ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Іменем України
РІШЕННЯ
13.07.2012Справа №5002-32/1766-2012
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом - Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)
до відповідача - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3А, ідентифікаційний код 03358593) в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Лінейна, 10, ідентифікаційний код 26178681)
про стягнення 5 957 036,04 грн.
За участю представників:
від позивача - Мартинюк Ю.А., довіреність № 401-Д від 10.07.12 р.
від відповідача- Мурашова Н.І., довіреність № 20-3/5888 від 27.12.11р.
Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в розмірі 5 957 036,04 грн., у тому числі 5 415 811,92 грн. - заборгованість за активну електричну енергію, заборгованості за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії в розмірі 263 211, 25 грн., пені за активну та реактивну електричну енергію в сумі 216 277,04 грн., 3% річних - 42 355, 24 грн., 19 380, 59 грн. -інфляційних втрат.
Ухвалою від 31.05.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 11.06.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 11,06.2012р., від 21.06.2012р., від 10.07.2012р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені рекомендованою поштою.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором № 230 від 05.06.2004р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
Так, позивач неодноразово змінював позовні вимоги.
02.07.2012р. на адресу суду від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути на його користь 5 124 036,04 грн., серед яких 4 582 811,92 грн. - суми основного боргу, 263 211, 25 грн. - компенсації за перетікання реактивної електричної енергії, пеня в розмірі 216 277,04 грн., 3% річних в розмірі 42 355, 24 грн., 19 380, 59 грн. -інфляційних втрат.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В пункті 7 Постанови Пленуму № 6 від 23.03.2012р. Вищий господарський суд України зазначив, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає за можливість прийняти заяву позивача та подальший розгляд здійснювати в межах зменшених позовних вимог.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі у редакції вимог, викладених у вищенаведеній заяві в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача надав заяву, в якій повідомляє суд про зміну найменування. Отже подальший розгляд справи здійснених з врахуванням нового найменування позивача - Публічного акціонерного товариства « ДТЕК Крименерго»
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
05.06.2004р. між ПАТ "Крименерго" (постачальник) (позивач) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (споживач) (відповідач) укладено договір № 230 про постачання електричної енергії. (а.с. 12-15).
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.
Розрахункова дата встановлена з 20 числа кожного місяця до такого ж числа наступного місяця, що зазначено в пункті 2 Додатку № 4.2 до Договору ( а.с. 16).
Обсяг фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період електричної енергії визначається у відповідності до акту про обсяги переданої споживачеві електричної енергії, що закріплено в пункті 3 вищенаведеного додатку.
У відповідності до пункту 18 додатку № 5 до договору ( а.с. 24-27), за результатами розрахункового періоду 20 числа Постачальник виписує Споживачеві документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.
Пунктом 6.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.
Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
На підставі розрахунків Постачальником були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електричної енергії та реактивної електричної енергії( а.с. 35-58).
Рахунки отримані представником відповідача про що свідчить підпис у рахунках.
Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.
Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.
Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 4 582 811,92 грн. за активну електроенергію та 263 211,25 грн. за реактивну електроенергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 582 811,92 грн. за активну електроенергію та 263 211,25 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 42 355,24 грн. - 3% річних та 19 380, 59 грн. інфляційних втрат.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що заявлена позивачем сума 42 355, 24 грн. - 3% річних за період з 27.11.2011р. по 30.04.2012р. та 42 355, 24 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2011 р. по березень 2012 підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з відповідача
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 216 277,04 грн. за період з 27.11.2011р. по 30.04.2012р.
Пеня передбачена пунктом 4.2.1 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені в розмірі 216 277,04 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 13.07.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення складене 13.07.2012р.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства " ДТЕК Крименерго" 4 582 811,92 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 263 211,25 грн. за реактивну електричну енергію, 216 277,04 грн. - пені, 42 355, 24 грн. - 3% річних, 19 380, 59 грн. - інфляційних втрат,
3. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" 64 380,00 грн. судового збору.
4. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Гризодубова