КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.07.2012 № 27/357
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів: Тарасенко К.В.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання - Марченко Ю.І.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.07.2012 року по справі № 27/357 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 27.01.2012 року) по справі № 27/357 (суддя - Дідиченко М.А.)
за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», м. Київ, в
особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут
Київенерго», м. Київ,
до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела»,
м. Київ,
про стягнення 270082,46 грн., -
В С Т А Н О В И В :
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.09.2003 року № 1310522 у розмірі 270 082,46 грн., з яких: основний борг у розмірі 235 733,71 грн., 3 % річних у розмірі 8 290,16 грн. та збитки від інфляції у розмірі 26 058,59 грн.
02.12.2011 року представником позивача подано до господарського суду міста Києва заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 235 733,71 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року у справі № 27/357 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ОСББ «Джерела» на користь АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» 26 058,59 грн. збитків від інфляції, 8 290,16 грн. 3% річних, 2 700,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2011 року у справі № 27/357 припинено провадження у справі в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 235 733,71 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 27/357 виправлено допущену в рішенні господарського суду міста Києва від 24.01.2012 року у справі № 27/357 описку. Прийнято вважати датою винесення рішення у справі № 27/357 за позовом АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» до ОСББ «Джерела» про стягнення 270 082,46 грн. - «23.01.2012 року».
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати повністю та направити справу на новий розгляд.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не розглянув питання стосовно сплати з бюджету Київської міської державної адміністрації виробнику/ постачальнику теплової енергії різниці в цінах/тарифах затверджених розпорядженнями КМДА для виробника/постачальника комунальних послуг за цінами/тарифами які затверджені та сплачуються споживачами послуг відповідно до чинного законодавства України.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 року по справі № 27/357 відновлено строк на подання апеляційної скарги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела», м. Київ, та прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 10.07.2012 року.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України відзиву на апеляційну скаргу не надано.
09.07.2012 року до суду представником позивача подано заяву про зміну найменування сторони, яка мотивована тим, що на виконання Закону України від 17.09.2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що 13.04.2011 року здійснено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Як вбачається з загальних положень Статуту Публічного акціонерного товариство «Київенерго» цю юридична особа є правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».
Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
З огляду на вищезазначене колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення заміни позивача по справі - Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» на її правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго».
Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Майданевичем А.Г., Тарасенко К.В.
Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2011 року скасувати та направити справу на новий розгляд.
Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року по справі № 27/357 - залишається без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
11.09.2003 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (позивач, постачальник) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Джерела» (відповідач, споживач) укладено договір № 1310522 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (а.с. 14-24, т. 1).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.
Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.
Відповідно до п. 2.2.1 договору № 1310522 постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Між сторонами укладено додатки до договору № 1310522, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії (а.с. 16-30, т. 1).
Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, довідками про теплові навантаження об'єктів постачання та обліковими відомостями за період 01.06.2004 року по 01.02.2007 року (а.с. 25-65).
Згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами, зазначеними у додатку 2.
У додатках 2 до договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у МВРТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40 в, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передачі товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Сплата виконується не пізніше 25 числа поточного місяця. Також, споживач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА (а.с 17-19, т. 1).
За період з червня.2004 року по лютий 2007 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 654 436,34 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію (а.с. 10-13).
Вартість використаної за період 01.06.2004 року по 01.02.2007 року теплової енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору № 1310522, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 235 733,71 грн.
Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про припинення провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 235 733,71 грн., у зв'язку з чим судом першої інстанції було припинено провадження у цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 235 733,71 грн. та з урахуванням заяви про припинення провадження у цій частині, то судом першої інстанції обґрунтовано припинення провадження в частині стягнення суми основного боргу.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 26 058,59 грн. за період з червня 2004 року по лютий 2007 року та трьох відсотків річних в розмірі 8 290,16 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на погашення основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, то місцевий суд слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 8 290,16 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 26 058,59 грн.
Щодо посилань відповідача на сплату з бюджету Київської міської державної адміністрації виробнику/постачальнику теплової енергії різниці в цінах/тарифах затверджених розпорядженнями КМДА для виробника/постачальника комунальних послуг за цінами/тарифами які затверджені та сплачуються споживачами послуг відповідно до чинного законодавства України.
Зазначаємо, що ПАТ «Київенерго» є теплогенеруючою, теплотранспортуючою, теплопостачальною та теплосервісною організацією, статутом якої не передбачено надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків.
Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року визначаються основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу) є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на (надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Відповідач є балансоутримувачем та виступає споживачем теплової енергії, відповідно до договору № 1310522 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.09.2003 року.
З огляду на зазначене, колегія судді приходить до висновку, що посилання відповідача на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також заперечення щодо невірності застосування тарифів є безпідставними, тому що предметом договору від 11.09.2003 року № 1310522 не є надання житлово-комунальних послуг.
Щодо тарифів зазначаємо наступне, позивачем на виконання умов договору застосовуються тарифи, затверджені КМДА.
Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 27/357 - залишається без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Джерела», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року по справі № 27/357 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року у справі № 27/357 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 27/357 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Яковлев М.Л.
Судді Тарасенко К.В.
Майданевич А.Г.