений у п. 4.3 цього договору.
Згідно п. 4.3 договорів замовник оплачує послуги, які надаються йому виконавцем, шляхом переказу на розрахунковий рахунок виконавця 100% передплати від вартості цих послуг, визначеної відповідним Медіа-планом, на підставі рахунків-фактур, наданих виконавцем.
На виконання умов договорів позивачем були надані послуги з розміщення реклами відповідача у наступних виданнях:
- газеті "Деловая столица" (період виходу видання - грудень 2007 р. - грудень 2008 р.);
- журналі "Diva", (період виходу видання липень - листопад 2008 р.);
- журналі "Вокруг света" (період виходу видання червень - листопад 2008 р.);
- журналі "Власть денег" (період виходу видання червень - листопад 2008 р.), загальною вартістю 223 037,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі приймання послуг.
Однак, в порушення умов договору відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, сплативши позивачу лише 26 493,60 грн.
Як слідує з наявного в матеріалах справи акта звірки взаєморозрахунків за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року, підписаного представниками сторін та скріпленого їх печатками, заборгованість відповідач перед позивачем становить 196 543,40 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2011 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 196 543,40 грн., отриманий відповідачем 23.03.2011 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.
Наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 25.03.2011 року та 12.04.2011 року підтверджується часткова сплата відповідачем заборгованості у загальному розмірі 30 000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням вказаних оплат, заборгованість відповідача становить 166 543,40 грн., а саме:
- за послуги по розміщенню реклами у газеті "Деловая столица" №№ 23, 25, 27, 29, 31, 32-33, 36, 38, 40, 42, 45, 46, 48/2008 - 35 448,40 грн.;
- у журналі "Вокруг света" №№ 8, 10, 11, 12/2008 - 16 160,00 грн.;
- у журналі "Власть денег" №№ 29, 30, 31-32, 33-34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 47, 48/2008 - 98 775,00 грн.;
- у журналі "Diva" №№ 9, 10, 11, 12/2008 - 16 160,00 грн.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» 166 543,40 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. 193 ГК України та ст. ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 901 Цивільного кодексу закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як уже зазначалося, у п. 4.3 договорів сторони погодили, що замовник оплачує послуги, які надаються йому виконавцем, шляхом переказу на розрахунковий рахунок виконавця 100% передплати від вартості цих послуг, визначеної відповідним Медіа-планом, на підставі рахунків-фактур, наданих виконавцем.
Враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг з розміщення реклами відповідача у газеті "Деловая столица", журналах "Diva", "Вокруг света", "Власть денег" на загальну суму 196 543,40 грн. без одержання суми попередньої оплати, колегія суддів дійшла висновку, що сторони, фактично відступивши від умов договору про 100 % передплату замовлених послуг, узгодили інший порядок їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Так, згідно з ч. 1 ст. 693 вказаного Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Статтею 538 ЦК України закріплено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина 4 наведеної норми).
Таким чином, виходячи з приписів наведених норм та враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача виник зустрічний обов'язок оплатити замовлені послуги безпосередньо після їх надання позивачем, про що сторонами у справі були складені відповідні акти приймання - передачі.
Разом з цим, в порушення положень ст. 33 ГПК України, докази оплати відповідачем вказаних послуг у сумі 166 543,40 грн. в матеріалах справи відсутні та останнім не надані.
Отже, позовні вимоги ТОВ «Медіа Адвертайзинг Груп» про стягнення 166 543,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності, у межах якого останній мав звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 вказаного Кодексу закріплено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
При цьому, ст. 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Незважаючи на те, що наведена норма не закріплює вичерпного переліку таких дій, остання наділяє їх узагальнюючою та обов'язковою ознакою, а саме: дані дії повинні свідчити про визнання боржником себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора.
Таким чином, виходячи з положень наведеної норми, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що сплата відповідачем позивачу 25.03.2011 року та 12.04.2011 року 20 000,00 грн. та 10 000,00 грн. заборгованості свідчить про визнання ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» свого боргу та наявності обов'язку з його оплати, а відтак має своїм наслідком переривання перебігу позовної давності.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що підписання повноважним представником відповідача та скріплення печаткою останнього акта звірки взаємних розрахунків сторін за період з січня по жовтень 2010 року також дозволяє дійти висновку про визнання ним наявності заборгованості по розрахункам за договорами про надання рекламних послуг № 21-771/135/Дс від 28.11.2007 року та № 78/ОУ/ВС/ВД від 23.06.2008 року у розмірі 196 543,40 грн.
Хоча сам по собі вказаний акт не породжує обов'язку відповідача оплатити отриманий товар, у той час, як такий обов'язок виник з договорів № 21-771/135/Дс від 28.11.2007 року та № 78/ОУ/ВС/ВД від 23.06.2008 року і підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - приймання послуг, утім, даний акт фіксує стан розрахунків між сторонами та відображає загальну суму заборгованості, визнану відповідачем, а відтак є підставою для переривання перебігу позовної давності в розумінні ст. 264 ЦК України.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 166 543,40 грн. заборгованості.
Доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи заяви позивача про поновлення пропущеного ним строку позовної давності колегією суддів оцінюються критично, оскільки, враховуючи встановлення факту переривання перебігу позовної давності, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах загального строку, визначеного ст. 257 ЦК України.
Крім суми основного боргу, позивачем також була заявлена вимога про стягнення з відповідача 19674,94 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року, у задоволення якої місцевим господарським судом відмовлено у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
В силу ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 УК України).
Дослідивши зроблений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку, що останній виконаний не правильно, оскільки за початкову дату її нарахування на всю суму заборгованості за надані послуги визначено 01.01.2009 року, у той час, як вказані послуги мали оплачуватися відповідачем поступово, безпосередньо після їх надання по кожному з актів приймання - передачі, однак, вказана обставина не спростовує висновку господарського суду першої інстанції щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, у зв'язку з чим відмову у позові в цій частині.
Також позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 14 988,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 46 798,70 грн., нараховані за період з січня 2009 року по грудень 2011 року.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розмір 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 14 988,91 грн. 3 % річних та 46 798,70 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача, врахувавши при цьому, що строки позовної давності стосовно даних вимог останнім не пропущено з тих же підстав що і стосовно вимоги про стягнення основного боргу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 року у справі № 13/024-12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» - без задоволення.
В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись статтями 25, 33, 34, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 року у справі № 13/024-12 залишити без змін.
3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя Поляк О.І.
Судді Кропивна Л.В.
Рудченко С.Г.