Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р. Справа № АС-13/213-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників:
позивача - Скоропльота І.П., Ноздріна Т.І.
відповідача –Анохіної Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2951Х/1-6) на постанову господарського суду Харківської області від 17.07.2006 року по справі № АС-13/213-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-угорського підприємства "Тиса", м. Харків
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
про визнання недійсним повідомлення-рішення, -
встановила:
Позивач, ТОВ Спільне українсько-угорське підприємство "Тиса", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ Дзержинського району м. Харкова №000008872320/0 від 11.05.06 р. про визначення зобов’язань по ПДВ в сумі 39550,36 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 19775,18 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 17.07.06 року по справі № АС-13/213-06 ( суддя Водолажська Н.С.) в позові відмовлено.
Позивач, ТОВ Спільне українсько-угорське підприємство "Тиса", з постановою господарського суду не згоден, подав апеляційну скаргу в якій вважає висновки, викладені в акті перевірки та постанові суду про заниження податкових зобов’язань з ПДВ, необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству. Позивач вважає, що всі операції ним здійснювалися в межах його господарської діяльності; замість повернутого неякісного товару ним від постачальника був отриманий новий товар, при ввезенні якого підприємство ще раз сплатило ПДВ при митному оформленні товару. Оскільки можливості повернути ПДВ, сплачений при митному оформленні товару при першій поставці не має можливості, позивач наполягає на своєму праві не коригувати податковий кредит при його поверненні постачальнику. При цьому позивач наполягає на необхідності застосування положень Віденської Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу.
Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі, в запереченні на апеляційну скаргу зазначив, що судом були об’єктивно і повно досліджені всі матеріали справи і в рішенні немає ніяких порушень. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду Харківської області-без змін.
В судовому засіданні від 19.09.06 р. позивач заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи і для його обґрунтування просить відкласти розгляд справи. Судова колегія оголосила перерву до 15-00 годин 31.10.06 р.
Позивач в засіданні апеляційного суду обґрунтування свого клопотання не надав, а зазначив, що для розгляду справи необхідні спеціальні знання спеціаліста.
Вислухавши пояснення представника позивача, вислухавши представника відпорвідача та враховуючи, що статтею 81 КАСУ передбачено, що суд може призначити експертизу, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, але дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила, що документів які є в справі, достатньо для вирішення спору по суті. Тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ СУУП «Тиса»за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 23.03.2005 р. по 12.04.2006 р.
За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872320/0 від 11.05.2006 р., яким позивачу визначено зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 39550,36 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 19775,18 грн.
Перевіркою встановлено, що ТОВ СУУП „Тиса" уклало довгостроковий контракт № 3 від 30.01.02 р. з фірмою „Божер Керешкедохас КФТ" (Угорщина) на купівлю товару, а саме порошкового покриття для зовнішніх фарбувальних робіт „Трибо". Згідно контракту № 3 позивач отримав від фірми „Божер Керешкедохас КФТ" по специфікації № 3 від 25.02.05 р. товар у кількості 23000,0 кг. вартістю 2,40 Євро за 1 кг. Отримання товару підтверджується ВМД № 142157 від 06.06.05 р. на суму 50129,8 Євро (311410,83 грн.). Оплата за імпортну продукцію здійснювалась згідно платіжних доручень № 20 від 09.09.05 р. в сумі 4499,2 Євро (28214,89 грн.), № 21 від 15.09.05 р. в сумі 13614,6 Євро (84663,34 грн.).
По специфікації № 4 від 07.04.05 р. товар був отриманий на суму 51245,80 Євро (350446,97 грн.), що підтверджено ВМД № 141310 від 13.04.05 р. Оплата за імпортну продукцію здійснювалась згідно платіжних доручень № 13 від 03.06.05 р. в сумі 12000,0 Євро (74387,36 грн.), № 14 від 10.06.05 р. в сумі 5000,0 Євро (30934,07 грн.), № 15 від 23.06.05 р. в сумі 8000,0 Євро (48976,89 грн.), № 16 від 05.07.05 р. в сумі 8000,0 Євро (48099,34 грн.), № 17 від 15.07.05 р. в сумі 8000,0 Євро (48798,95 грн.), № 19 від 10.08.05 р. в сумі 6000,0 Євро (37472,01 грн.), № 20 від 09.09.05 р. в сумі 4245,8 Євро (26625,79 грн.).
