Справа № 1/2609/678/12
В И Р О К
Іменем України
18 липня 2012 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Мартинова Є.О.,
при секретарі Моргушко Л.В.,
з участю прокурорів Афєнкіної Н.М., Апаріна І.В., Марусечко Ю.С.,
потерпілого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Юнокомунарівськ Донецької області, українця, громадянина України, освіти середньої, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 без визначеного місця проживання, раніше неодноразово судимого та засудженого 3 лютого 1997 року вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до трьох років позбавлення волі, звільненого 19 листопада 1999 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; 6 лютого 2002 року вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком один рік; 16 січня 2003 року вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст.185 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, звільненого 15 червня 2007 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; 19 лютого 2009 року вироком Дарницького районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, 16 вересня 2011 року постановою Староміського районного суду міста Вінниця, звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Кобеляки Полтавської області, українця, громадянина України, освіти середньої, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 без визначеного місця проживання, раніше неодноразово судимого та засудженого 30 вересня 2005 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до одного року шести місяців обмеженням волі, на підставі ст. 85 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік; 29 січня 2008 року Голосіївським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки; 2 липня 2008 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 187 КК України до чотирьох років трьох місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 2 лютого 2012 року по відбуттю строку покарання, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
22 лютого 2012 року, близько 00 годин 30 хвилин ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, будучи раніше засудженими особами за вчинення корисливих злочинів проти власності, перебували поблизу приміщення Центрального залізничного вокзалу станція Київ-Пасажирський, що в Солом'янському районі міста Києва, де побачили раніше незнайомого їм громадянина ОСОБА_1
В цей час в перебігу розмови, у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вступили між собою в попередню злочинну змову, розподіливши між собою злочинні ролі, виник протиправний умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите заволодіння чужим майном, діючи узгоджено між собою, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_1 та, після того, як ОСОБА_4 наніс останньому потужний удар в обличчя, застосовуючи насильство яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, узявши останнього під руки, проти його волі повели праворуч від виходу з приміщення Центрального вокзалу за кіоск «Форнетті».
Продовжуючи реалізацію свого сумісного злочинного умислу, діючи відкрито та протиправно, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, збивши з ніг потерпілого, почали наносити тому удари в обличчя та по інших частинах тіла. Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спричинили ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя та є такими, що спричинили скороминущі наслідки не більше як 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Користуючись тим, що ОСОБА_1, не чинить опору їх злочинним діям, внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, продовжуючи діяти узгоджено, разом обшукали кишені одягу потерпілого, та при цьому, довівши реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на відкрите заволодіння чужим майном, до кінця, з кишені футболки ОСОБА_1, відкрито викрали грошові кошти в сумі 1 500 доларів США, що відповідно встановленого Національним банком України курсу валют по відношенню до гривні, станом на 22 лютого 2012 року, становить 11 970 гривень 00 копійок та 10 000 російських рублів, що відповідно встановленого Національним банком України курсу валют по відношенню до гривні, станом на 22 лютого 2012 року, становить 268 гривень 00 копійок.
Крім того, ОСОБА_4, обшукавши кишені одягу потерпілого, відкрито забрав з кишені штанів останнього грошові кошти в сумі 100 гривень 00 копійок, а також з барсетки потерпілого мобільний телефон «Соні Еріксон», вартістю 1 000 гривень 00 копійок, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку МТС Росії, вартістю 50 гривень 00 копійок та з зовнішньої кишені куртки забрав мобільний телефон «Нокіа Н82», вартістю 3 100 гривень 00 копійок, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 гривень 00 копійок.
Заволодівши чужим майном, що належить на праві власності потерпілому ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишили місце вчинення злочину та змогли розпорядитися викраденим на свій розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 16 513 гривень 00 копійок.
