КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 5011-22/1511-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.07.2012 року по справі № 5011-22/1511-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року (оформленого відповідно до ст.. 84 ГПК України 05.03.2012 року) у справі № 5011-22/1511-2012 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва з позовом звернулася дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ в сумі 14 858 386,58 грн., пені в розмірі 1 325 300,14 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 912 224,26 грн., трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 479 968, 19 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року (підписаного 05.03.2012 року) позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 14 858 386,58 грн. основного боргу, 1 325 300,14 грн. пені, 912 224,26 грн. суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 479 968,19 грн. 3% річних, 64 380,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач, публічне акціонерне товариство «Київенерго», м. Київ, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року по справі № 5011-22/1511-2012 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 року по справі № 5011-22/1511-2012 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 24.04.2012 року.

Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року у справі № 5011-22/1511-2012 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У судових засіданнях 24.04.2012 року та 22.05.2012 року було оголошено перерву до 22.05.2012 року та до 05.06.2012 року відповідно.

В межах двомісячного строку, встановленого для розгляду апеляційної скарги, в зв'язку з перебуванням судді-доповідача Сухового В.Г. на лікарняному, було проведено в порядку ст. 21 ГПК України повторний автоматичний розподіл справ.

Після автоматизованого розподілу справ 07.06.2012 року справу № 5011-22/1511-2012 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Авдеєва П.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року по справі № 5011-22/1511-2012 вказану справу та апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Авдеєва П.В., Тарасенко К.В. та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 26.06.2012 року.

У судовому засіданні, призначеному на 26.06.2012 року, було оголошено перерву до 10.07.2012 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у щорічній відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Майданевичем А.Г., Тарасенко К.В.

Представник відповідача був присутнім у судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ, - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року по справі № 5011-22/1511-2012 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.01.2011 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та АЕК «Київенерго» (покупець) укладено договір № 06/11-131-БО-41 поставки природного газу Житлотеплоенерго Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання згідно з яким, постачальник зобов'язувався поставити покупцеві для Житлотеплоенерго Київенерго імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору (а.с. 7-11).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 року на суму 48 585,785,66 грн., акт прийому-передачі природного газу від 28.02.2011 року на суму 46 930 352,46 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2011 року на суму 43 318 925,74 грн., акт прийому-передачі природного газу від 30.04.2011 року на суму 25 826 964,46 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2011 року на суму 12 556 850,47 грн., акт прийому-передачі природного газу від 30.06.2011 року на суму 9 745 398,31 грн., акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2011 року на суму 10 579 448,47 грн., акт прийому-передачі природного газу від 31.08.2011 року на суму 1 806 165,47 грн. (а.с. 19-26).

Тобто, судом першої інстанції встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу протягом січня 2011 року - серпень 2011 року природного газу вартістю 199 349 891,04 грн. підтверджується поданими останнім актами прийому-передачі природного газу.

Сторони договору домовилися, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01.01.2011 року за 1 000,00 куб.м. становить 2 282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %;

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 561,64 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 073,97 грн. (п. 3.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 04.04.2011 року до договору на постачання природного газу № 06/11-131 БО-41 від 28.01.2011 року, сторони домовилися з 01.04.2011 року викласти п. 3.1 договору в наступні редакції:

Ціна за 1 000,00 куб.м. становить 2 553,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %;

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2 863,96 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 436,75 грн. (а.с.15).

Додатковою угодою № 3 від 11.07.2011 року до договору на постачання природного газу № 06/11-131 БО-41 від 28.01.2011 року, сторони домовилися з 01.07.2011 року викласти п. 3.1 договору в наступні редакції:

Ціна за 1 000,00 куб.м. становить 3 023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;

- податок на додану вартість за ставкою 20 %;

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 368,97 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 4 042,76 грн. (а.с. 17).

Умовами п. 4.1 договору передбачено, що розрахунок за поставку природного газу здійснюватиметься поетапною оплатою у такому порядку:

- перша оплат в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу по 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивачем доведено, що останнім було поставлено відповідачу природного газу за період січня 2011 року по серпень 2011 року на суму 199 349 891,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом спірного періоду частково розраховувався з позивачем за спожитий газ, а саме на суму 184 491 504,46 грн., що підтверджуються розрахунком боргу (а.с. 32-35). Внаслідок чого сума боргу відповідача перед позивачем складає 14 858 386,58 грн.

В зв'язку з викладеним вище, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

До того ж позивач просив суд стягнути пеню в сумі 1 325 300,14 грн., інфляційні в сумі 912 224,26 грн. та 3 % річних в сумі 479 968,19 грн.

Як вбачається з рішення, прийнятого судом першої інстанції, суд вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та річних задовольнив повністю.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно заявлені позивачем до стягнення у розмірі 1 325 300,14 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного першою інстанцією та колегією суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання апеляційний суд, здійснивши перерахунок, вважає також обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 479 968,19 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 912 224,26 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача внаслідок їх необґрунтованості та безпідставності не приймаються до уваги колегією апеляційного суду.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, ггосподарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року у справі № 5011-22/1511-2012 - слід залишити без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року у справі № 5011-22/1511-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року у справі № 5011-22/1511-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-22/1511-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Тарасенко К.В.

Майданевич А.Г.