Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р. Справа № 52/153-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2795Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.06 р. по справі № 52/153-06
за позовом Державне підприємство "Харківське управління виробничої комплектації", м. Харків
до АТ Проектно-конструкторське бюро "Укрелектромонтаж" м. Харків
про стягнення 21290,48 грн.
встановила:
Позивач, Державне підприємство "Харківське управління виробничої комплектації", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою щодо стягнення з відповідача - АТ Проектно-конструкторське бюро "Укрелектромонтаж" збитків у розмірі 21290,48 грн., які складаються з втраченої вигоди , не отриманої плати у розмірі 8170,73 грн. та реальних збитків, тобто, витрат, понесених у зв"язку з утриманням майна у розмірі 13119,75 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.06 року по справі № 52/153-06 ( суддя Білоусова Я.О.) у позові відмовлено.
Позивач, Державне підприємство "Харківське управління виробничої комплектації", з рішенням господарського суду не згоден подав апеляційну скаргу, в якій зазначає , що при винесенні рішення було порушено норми матеріального права, неповно з"ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області в повному обсязі, постановити нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, АТ Проектно-конструкторське бюро "Укрелектромонтаж", відзива на апеляційну скаргу не надав.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що ухвалою від 12.09.2006 р. сторони були попереджені, що явка представників сторін в судове засідання обов"язкова і в разі неприбуття представників сторін, справа буде розглянута без їх участі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
01 жовтня 2003 року між позивачем та науково-виробничою фірмою "Промкомплект" у формі ТОВ було укладено договір оренди № 1. Згідно п.1.1. вказаного договору орендодавець - позивач передає, а НВФ "Промкомплект" у формі ТОВ приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме нежитлові приміщення, розташовані по вул. Смольна, 32, загальною площею 321,9 кв.м. Пунктом 2.1. зазначеного договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту прийому-передачі.
У відповідності до п. 7.1. вказаного договору строк виконання позивачем зобов'язання по передачі приміщень, що є об'єктом оренди - 01 жовтня 2003 року -тобто у день підписання договору оренди.
Позивач не передав НВФ "Промкомплект" у формі ТОВ визначені пунктом 1.1. приміщення у розмірі 321,9 кв.м., як він зазначає з причин його зайняття відповідачем.
Але виходячи з матеріалів справи відповідачем самовільно, відповідно до наданої ним довідки (т.1 а.с. 76) займалися приміщення загальною площею 113,80 кв.м., відповідно до акту від 26.01.2004 року складеного позивачем та НВФ "Промкомплект" у формі ТОВ (т.1 а.с. №117) 141,8 кв.м., відповідно до абзацу 3 аркушу 2 рішення господарського суду по справі №20/59-04 від 11.03.2003 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2004 року, загальна площа самовільно займамих відповідачем приміщень склала 121,8кв.м., тобто відповідачем самовільно були зайняті приміщення орієнтовно до 145 кв.м., в той час як договором оренди визначена площа 321,9кв.м.
Позивач не надав ні суду першої інстанції, ні Харківськогму апеляційному господарському доказів неможливості передачі НВФ "Промкомплект" у формі ТОВ тієї частини частини приміщень, яка не була зайнята відповідачем.
Крім того, як зазначено у рішенні господарського суду по справі №20/59-04 від 11.03.2003 року, на яке позивач посилається в обгрунтування заявленого позову, НВФ "Промкомплект" у формі ТОВ, виявило знаходження в орендованих приміщеннях відповідача в процесі експлуатації приміщень. Виходячи з наведеного незрозуміло яку частину приміщень екплуатував орендар та який період, оскільки позивач заперечує сам факт передачі приміщень орендарю та посилається на те, що приміщення орендарю взагалі не були передані.
Також слід відзначити, що пунктом 2.1. зазначеного договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту прийому-передачі. Оскільки виходячи з матеріалів справи приміщення за договором не були передані орендарю за актом приймання передачі, то орендар не вступив у платне користування, а за таких підстав і не мав сплачувати орендні платежі і відповідно експлуатаційні витрати за договорами.
Крім того, слід зазначити, що у заявленому позові позивач зазначає, що у відповідності до пункту 7.1. договору він повинен був передати орендареві майно по акту приймання передачі, який повинен бути підписаний одночасно з договором, але зважаючи на зайняття відповідачем досить значної площі приміщення та знаходження у ньому майна відповідача цього не було зроблено.
Судова колегія зазначає, що позивач на момент підписання договору знав про знаходження в приміщеннях сторонньої особи та про неможливість передання цих приміщень за актом приймання-передачі орендарю. Але на власний ризик підписав договір оренди та похідний від нього договір про відшкодування витрат балансоутримувача та на власний ризик приймав платежі за послуги які завідомо не надавав орендарю з яким підписав договір на незвільнене приміщення. В той же час як НВФ "Промкомплект" у формі ТОВ, знову ж таки, на власний ризик, безпідставно, продовжувало їх пераховувати.
Згідно ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Предметом доказування при розгляді даної категорії спорів є наявність у поведінці відповідача складу цивільно-правової відповідальності. Зокрема, умовами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна строна повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Слід зауважити, на те, що, відшкодування, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2005 р. по спарві №44/429-04, позивачем сум перахованих НВФ "Промкомплект" у формі ТОВ на рахунок позивача на виконання вказаних договорів у розмірі 21290,48грн., не доводять вину відповідача по цій справі.
Зважаючи на наведене, позивач не довів суду, що у діях відповідача є склад цивільно-правової відповідальності у вигляді заявленої до стягнення суми збитків, зокрема причинного зв"язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед ст.ст. 33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 33, 38, 43, 99, 101, 102, п.1. ст.103, 105 України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
постановила:
1. Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області по справі №52/153-06 від 13.07.2006 р. залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили .
Головуючий суддя
Судді