ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 11/5007/78/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,

суддів:Волковицької Н.О., Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуЖитомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України

на постановувід 18.01.12 Рівненського апеляційного господарського суду

у справі№11/5007/78/11

господарського судуЖитомирської області

за позовомЖитомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України

до1. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" 2. Народицької селищної ради

провитребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання права власності

за участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_4, дов.

від відповідачів:1. ОСОБА_5, дов.

ВСТАНОВИВ:

Житомирська обласна організація товариства сприяння обороні України звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Народицької селищної ради про визнання права власності на нежитлові будівлі (будинок військово-технічного навчання (адміністративно-побутовий корпус) та інші споруди, призначені для його обслуговування), розташовані за адресою смт. Народичі Житомирської області, вул. Визволителів, 88; зобов'язання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" повернути позивачу вказані нежитлові будівлі та споруди; визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 01.03.08 щодо земельної ділянки площею 1,1635 га для розміщення спірних будівель строком на 49 років (з урахуванням уточнення).

Рішенням від 24.10.11 господарського суду Житомирської області (суддя Марищенко Л.О.), яке залишено без змін постановою від 18.01.12 Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Юрчук М.І. -головуючий, Дужич С.П., Василишин А.Р.), у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності.

Ухвалою від 20.06.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову новим рішенням. У подальшому відповідною заявою від 11.07.12 касатор змінив вимоги касаційної скарги щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касатор вважає, що матеріалами справи доведено належність спірного у справі майна позивачу, посилаючись на докази здійснення ним повноважень орендодавця, наявність права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні будівлі, посвідченого державним актом серії ЖТ-18-02000004 від 13.01.98.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, до 1991р. в смт. Народичі Житомирської області діяла районна організація та спортивно-технічний клуб Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту УРСР (далі -ДТСААФ).

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.08.90 №228 "Про організацію виконання Постанови Верховної Ради УРСР "Про невідкладні заходи по захисту громадян України, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" бюро президії Житомирського обкому ДТСААФ (протокол №66 від 15.05.91) прийняло рішення про ліквідацію Народицького районного комітету та спортивно-технічного клубу ДТСААФ.

Усе майно позивача, яке знаходилося у зоні безумовного (обов'язкового) відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи (смт. Народичі Житомирської області було віднесено до цієї зони на підставі постанови КМ УРСР від 23.07.91 №106), згідно з наказом т.в.о. голови обкому ДТСААФ №88 від 11.04.91, постановою бюро президії Житомирського обкому ДТСААФ від 15.05.91, наказу №109 від 15.05.91 голови Житомирського обкому ДТСААФ щодо ліквідації Народицького РК ДТСААФ та передачі майна підлягало передачі на баланс відповідних організацій (у тому числі відповідних районних організацій ДТСААФ), у які вони мали б бути передані за накладними та передавальними актами.

Належність будівель і споруд Житомирській обласній організації ДТСААФ УРСР, правонаступником якої є позивач, за його доводами, підтверджується рішенням виконавчого комітету Народицької районної ради депутатів трудящих від 28.06.74 №164, яким затверджено акт державного приймання новозбудованого двоповерхового будинку військово-технічного навчання Народицького ДТСААФ загальною площею 418,6 м2, корисною площею 341,8 м2.

Між позивачем та Коростенським управлінням осушувальних систем 22.12.92 (дата підпису керівника орендодавця на договорі) укладено договір оренди, за яким позивач передав орендарю будівлю райкому, підстанцію, будівлі гаражів, будівлю дрібнокаліберного тиру, незавершене будівництво будівлі класів ЛПЗ по вул. Польовій, 120 терміном до 01.12.95. Цей договір переукладено відповідно до договору від 02.01.96 з терміном дії до 31.12.96. На період 1997 року Овруцьке управління осушувальних систем просило продовжити дію договору оренди, однак матеріали справи не містять письмових доказів його продовження.

Рішенням виконкому Народницької селищної ради №15 від 14.08.97 затверджено матеріали по встановленню окружної межі в натурі для виготовлення державного акта на право постійного користування землею і закріплено за обласним комітетом ТСО Україна (Народницького РК) земельну ділянку 1,8063 га по фактичному використанню; 15.01.98 позивачу виданий державний акт на право постійного користування землею.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що такі докази не свідчать про знаходження спірного майна на земельній ділянці, належній позивачу, за відсутністю у доказах зазначеної в позові адреси: смт. Народичі Житомирської області, вул. Визволителів, 88.

Судова колегія не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про припинення права позивача на постійне користування земельною ділянкою, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ-18-02000004 від 13.01.98, оскільки передбачені ст.ст. 141-142 ЗК України обставини судами не встановлені.

Висновки судів щодо відсутності в позивача згідно зі ст. 92 і абз. 1 п. 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України права на постійне користування земельною ділянкою суперечать рішенню Конституційного Суду України від 22.09.05 №5-рп/2005, яким вказана норма визнана неконституційною.

Також при розгляді справи суди не керувалися ст.ст. 321, 325, 328, 346, 392 ЦК України та не надали правової оцінки обставинам щодо правонаступництва позивача на майно ДТСААФ УРСР, зокрема, щодо якого виник даний спір.

У частині вимог про визнання права власності на майно попередні судові інстанції не враховували наявну законодавчу базу, що регулює правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій, що перебуває на території України. Зокрема, ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Згідно з постановою Верховної Ради України №2268-XII від 10.04.92 до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фондові державного майна України. Відповідно до п. 1 постанови Верховної Ради України №3943-XII від 04.02.94 до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Не врахувавши викладеного, суди розглянули справу без залучення до участі Фонду державного майна України, прав і обов'язків якого стосується даний спір.

Тобто судами не було належним чином з'ясовано правовий режим спірного в справі майна, що унеможливлює прийняття законного й обґрунтованого рішення.

Одночасно попередні судові інстанції, посилаючись на рішення Народицької селищної ради від 29.09.2000р. та рішення виконавчого комітету Народицької селищної ради №151 від 31.10.05, яким вирішено оформити за територіальною громадою в особі Народицької селищної ради право власності на наступні об'єкти по вул. Визволітелів, 88: адміністративно-побутовий корпус загальною площею 436,7 м2; гараж загальною площею 240,1 м2; гараж загальною площею 332,9 м2; склад загальною площею 39,7 м2; склад з рампою загальною площею 67,2 м2 (видано свідоцтво про право власності від 14.11.05 на вказані об'єкти) дійшли висновку про недоведеність і відсутність у позивача прав власності на спірне майно, не встановивши обставин, передбачених ст.ст. 328, 346, 387 ЦК України.

Отже, попередніми судовими інстанціями неповно з'ясовано обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. З огляду на таке колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Пунктом 3 ст. 1119 ГПК України встановлено право касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи, зокрема, щодо правонаступництва позивача на частку майна ДТСААФ УРСР, розташованого на території Народицької селищної ради, та припинення на користь територіальної громади селища Народичі права власності на спірне майно попереднього власника, особа якого також підлягає встановленню.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.10.11 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.12 у справі №11/5007/78/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Г.Мачульський

Судді Н.Волковицька

А.Уліцький