Справа № 1-20/2008

                                                                          ВИРОК

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           12 березня  2008 року               Рожищенський районний суд Волинської області в складі    :

                     головуючого-                         судді Кирилюк В.Ф.

                     при секретарі-                                  Черевиковій Т.В.

                     з участю прокурора-                        Ковальчук Л.Ф.

                     захисника-                                         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рожище справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українки, громадянки   України, уродженки с.Бережна Воля Любешівського району Волинської області,  жительки  с. Вітоніж  Рожищенського району Волинської області, пенсіонерки, інваліда 2 групи загального захворювання, одруженої, несудимої, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

     ОСОБА_1 18 липня 2007 року близько 15 год. в с.Вітоніж Рожищенського району на автобусній зупинці по вул. Садовій, перебуваючи в неприязних відносинах з потерпілою ОСОБА_3 умисно нанесла декілька ударів дерев»яною палицею по спині та лівій руці потерпілої, спричинивши останній тілесні ушкодження: травматичний вивих лівого плеча, відрив великого бугра лівої плечової кістки, синяк спини, що за ступенем тяжкості відноситься до категорії середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров»я.

        В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину у пред»явленому обвинуваченні не визнала. Суду показала, що бійку на  автобусній зупинці с.Вітоніж затіяла потерпіла, яка спочатку ображала її, пізніше на її зауваження припинити образи вдарила її декілька раз головою в бетонну стіну зупинки. Під час бійки потерпіла впала і вона у відповідь на її удари нанесла їй декілька ударів по тілу різкою, якою вона виганяла корову на пасовище. Оскільки різка була тонкою, заподіяти будь-які тілесні ушкодження  потерпілій не могла.

        Незважаючи на те, що  підсудна  вину у пред”явленому обвинуваченні не визнала, її  винність у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження стверджується перевіреними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

         Так, потерпіла  ОСОБА_3 суду показала, що бійку на автобусній зупинці затіяла підсудна ОСОБА_1 через неприязні відносини між ними, які виникли раніше. Коли від дій підсудної вона впала вперед себе, остання наносила їй удари палицею, яку тримала в руках, по плечах та спині, поки палиця розбилась. Від ударів підсудної потерпіла відчула різкий біль в ділянці ударів.

         Об»єктивність показань потерпілої стверджується висновком судово-медичної експертизи про те, що у ОСОБА_3мали місце тілесні ушкодження: травматичний вивих лівого плеча, відрив великого бугра лівої плечової кістки, синяк спини. Дані ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів з обмеженою

2

травмуючою поверхнею. За ступенем тяжкості відноситься до категорії середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров»я. Враховуючи локалізацію ушкоджень, отримання їх внаслідок падіння з висоти власного зросту малоімовірно.

          Про те, що підсудна умисно нанесла потерпілій декілька ударів по спині дерев»яною палицею, яку тримала в руках, після чого остання не могла рухатись, стверджується оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_4 (а.с.69-70).

          Свідок ОСОБА_5суду показала, що підсудна  била потерпілу, яка впала вперед себе, дерев»яною палицею по спині.

          Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суду показали, що про те, що ОСОБА_1 побила  їх матір, вони дізнались від ОСОБА_5 та  ОСОБА_11Після бійки потерпіла  почувала себе  недобре, не могла самостійно рухатись, в зв»язку з чим в  той же день звернулась за медичною допомогою.

         Свідок  ОСОБА_12 суду показала, що  потерпіла зверталась до неї за медичною допомогою в зв»язку з побиттям її підсудною. Надавши першу медичну допомогу вона направила  потерпілу в районну лікарню.

         При відтворенні обстановки і обставин події потерпіла ОСОБА_3повідомила, що підсудна умисно нанесла їй  декілька ударів дерев»яною палицею по спині, після чого вона відчула фізичний біль в ділянці ударів та не могла самостійно рухатись (а.с.43-46).

         Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи  у ОСОБА_1 виявлялися в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого їй правопорушення і виявляються в даний час  ознаки психічного розладу у вигляді рекурентного депресивного розладу  в ст. ремісії, тому вона здатна  усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Її слід визнати осудною. Примінення примусових заходів медичного характеру вона в даний час не потребує (а.с.102).

         Аналізуючи зібрані та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності  суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 умисно заподіяла потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження,  її дії суд кваліфікує за ст.122 ч.1  КК України.

         Твердження про те, що підсудна злочин вчинила в стані алкогольного сп»яніння з обвинувачення слід виключити, оскільки  такий висновок досудового слідства ґрунтується на припущеннях. По справі не  встановлено чи вживала підсудна в той  день спиртні напої, які саме і в якій кількості і чи перебувала в зв»язку з цим в стані алкогольного сп»яніння.

          Посилання підсудної, що тілесних ушкоджень потерпілій не заподіяла, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються  вищенаведеними доказами. Суд розцінює їх як намагання виправдати себе і уникнути відповідальності за скоєне.                  

         Обираючи вид та міру покарання підсудній, суд враховує у відповідності з вимогами ст.65 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу  винної.

          До обставин, які пом'якшують покарання підсудної суд відносить вік підсудної, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє.

          Обставин, які обтяжують покарання підсудної, немає.

          Враховуючи викладені обставини справи, особу винної, обставини, які пом»якшують покарання підсудної, суд вважає, що ОСОБА_1 слід обрати покарання в межах санкцій статті, за якою притягується до кримінальної

3

відповідальності у виді позбавлення волі . Суд вважає також, що на підставі ст.75 КК України  підсудну від відбування покарання слід звільнити з випробуванням, оскільки

приходить до висновку про можливість її виправлення  без  відбування покарання.

          Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України,суд,-

                                       З  А  С  У  Д  И  В :

          ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні  злочину, передбаченого ст.122 ч.1  КК України та призначити їй  покарання у виді  позбавлення волі на строк 1(один)  рік.     

          На підставі ст.75 КК  України ОСОБА_1 від  відбування покарання звільнити з випробуванням, якщо протягом іспитового строку 1 рік вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї згідно ст.76 КК України обов"язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої  системи, повідомляти ці органи про зміну місця роботи, проживання, періодично з"являтися до них для реєстрації.

          Міру запобіжного заходу засудженій  до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

          Строк відбуття покарання  рахувати з моменту приведення вироку до виконання .       Вирок може бути оскаржений  до апеляційного суду Волинської області через Рожищенський районний суд протягом  п»ятнадцяти діб з моменту проголошення.

         СУДДЯ:  /підпис/                                                       В.Ф.Кирилюк 

         Оригіналу відповідає.

        Суддя Рожищенського

         районного суду                                                           В.Ф.Кирилюк