Придбання товару позивачем відображено у бухгалтерському обліку: д-т рахунку 311 „розрахунковий рахунок", кр-т рахунків 361 „розрахунки із покупцями" та 681 „аванси отримані" та в податкову обліку, а саме придбання товару по специфікації № 3 та специфікації № 4 по згідно контракту № 3 у кількості 2300,0 кг. було віднесено до складу валових витрат. Також був зроблений запис в реєстрі податкових накладних на підставі належним чином оформленої ВМД та ПДВ, яке було сплачено при ввезені товару в сумі 39550,36 грн. та віднесено до податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Протоколом від 12.07.05 р. складеним сторонами в офісі фірми „Божер Керешкедохас КФТ" поставлений порошок чорний матовий структурний для внутрішніх робіт „Трібо" в кількості 13340,0 кг. вартістю 2,40 Євро за 1 кг (ВМД № 141310 від 13.04.05 р., інвойс № КО5/40004 від 06.04.05 р. та ВМД № 142157 від 06.06.05 р., інвойс № КО5/40005 від 24.05.05 р.) фірмою „Божер Керешкедохас КФТ" (постачальник) визнаний непридатним для використання в виробництві ( т. 1 а. с. 54).
Згідно доповнення від 12.07.05 р. до контракту № 3 від 30.01.02 р. ( т.1 а. с. 55) представники сторін домовились визнати порошок чорний матовий структурний для внутрішніх робіт „Трібо" в кількості 13340,0 кг. на суму 32016,0 Євро (194306,16 грн. по курсу НБУ на дату складання доповнення), отриманий по специфікації № 3 від 25.02.05 р. та специфікації № 4 від 07.04.05 р., непридатним для подальшого використання під час фарбування металевих виробів в електростатичному полі. ТОВ СУУП „Тиса" повертає, а фірма „Божер Керешкедохас КФТ" згодна прийняти порошок чорний матовий структурний для внутрішніх робіт „Трібо" в кількості 13340,0 кг на суму 32016,0 Євро (194306,16 грн. по курсу НБУ на дату складання доповнення).
Не придатний для використання товар позивачем був повернутий постачальнику на підставі ВМД № 111792 в кількості 13340,0 кг. на суму 32016,0 Євро (197751,79 грн.), про що свідчить відмітка Східної регіональної митниці.
Повернення товару позивачем було здійснено в режимі експорту за ставкою 0% у відповідності до п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість". У зв'язку з поверненням товару постачальнику „Божер Керешкедохас КФТ" (Угорщина) на суму 197751,79 грн. у кількості 13340 кг. позивачем здійснено коригування валових витрат на суму 203,7 тис грн. без проведення відповідного коригування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями –податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг ( в тому числі при імпортуванні товару) з ціллю послідуючого використання у господарській діяльності, які будуть у подальшому оподатковуватись податками, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.7.4.4. п.7.4. п. 7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". із змінами та доповненнями –у разі коли платник придбає товари ( які не використовуються у господарській діяльності), роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, податки, що не сплачені у зв’язку з таким придбання, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
В п. 5.10 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
В п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" також передбачено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Вищенаведеними нормами не встановлюється обмеження щодо проведення коригування у залежності від того, ким поставлений або отриманий товар (резидент або нерезидент), а тому позивач повинен був дотримуватися приписів чинного спеціального законодавства про оподаткування.
Виходячи із викладеного, перевіряючі правомірно, посилаючись на приписи п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", зробили висновок про те, що позивач у серпні 2005 р. у зв'язку з поверненням товару постачальнику втратив право на податковий кредит на суму 39550,36 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за цей період на суму 39550,36 грн.
Відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті п. 4.2.2 „б" ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Внаслідок донарахування відповідачем податкового зобов'язання до позивача правомірно на підставі п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" були застосовані штрафні санкції в сумі 19775,18 грн.
Посилання в апеляційній скарзі позивача на Віденську Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу безпідставне, оскільки остання не регулює питання оподаткування операцій в ЗЕД, а тому судом не приймається як підтвердження правомірності дій підприємства при визначенні податкових зобов'язань.
Таким чином, господарський суд Харківської області вірно дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000872320/0 від 11.05.06 р. винесено у відповідності до норм чинного законодавства та правомірно відмовив в задоволені позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, п.1.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
ухвалила:
Клопотання позивача про призначення експертизи залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ТОВ СУУП «Тиса», м. Харків залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 17.07.2006 р. по справі № АС 13/213-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.
Адміністративну справу № АС 13/213-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді