ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" липня 2012 р. Справа № 5002-33/5117-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М.,
суддів:Волковицької Н.О., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Автономної Республіки Крим
на постановувід 17.04.12 Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі№5002-33/5117-2011
господарського судуАвтономної Республіки Крим
за позовомПрокурора м. Алушти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим
доМалоріченської сільської ради
треті особи1. Державне підприємство "Малоріченське" 2. ОСОБА_4
провизнання недійсним рішення та державного акту на землю
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідача:у засідання не прибули
від третіх осіб:у засідання не прибули
від ГПУ:Рудак О.В., посв.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Алушти звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до Малоріченської сільської ради, за участю в якості третіх осіб Державного підприємства "Малоріченське" та ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення №36/16 від 06.05.09 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4", а також державного акту на землю, зареєстрованого 14.05.10 за №011000100035.
Позов мотивовано тим, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення та ДП "Малоріченське" при відмові від відповідної земельної ділянки вийшли за межі своїх повноважень.
Рішенням від 23.01.12 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.), яке залишено без змін постановою від 17.04.12 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Ткаченка М.І. -головуючого, Остапової К.А., Сікорської Н.І.), у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані висновком про відповідність проведеної процедури з вилучення спірної земельної ділянки в ДП "Малоріченське" вимогам чинного на той час законодавства, а також відсутність порушення прав Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
Ухвалою від 22.06.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим, у якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову новим рішенням.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не керувалися при вирішенні спору положеннями ст. 84 ЗК України, оскільки ДП "Малоріченське" є державним підприємством, а відтак відповідно до ст. 142 ЗК України припинення його права постійного землекористування має здійснюватися державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. Крім того, прокурор посилається на неврахування судами обставин відсутності згоди Міністерства аграрної політики України на вилучення спірної земельної ділянки, а також рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 23.01.99 радгосп-завод "Малоріченське" (правопопередник Державного підприємства "Малоріченське") отримав Державний акт на право постійного користування землею площею 1968,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з п. 4.8 Статуту Державного підприємства "Малоріченське" підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.
Листом №257 від 20.07.06 ДП "Малоріченське" повідомило Малоріченську сільську раду, що не заперечує проти вилучення з земель підприємства земельної ділянки площею 0,1 га, АДРЕСА_1 для потреб Малоріченської сільської ради за умови отримання відповідного дозволу на відведення вказаної земельної ділянки з боку Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра". У свою чергу НВАО "Масандра" листом №404-05-02/124 від 15.08.06 погодило передачу спірної земельної ділянки з земель ДП "Малоріченське" в землі запасу Малоріченської сільської ради.
Рішенням Малоріченської сільської ради №36/16 від 06.05.09 "Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4" затверджено проект землеустрою з відведення вказаній особі земельної ділянки, розташованої у с. Сонячногірське в районі вул. Молодіжної; надано у власність вказану земельну ділянку (кадастровий номер 0110392100:04:001:0330) площею 0,1 га (гр. 3,16) із земель Державного підприємства "Малоріченське" для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; віднесено земельну ділянку до категорії землі житлової та громадської забудови, у тому числі по угіддям: землі, зайняті 1-2 поверховою житловою забудовою -0,1 га (графа 35 ф. 6-зем); земельну ділянку вирішено зняти з балансу ДП "Малоріченське" тощо. На підставі цього рішення ОСОБА_4 видано державний акт на землю, зареєстрований 14.05.10 за №011000100035.
Прокурор м. Алушти звернувся з позовом у даній справі в інтересах держави про визнання недійсними вказаних рішення №36/16 від 06.05.09 та державного акту №011000100035 від 14.05.10, оскільки Маломаякська сільська рада фактично розпорядилася земельною ділянкою державного підприємства, чим порушила вимоги ст. 84 ЗК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, зокрема, виходячи з висновку про повну відповідність вимогам чинного на той час законодавства проведеної процедури з вилучення земельної ділянки площею 0,1 га з земель Державного підприємства "Малоріченське" (землі державної власності) та передання її у приватну власність.
При цьому суди відхилили посилання прокурора на порушення ст. 84 ЗК України, яка в ч. 3 визначає перелік земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, оскільки відповідна земельна ділянка спірним рішенням передана не в комунальну, а в приватну власність. Крім того, суди зазначили про відсутність в редакції ЗК України, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення, у п. 12 розділу Х "Перехідні положення" абзацу 3, на який послався прокурор; прийняття цього рішення щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах с. Сонячногірське, за відсутності проведення розмежування земель між державною та комунальною власністю.
Дійсно, відповідно до абз. 1 п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно зі ст. 84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
При цьому пунктом (ж) частини 3 цієї норми встановлено обмеження, в силу якого до земель державної власності, що не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
З огляду на положення цієї норми земельна ділянка, на якій розташоване Державне підприємство "Малоріченське", належить до державної власності, про що також вказано й в судових рішеннях першої та апеляційної інстанції.
Однак зважаючи на те, що ст. 142 ЗК України передбачає прийняття рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою саме її власником, а обставини надання Малоріченській сільській раді повноважень здійснювати правомочності власника земельної ділянки від імені держави судами не встановлені, висновок про правомірність прийняття радою спірного в справі рішення щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності шляхом передання її до приватної власності не заснований на вимогах вищевказаних норм земельного законодавства.
Більш того, встановивши обставини передання оспорюваним у справі рішенням ради відповідної земельної ділянки до приватної власності ОСОБА_4, суди не встановили обставини припинення права на цю ділянку Державного підприємства "Малоріченське" певним рішенням власника чи уповноваженої ним особи в передбаченому земельним законодавством порядку, що не є тотожнім зазначенню про "зняття з балансу".
Також суди передчасно відхилили доводи прокурора про неправомірність відмови ДП "Малоріченське" від права користування земельними ділянками при їх передачі до земель запасу сільської громади без попереднього погодження з Міністерством аграрної політики України.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія не погоджується з вищевикладеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відповідності вимогам законодавства проведеної процедури з вилучення земельної ділянки оспорюваним у справі рішенням, у зв'язку з чим такі висновки не підлягають прийняттю до уваги.
Разом з тим, суди правильно зазначили, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі; якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор у якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, визначив Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, який є органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів на території Автономної Республіки Крим і здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а також Положення, затвердженого постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 25.05.10.
Однак судами при розгляді справи встановлено, що оспорюване рішення прийнято на підставі позитивного висновку Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим №846-з/15 від 21.04.09 про погодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки громадянці України ОСОБА_4 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських побудов та споруд у АДРЕСА_1, а також акту вибору та обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості), зокрема, погодженого з Управлінням земельних ресурсів.
Оскільки прокурор під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не доводив обставини відкликання позивачем наданого ним висновку №846-з/15 від 21.04.09 та наявності певних перешкод у здійсненні ним контролюючих повноважень при наданні цього висновку тощо, слід погодитися з висновком судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених в інтересах держави в особі саме Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
Втім, прокурор не позбавлений права звернутися з відповідним позовом для захисту інтересів держави в особі іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зокрема розпоряджатися відповідною земельною ділянкою від імені держави тощо.
З огляду на таке судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.12 у справі №5002-33/5117-2011 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Г.Мачульський
Судді Н.Волковицька
А.Уліцький