Такі дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 державним обвинувачем були кваліфіковані за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнав та показав, що в Києві ОСОБА_3 не має прописки, але працює різноробочим. 22 лютого 2012 року він їхав додому. Вони з ОСОБА_4 стояли та розмовляли хвилин двадцять. З ОСОБА_4 раніше вони знайомі не були. В цей час проходив потерпілий і зачепив ОСОБА_4 плечем. Потерпілий був в нетверезому стані. ОСОБА_3 алкогольні напої не вживав, він в той день їхав додому до дружини. ОСОБА_4 теж при ньому не вживав. Потерпілий був в сильному алкогольному сп'янінні. Потерпілий зачепив ОСОБА_4 ліктем, а він йому каже: «Попроще ходи!». Потерпілий почав виражатися нецензурними словами «П…с», чим принизив їх гідність. ОСОБА_4 взяв потерпілого під руку і відвів його в сторону кас за метро. ОСОБА_3 стояв метра за три від них та курив, потім його затримали співробітники міліції. Він не звертав уваги на бійку, але пам'ятає, що ОСОБА_4 пару раз вдарив потерпілого. Він бачив, що ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1 Особисто ОСОБА_3 удари ОСОБА_1 не наносив. Ніякого майна в ОСОБА_1 він не забирав. Чи забирав ОСОБА_4 якесь майно в потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_3 не бачив. ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_1, той послизнувся і впав, оскільки був дуже п'яний. Ногами ніхто не наносив удари, це було біля каси, де таксисти стоять і багато людей. Бійка тривала хвилин п'ять і одразу з'явилися працівники міліції. Працівники міліції ППС просто йшли. ОСОБА_3 одразу затримали, коли він піднімав потерпілого з асфальту. Він не знає куди подівся ОСОБА_4 після бійки. Він потім дізнався, що ОСОБА_4 тікав. Куди наносив ОСОБА_4 удари ОСОБА_1 точно сказати не може, оскільки було темно. ОСОБА_1 не кричав, ОСОБА_4 йому сказав: «Ти придурок, що ти говориш?!». ОСОБА_3 завели в райвідділ і одразу почали обшук. В райвідділі в нього нічого не вилучали, крім особистих речей. Крім того ОСОБА_3 повідомив, що до нього працівники міліції застосовували погрози під час дізнання та досудового слідства. (т.2, а.с. 31-32)
Такі показання підсудного ОСОБА_3, щодо відсутності у його діях складу інкримінованого йому діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України суд вважає неправдивими, не спроможними та такими, що суперечать іншим зібраним у справі доказам. Даючи показання про відсутність наміру та факту вчинення ним відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4, підсудний ОСОБА_3 таким чином здійснює свій захист та намагається уникнути відповідальності та покарання за вчинений ним повторно тяжкий злочин. Крім того, ці показання підсудного спростовуються рядом інших, зібраних у справі доказів, що наведені далі у цьому вироку.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнав та показав, що в цей день він вийшов з метро «Вокзальна», взяв пляшку пива та пішов до центрального входу в залізничний вокзал купити собі цигарок. Там він підійшов до раніше незнайомого йому чоловіка та спитав, чи немає в того цигарки. Це був ОСОБА_3 Останній пригостив ОСОБА_4 цигаркою та вони познайомилися та почали розмовляти на різні теми. Так вони балакали приблизно 15-20 хвилин. Цим часом повз них проходив невідомий чоловік, як зясувалося пізніше ОСОБА_1, який зачепив ОСОБА_4 плечем, внаслідок чого між ними почалася сварка, в перебігу якої останній вдарив ОСОБА_1 долонею по щоці, після чого взяв того під руку та завів за ріг. Там можливо рази 3-4 вдарив того кулаком та, побачивши, що до місця події біжать працівники міліції, почав тікати. Приблизно метрів за 400-500 його наздогнали та впіймали. Потім їх разом з ОСОБА_3 підвели до потерпілого, і той почав кричати, що вони в нього забрали гроші. Але в судовому засіданні ОСОБА_4 наполягає, що ніякого майна потерпілого він не брав. Була просто бійка на підставі неприязних стосунків. Від працівників міліції він втікав, оскільки злякався, тому що недавно звільнився з місць позбавлення волі. Під час досудового слідства він зізнавався у заволодінні майном потерпілого, у зв'язку з тим, що до нього працівниками міліції було застосовано недозволені методи дізнання та слідства, а саме психологічне насильство. (т.2, а.с. 31-32)
Такі показання підсудного ОСОБА_4, щодо відсутності у його діях складу інкримінованого йому діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також відсутності в діях ОСОБА_3 складу вказаного злочину, суд вважає неправдивими, не спроможними та такими, що суперечать іншим зібраним у справі доказам. Даючи показання про відсутність наміру та факту вчинення ним відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та намагаючись створити уяву у суду про те, що він вчинив лише бійку з потерпілим, підсудний ОСОБА_4 таким чином здійснює свій захист та намагається уникнути відповідальності та покарання за вчинений ним тяжкий злочин. Крім того, ці показання підсудного спростовуються рядом інших, зібраних у справі доказів, що наведені далі у цьому вироку.
Вина підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину повністю підтверджується наступними, отриманими та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
Показаннями ОСОБА_4, даними ним під час допиту його як підозрюваного, згідно протоколу від 22.02.12, під час очної ставки з потерпілим ОСОБА_1 згідно протоколу від 22.02.12 та під час допиту його як обвинуваченого, згідно протоколу від 28.02.12, з яких вбачається, що ОСОБА_4 визнавав свою вину у вчиненні відкритого заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_1, скоєного за попередньою змовою з ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 53-55, 65-66, 93-94)
Аналізуючи вказані показання, отримані під час досудового слідства від ОСОБА_4 з дотриманням вимог КПК України, суд вважає їх частково правдивими та такими, що в певній мірі відповідають дійсним обставинам скоєного щодо потерпілого ОСОБА_1 злочину, у зв'язку з тим, що вони частково збігаються з показаннями даними потерпілим під час судового та досудового слідства, показаннями свідків та іншими зібраними у справі доказами. Неправдивими ці показання ОСОБА_4 суд вважає в частині невизнання ним відкритого викрадення грошових коштів потерпілого у співучасті з ОСОБА_3 Суд вважає, що ці показання підсудний ОСОБА_4 дає з метою зменшення обсягу своїх злочинних дій та дій співучасника злочину ОСОБА_3
Показання ж підсудних, щодо застосування щодо них під час досудового слідства органом дізнання недозволених методів отримання доказів, суд вважає неправдивими, неспроможними та необґрунтованими будь-якими наявними у справі фактичними даними. Зокрема, проведеною на вимогу суду прокуратурою перевіркою за заявами підсудних, в порядку ст. 97 КПК України, встановлено відсутність в діях працівників МГБ ЛВ на станції Київ-Пасажирський ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 371, 372, 373 КК України (т. 2, а.с. 47-48). Таким чином суд не приймає та не бере до уваги показання підсудних в цій частині як такі, що можуть бути покладені в основу цього вироку.
Крім того вина підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину у повному обсязі підтверджується:
Чіткими та послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_1, який, будучи допитаний у судовому засіданні, в цілому підтвердивши показання дані ним під час досудового слідства суду пояснив, що він 22 лютого 2012 року, після 23 години 00 хвилин знаходився в приміщенні центрального залізничного вокзалу. Він збирався їхати до Харькова. В приміщенні вокзалу він вжив приблизно 100 грамів коньяку та вийшов на вулицю покурити. Він закурив та відійшов праворуч від центрального виходу і в цей час він раптово відчув сильний удар в обличчя. Він почав валитися з ніг і в цей час його підхопили з обох боків під пахви та потягнули до місця де гірше освітлення. Потерпілий чітко вказав, що він запам'ятав нападників та з впевненістю вказав на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Потерпілий вказав, що потім вони обидва продовжили наносити йому удари та одночасно почали вивертати кишені. При цьому також погрожували усно фізичною розправою та казали, щоб він не кричав та не смикався. Більше бив ОСОБА_3, але інший -ОСОБА_4 також наносив удари. Вони вивернули всі кишені в брюках, розстібнули куртку, та повністю обшукавши його, забрали усі наявні в нього грошові кошти, а саме 10 000 російських рублів та 1 500 доларів США, приблизно 50-60 гривень а також з барсетки та з кишені штанів взяли два мобільних телефони. Крім того потерпілий чітко повідомив, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були узгодженими, умисел в них був однаковий, спрямований на його пограбування. Потерпілий ОСОБА_1 просив суд покарати нападників та зобов'язати їх відшкодувати заподіяну шкоду. (т. 2, а.с. 68-69)
Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_1, суд вважає їх правдивими та об'єктивними, оскільки потерпілий, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 383, 384 КК України, дає свідчення детальні та послідовні, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні. Ці показання у повній мірі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, вони також підтверджуються іншими доказами у кримінальній справі наведеними у вироку нижче, показаннями свідків тощо. Саме тому суд, з урахуванням усіх зазначених обставин вважає правдивими показання потерпілого і в частині суми, викрадених у ОСОБА_1 грошових коштів, а саме 10 000 російських рублів та 1 500 доларів США, і не ставить їх під сумнів, а покладає в основу даного вироку та бере до уваги при вирішенні цивільного позову, заявленого потерпілим.
