РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Вакарук В.М., Девляшевського В.А.
секретаря Возняк В.Д.
з участю: представника апелянта ОСОБА_1- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Дикси Інни Федорівни за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та міського відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 08 червня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з скаргою посилаючись на те, що починаючи з 07.06.2007 року державний виконавець проводить нарахування заборгованості по сплаті аліментів відповідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження». Однак з 01.04.2004 року вступив у дію Сімейний кодекс України, норми якого також регулюють порядок нарахування заборгованості по сплаті аліментів. Посилаючись на те, що його сімейні правовідносини склалися в листопаді 2006 року і в порядку нарахування заборгованості по сплаті аліментів до нього мають бути застосовані норми СК України, просив визнати застосування відносно нього ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» при визначенні заборгованості по сплаті аліментів таким, що суперечить нормам діючого Сімейного кодексу України
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 08 червня 2012 скаргу задоволено частково та визнано застосування щодо ОСОБА_1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» при визначенні заборгованості по сплаті аліментів після 08.03.2011 року таким, що суперечить нормам діючого законодавства України.
_____________________________________________________________________________
Справа № 2/0909/2483/2012 Головуючий І інстанції: Веселов В.М.
Провадження № 22ц/0990/1359/2012 Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
Категорія 45
На дану ухвалу ОСОБА_1 та міський ВДВС Коломийського РУЮ подали апеляційні скарги, в якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неправомірно застосував принцип аналогії закону до сімейних правовідносин в той час, коли діє СК України, який регулює ці відносини в частині нарахування заборгованості по сплаті аліментів, У зв'язку з вищенаведеним, вважає, що є всі підстави для скасування оскаржуваної ухвали і постановлення нової про задоволення скарги в повному об'ємі.
В апеляційній скарзі міський ВДВС Коломийського РУЮ посилається на те, що судом не враховано, що нарахування заборгованості по аліментах на підставі вимог ст. 195 СК України по середній заробітній платі для некваліфікованого працівника неможливо було провести, оскільки дані про середню зарплату некваліфікованих працівників Планом державних статистичних спостережень Держкомстату України не передбачено. А тому з метою виконання рішення суду державний виконавець застосував аналогію закону та відповідно до вимог ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» здійснив нарахування заборгованості по аліментах на підставі даних органів статистики по середній заробітній платі. Також вважає, що суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, вийшов за межі поданої ОСОБА_1 скарги, оскільки вирішив питання, яке ним не оскаржувалось.
У зв'язку з наведеним просить ухвалу скасувати та в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_1 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу міського ВДВС Коломийського РУЮ, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, а апеляційну скаргу міського ВДВС Коломийського РУЮ не визнала, просила ухвалу місцевого суду скасувати і постановити нову про задоволення скарги.
Представник міського ВДВС Коломийського РУЮ в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника .
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають:ОСОБА_1 - до часткового задоволення, міського ВДВС Коломийського РУЮ-повному задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення суду не відповідає .
Так, згідно рішення Коломийського міськрайонного суду по справі № 2-111 постановлено стягувати з ОСОБА_1, 1983 р.н. на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину щомісячно до досягнення нею повноліття та згідно рішення № 2-1320 - 1/6 частину всіх доходів на утримання ОСОБА_6 до досягнення дитиною трьох років. Стягнення аліментів розпочати з 07.06.2007 року.
За заявою стягувачки відкрито виконавчі провадження та, у зв»язку з ухиленням боржника від сплати аліментів, проводилось нарахування заборгованості зі сплати аліментів відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на той час, виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.
Нарахування заборгованості по аліментах на підставі вимог статті 195 СК України по середній заробітній платі для некваліфікованого працівника неможливо було провести, оскільки дані про середню зарплату для некваліфікованих працівників планом державних статистичних спостережень Держкомстату України не передбачено про що надано відповіді на запити державного виконавця з органів статистики .
Таким чином, з метою виконання рішень суду про стягнення коштів на утримання малолітньої дитини та не маючи даних про середню заробітну плату для некваліфікованого працівника, але маючи дані про середню заробітну плату для даної місцевості, державний виконавець правомірно, на думку колегії, застосував аналогію закону на підставі ст. 8 ЦК України й відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» здійснив нарахування заборгованості по аліментах на підставі даних органів статистики по середній заробітній платі.
Позиція щодо правомірності дій державного виконавця викладена і у листі Департаменту державної виконавчої служби на ім »я ОСОБА_1
Правомірність дій державного виконавця підтверджує і той факт, що Законом України Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04.11.2010 р. у частині третій статті 195 СК України слова "відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника" виключено.
В оскаржуваній ухвалі суду визнано правомірними дії державного виконавця у тому, що, не маючи даних про середню заробітну плату для некваліфікованого працівника, але маючи дані про середню заробітну плату для даної місцевості, державний виконавець правомірно за період нарахування заборгованості по сплаті аліментів, що виникла до 08.03.2011 р., застосував аналогію закону на підставі ст.8 ЦК України, здійснивши нарахування заборгованості по аліментах на підставі даних органів статистики про розмір середньої заробітної плати відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, ухвалою суду від 08.06.2012 р. визнано застосування щодо ОСОБА_1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» при визначенні заборгованості по сплаті аліментів після 08.03.2011 р. таким, що суперечить нормам діючого законодавства.
Таким чином,приймаючи зазначену вище ухвалу Коломийський міськрайонний суд фактично вийшов за межі поданої ОСОБА_1 скарги, оскільки ОСОБА_1 скаргу на дії державного виконавця подано у листопаді 2010 р. та оскаржено правовідносини за період 2007-2010 років, які виникли до прийняття нової редакції Закону України «Про виконавче провадження»- 08.03.2011 р.
Однак, незважаючи на те, що дії державного виконавця у зазначеному вище виконавчому провадженні, які було вчинено після 08.03.2011 р., ОСОБА_1 у поданій ним скарзі не оскаржувались, суд в порушення вимог процесуального законодавства виніс ухвалу, якою вирішив питання, яке ОСОБА_1 не оскаржувалось.
Аналізуючи в сукупності здобуті докази колегія суддів вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого ухвала Коломийського міськрайонного суду від 08.06.2012 р. є такою, що постановлена в порушення норм матеріального та процесуального права й у відповідності до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309,313, 314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційні скарги задовольнити:
- ОСОБА_1 частково;
- міського відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції повністю.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 08 червня 2012 року скасувати.
Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 до міського відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції про визнання застосування до нього ст.74 Закону України »Про виконавче провадження» при визначенні заборгованості по сплаті аліментів таким, що суперечить нормам діючого законодавства.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: В.М. Вакарук
А.В.Девляшевський
Згідно з оригіналом
Суддя Я.Ю. Ковалюк