Чіткими та послідовними показаннями свідка ОСОБА_5, який, будучи допитаний у судовому засіданні, в цілому підтвердивши показання дані ним під час досудового слідства суду пояснив, що він в один з днів в кінці лютого пішов погуляти, окладає в подихати повітрям. Він блукав вулицями і так повільним кроком опинився я на вокзалі. Він трішки прогулявся по вокзалу. Там є місце де люди постійно виходять покурити. До цього місця він підійшов між 01 годиною 00 хвилин та 02 годиною 00 хвилин. Тут він побачив, що двоє осіб тягнуть третього під руки, він наче аж волочив ноги. ОСОБА_5 подумав: «Господи, ще один напився». Потім він помітив, що один тримав потерпілого, хто саме ОСОБА_5 вже не пам'ятає тому, що пройшов час, а інший бив і промовляв «Давай дєнєжкі, гдє твоі дєнєжкі». Тих двох чоловіків, які били третього він запам'ятав, вони присутні в залі. Вони діяли злагоджено. Один тримав, а інший бив і обшукував. Потерпілому наносилися удари руками, кулаками. Ударів було не один, не два, не три, може з десяток. Удари були по обличчю, по тілу. ОСОБА_5 покликав працівників міліції, які стояли біля входу у вокзал. Одного затримали одразу, а інший втік тримаючи у правій руці телефон, екран якого світився. Потім ОСОБА_5 побачив, що той нападник викинув телефон. Співробітники міліції пізніше знайшли цей телефон на стоянці, на тому місці де він його викидав. Потім міліціонери його наздогнали і затримали. ОСОБА_5 чітко зазначив, що особи які знаходяться на лаві підсудних, це саме ті особи, про яких він вказує у показаннях. (т. 2, а.с. 61)
Чіткими та послідовними показаннями свідка ОСОБА_6, який, будучи допитаний у судовому засіданні, в цілому підтвердивши показання дані ним під час досудового слідства суду дав показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 49)
Оголошеними у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_7, який показав, що 21 лютого 2012 року, він запізнився на останній електропотяг, що слідував до станції Яготин, тому він залишився до ранку на вокзальному комплексі ст. Київ-Пасажирський. Приблизно о 01 годині 25 хвилин, він вийшов з приміщення Центрального вокзалу ст. Київ-Пасажирський на вулицю. В цей час він почув крики, та коли озирнувся, то побачив, як біля нього пробіг раніше незнайомий йому чоловік, в сторону автостоянки, яка розташована навпроти приміщення Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський. Чоловік тримав в руці мобільний телефон, який світився. Після цього, добігши до одного з автомобілів, чоловік зупинився, а тоді почав тікати в сторону оптового ринку. Після цього мобільного телефону він у чоловіка не бачив. Втікача наздогнав працівник міліції та затримав його. В цей момент він побачив, як працівники міліції затримали іншого чоловіка. Також він побачив, що на землі лежить раніше незнайомий йому чоловік у якого на обличчі була кров. Він зрозумів, що чоловіка побили особи, яких затримали працівники міліції та доставили до чергової частини ЛВ на ст. Київ-Пасажирський, куди також запросили і його, як очевидця вчиненого злочину. Також в черговій частині йому стало відомо, що прізвище раніше незнайомого йому чоловіка, який тікав, тримаючи в руках мобільний телефон - ОСОБА_4. (т. 1, а.с. 91-92)
Заявою потерпілого ОСОБА_1 від 22 лютого 2012 року, про те, що на залізничному вокзалі ст. Київ-Пасажирський його пограбували двоє раніше незнайомих чоловіків та забрали гроші та мобільні телефони. (т. 1, а.с. 12)
Протоколом огляду місця події від 22 лютого 2012 року, згідно якого оглянуто автостоянку поблизу Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський та фото таблицею до нього.
(т. 1, а.с.14-16)
Висновком судово-медичної експертизи № 75 від 3 березня 2012 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження, у вигляді садна подовженої та овальної форми - у ділянці правої брови, на спинці носу у середній третині - (2): крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи по центру, які не є небезпечними для життя та утворилися від щонайменш чотирьохкратної дії тупих предметів, деякі з яких мали овальні та подовжені контактні поверхні (можливо внаслідок ударів руками чи взутими ногами), тобто кожне з яких, за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило скороминущі наслідки не більше як 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). (т. 1, а.с. 110-112)
Протоколом очної ставки від 22 лютого 2012 року, проведеної між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_8, відповідно до якого потерпілий підтвердив свої показання, щодо обставин вчинення злочину відносно нього. (т. 1, а.с. 95-96)
Протоколам очної ставки від 22 лютого 2012 року, проведеної між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_9, відповідно до якого потерпілий підтвердив свої показання, щодо обставин вчинення злочину відносно нього. (т. 1, а.с.93-94)
Протоколом виїмки та огляду від 29 лютого 2012 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_1 вилучено та оглянуто картонні коробки від відкрито викрадених мобільних телефонів та товарний чек. (т. 1, а.с.31)
Постановою про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів справи від 29 лютого 2012 року, згідно якої оглянуті "29" лютого 2012 року картонні коробки від мобільних телефонів «Соні Еріксон К 750і» та «Нокіа Н82», та товарний чек на мобільний телефон «Нокіа Н82», та вилучений під час огляду місця події мобільний телефон «Нокіа Н82», визнані речовими доказами у кримінальній справі. (т. 1, а.с.38)
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28 лютого 2012 року за участю підозрюваного ОСОБА_4, згідно якого останній добровільно показав обставини вчиненого ним та ОСОБА_3 злочину. (т. 1, а.с.99-101)
Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28 лютого 2012 року за участю підозрюваного ОСОБА_3, згідно якого останній показав обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину. (т. 1, а.с.102-104)
Необхідно також зазначити, що суд виключає з кола доказів вказаних в обвинуваченні постанову про проведення виїмки від 29 лютого 2012 року, згідно якої проведено виїмку у потерпілого ОСОБА_1 картонних коробок від мобільних телефонів, оскільки сама по собі вказана постанова є лише процесуальним документом і будь-якого доказового значення, щодо винуватості підсудних, у справі не має. (т. 1, а.с. 30)
Також суд виключає з обвинувачення як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4, зазначену в обвинуваченні обтяжуючу обставину -вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з тим, що в судовому засіданні не здобуто будь-яких належних доказів перебування підсудних на момент вчинення злочину в такому стані.
Викладені обставини у даному вироку, характер дій підсудних в конкретній ситуації, спосіб вчинення злочину, вказує на прямий умисел ОСОБА_3 та ОСОБА_4 саме на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Таким чином суд дослідив, оцінив та проаналізував зібрані по справі докази у їх сукупності та прийшов до висновку, що пред'явлене підсудному ОСОБА_3 обвинувачення є повністю доведеним.
Дії ОСОБА_3 державним обвинувачем правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Крім того суд дослідивши, оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що пред'явлене підсудному ОСОБА_4 обвинувачення є також повністю доведеним.
Дії ОСОБА_4 держаним обвинувачем правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
При призначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, тяжкість вчиненого, дані, що характеризують особу підсудного, вік та стан здоров'я, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, думку потерпілого, який просив притягнути його до належної відповідальності.
Зокрема, судом враховано, що підсудний ОСОБА_3 є раніше судимою особою за вчинення злочинів проти власності (т. 1, а.с. 166-167, 170-171), на обліку у лікаря нарколога не перебуває (т. 1, а.с. 177), перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом розумова відсталість (т. 1, а.с. 176) посередньо характеризується за місцем проживання (т. 1, а.с. 174).
Згідно ст. 66 КК України, обставин, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.
Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості і громадську небезпеку вчиненого ОСОБА_3 злочину, особу підсудного, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що підсудному необхідно призначити покарання саме у вигляді позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі. Таке покарання на переконання суду є необхідним для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того, відповідно до постанови Староміського районного суду міста Вінниці від 16 вересня 2011 року ОСОБА_3 умовно-достроково звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року, з невідбутою частиною покарання 1 (один) рік 4 (чотири) місяці 15 (п'ятнадцять) днів, у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року, призначивши таким чином останньому остаточне покарання.
При призначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, тяжкість вчиненого, дані, що характеризують особу підсудного, вік та стан здоров'я, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, думку потерпілого, який просив притягнути його до належної відповідальності.
Зокрема, судом враховано, що підсудний ОСОБА_4 є раніше судимою особою за вчинення злочинів проти власності (т. 1, а.с. 153, 156-157), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1, а.с. 164), негативно характеризується за місцем відбуття попереднього покарання (т. 1, а.с. 160-162).
Згідно ст. 66 КК України, обставин, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_4 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості і громадську небезпеку вчиненого ОСОБА_4 злочину, особу підсудного, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що підсудному необхідно призначити покарання саме у вигляді позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі. Таке покарання на переконання суду є необхідним для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів.
У кримінальній справі потерпілим ОСОБА_1 до підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину на загальну суму 16 513 гривень. (т. 1, а.с. 35-37)
Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не визнаючи своєї вини у вчиненні інкримінованого їм злочину, відповідно заперечили проти задоволення цивільного позову.
Ч. 1 ст. 1166 ЦК України, встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Відповідно до ч.2 п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989р. № 3 „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.
Суд, розглянувши зазначений цивільний позов вважає, що сума заподіяних матеріальних збитків, спричинених злочинними діями підсудних, повністю доведена матеріалами кримінальної справи, обставинами встановленими у судовому засіданні та цим вироком.
За таких обставин цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Арешт на майно не накладався. Судові витрати відсутні.
Речові докази у справі:
1. Картонна коробка стандартна сірого кольору розміром 230x120x85 мм з зображенням мобільного телефону «Нокіа Н82», з торцевої сторони якої присутній штрих-код з цифрами ІМЕІ: НОМЕР_2. В середині коробки знаходиться пластикова упаковка, три інструкції по експлуатації з надписом, електронний носій, а також фіскальний чек на мобільний телефон «Нокіа Н82», ТОВ «Ельдорадо-6»на суму 2 799, виданий 3 жовтня 2008 року -підлягає залишенню у власності потерпілого ОСОБА_1
2. Картонна коробка стандартна білого кольору розміром 180x130x73 мм з зображенням мобільного телефону «Соні Еріксон К 750і»та надписом «Соні Еріксон К 750і», в середині якої знаходиться упаковка з диском та гарантійний талон на мобільний телефон «Соні Еріксон К 750і», графи якого заповнені рукописним текстом змісту «серійний номер НОМЕР_3, дата продажу 12 серпня 2006 року, ціна 1 270 грн.», на якому є відбиток печатки з текстом «Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_11 № НОМЕР_1 місто Харків». На коробці з торцевої сторони знаходиться штрих-код з номером ІМЕІ НОМЕР_3 -підлягає залишенню у власності потерпілого ОСОБА_1
3. Мобільний телефон «Нокіа Н82»та сім картка - підлягає залишенню у власності потерпілого ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року, призначивши таким чином ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 22 лютого 2012 року, зарахувавши до нього термін перебування останнього під вартою.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 22 лютого 2012 року, зарахувавши до нього термін перебування останнього під вартою.
Цивільний позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 8 256 (вісім тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень 50 копійок, в рахунок відшкодування заподіяної злочинними діями матеріальної шкоди.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 8 256 (вісім тисяч двісті п'ятдесят шість) гривень 50 копійок, в рахунок відшкодування заподіяної злочинними діями матеріальної шкоди.
Речові докази у справі:
1. Картонну коробку стандартну сірого кольору розміром 230x120x85 мм з зображенням мобільного телефону «Нокіа Н82», з торцевої сторони якої присутній штрих-код з цифрами ІМЕІ: НОМЕР_2. В середині коробки знаходиться пластикова упаковка, три інструкції по експлуатації з надписом, електронний носій, а також фіскальний чек на мобільний телефон «Нокіа Н82», ТОВ «Ельдорадо-6»на суму 2 799, виданий 3 жовтня 2008 року -залишити у власності потерпілого ОСОБА_1
2. Картонну коробку стандартну білого кольору розміром 180x130x73 мм з зображенням мобільного телефону «Соні Еріксон К 750і»та надписом «Соні Еріксон К 750і», в середині якої знаходиться упаковка з диском та гарантійний талон на мобільний телефон «Соні Еріксон К 750і», графи якого заповнені рукописним текстом змісту «серійний номер НОМЕР_3, дата продажу 12 серпня 2006 року, ціна 1 270 грн.», на якому є відбиток печатки з текстом «Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_11 № НОМЕР_1 місто Харків». На коробці з торцевої сторони знаходиться штрих-код з номером ІМЕІ НОМЕР_3 -залишити у власності потерпілого ОСОБА_1
3. Мобільний телефон «Нокіа Н82»та сім картку - залишити у власності потерпілого ОСОБА_1
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, залишити попередню - тримання їх під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області.
Вирок суду на протязі 15 діб може бути оскаржений до апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва, а засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на протязі вказаного строку з моменту отримання копії вироку.
Суддя Солом'янського районного суду
міста Києва Мартинов Є.О.