ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
Іменем України
23.10.2006 року Справа № 9/476пд
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Перлова Д.Ю.
суддів Бородіної Л.І.
Журавльової Л.І.
при секретарі
судового засідання Черніковій Я.В.
за участю
представників сторін:
від позивача Шумара А.М., дов. б/н від 10.10.06
від 1-го відповідача Єрмоленко Є.В., дов. б/н від 11.07.06
від 2-го відповідача представник не прибув
від третьої особи представник не прибув
прокуратури Луганської
області Губська А.В., посв. № 484 від 02.08.06
Розглянувши
апеляційну скаргу Добропільської об”єднаної державної податкової
інспекції, м. Добропілля Донецька обл.
на постанову
господарського суду Луганської області
від 15.08.06
у справі № 9/476пд (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовом Добропільської об”єднаної державної податкової
інспекції, м. Добропілля Донецька обл.
до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Модус-плюс”, м. Луганськ
2-го відповідача ПП „КСВД”, м. Луганськ
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю
„Донкерампромсировина”,
с. Торецьке Донецька обл.
про визнання господарського зобов”язання недійсним
В С Т А Н О В И В :
Постановою господарського суду від 15.08.06 у справі № 9/476пд у задоволенні позовних вимог Добропільської ОДПІ до 1-го відповідача ТОВ „Модус –плюс”, 2-го відповідача ПП „КСВД”, третя особа –ТОВ „Донкерампромсировина” про визнання господарського (договірного) зобов”язання згідно договору б/н від 07.12.04 відмовлено.
Постанова суду мотивована наступним.
Суд погодився з доводами 1-го відповідача щодо ненадання належних доказів спрямованості умислу відповідачів на приховування від оподаткування прибутку та доходів.
Сам по собі факт порушення господарюючим суб’єктом вимог податкового законодавства є підставою для застосування до нього передбачених податковим законодавством відповідної відповідальності за таке порушення, а не визнання угоди недійсною.
У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що 1-й відповідач сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість. Висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мали правового значення для справи.
Добропільська ОДПІ з прийнятою постановою суду не погодилась, звернулась до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, прийняти нове рішення, визнати угоду згідно договору б/н від 07.12.04 недійсною, застосувати до сторін правові наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї скарги заявник посилається на те, що господарський суд безпідставно зазначив, що податковою службою не доведено факти, які встановлюють, яка саме та ким саме заподіяна шкода державі та суспільству і в чому це виражено. Неправомірно суд вважає, що відсутні обставини, які підтверджують укладення угоди з метою суперечливою інтересам держави та суспільства та наявні докази не мають правового значення для даної справи, помилково вказує на недоказаність факту спрямованості умислу відповідачів на приховування від оподаткування прибутку та доходів.
ТОВ „Модус –плюс” у запереченні на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, посилаючись на те, що постанова суду є законною та обґрунтованою. Позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що господарське зобов”язання суперечить інтересам держави та суспільства .
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.10.06 виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги головуючого суддю Лазненко Л.Л. та введено до складу колегії суддів головуючого суддю Перлова Д.Ю.
Представники 2-го відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, заперечення на апеляційну скаргу не надали, хоча про час та місце були належним чином повідомлені (повідомлення про вручення поштового відправлення).
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Суддя –доповідач
Д.Ю. Перлов
В судовому засіданні 23.10.03 Прокуратурою Луганської області заявлено клопотання про вступ прокурора у справу для захисту прав, свобод та інтересів Добропільської ОДПІ.
Судова колегія вважає за можливе задовольнити клопотання від 23.10.06 № 05-1019-06вих прокуратури Луганської області та залучити прокуратуру Луганської області до участі у справі як законного представника держави в особі Добропільської ОДПІ на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від прокуратури Луганської області надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи вироку суду про покарання засновника ПП „КСВД” за фактом фіктивного підприємництва.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України судова колегія вважає за можливе задовольнити клопотання прокуратури Луганської області, залучити до матеріалів справи вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 15.08.06 та дослідити його в апеляційному провадженні.
На підставі ч. 1 ст. 195 КАС України судова колегія з власної ініціативи досліджує додані до апеляційної скарги копії договору б/н від 07.12.04 та платіжних доручень № 71, 72, 73 від 07.12.04, оскільки судом першої інстанції не обґрунтовано не витребувані та не досліджені дані докази.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
07.12.04 між ПП „КВСД” та ТОВ „Модус-плюс” укладено договір, за умовами якого ПП „КВСД” зобов”язується передати, а ТОВ „Модус-плюс” прийняти та оплатити нафтопродукти у асортименті. Поставка товару буде здійснена протягом 2004 року (п. 1.1). Оплата товару здійснюється в порядку безготівкового розрахунку на підставі виставленого продавцем рахунку протягом одного банківського дня (п. 2.1).
ПП „КСВД” видано прибуткову накладну № ПН-0000034 від 07.12.04 на суму 104 937 грн. Відповідно до платіжних доручень № 71, 72, 73 від 07.12.04 ТОВ „Модус –плюс” оплатило нафтопродукти у сумі 104 937 грн.
Добропільською ОДПІ в за результатами позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Донкерампромсировина” (третя особа у справі) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період з 01.01.05 по 31.01.05 встановлені господарські відносини та фінансові розрахунки між вказаним товариством та основним постачальником ТОВ “Модус-плюс” з придбання паливно-мастильних матеріалів згідно договору поставки № 2/131-4 від 16.11.04 у кількості 78900 л.
При отриманні матеріалів, що не підтвердили дані обліку підприємства, яке перевірялось, податковою інспекцією вжито заходів щодо проведення позапланових документальних перевірок (у т.ч. зустрічних) про підтвердження правомірності заявлених платником податку до відшкодування сум ПДВ при наявності факту сплати ПДВ до Державного бюджету постачальниками.
Згідно інформації Ленінської МДПІ у м. Луганську від 26.05.05 встановлено, що ПП “Модус-плюс” є посередником, а не виробником реалізованого третьою особою дизельного пального, і придбало ці нафтопродукти у 2-го відповідача, ПП “КСВД” на підставі договору б/н від 07.12.04 у загальній кількості 39449 л. на суму 104937 грн. Документів для підтвердження транспортування вказаного товару в обох випадках до перевірок не надано, таким чином, не з’ясовано той факт та фактично не встановлено, як транспортувався товар до місця зберігання, відсутні докази виконання будь-яких інших робіт.
Згідно інформації Ленінської МДПІ у м. Луганську, за місцем реєстрації ПП “КСВД” підприємство звітність до податкового органу з грудня 2004 року не подає.
Актом від 09.12.04 № 23627, виданим Ленінською МДПІ у м. Луганську, анульовано свідоцтво ПП „КСВД” як платника ПДВ. Даний акт є підставою для виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ (а.с. 34).
Відповідно до постанови господарського суду Луганської області від 23.01.06 у справі № 12/442пн визнано недійсним запис № 13821020000000174 від 04.08.04 в Єдиному державному реєстрі та припинено юридичну особу –ПП “КСВД”, але на даний момент підприємство не виключено із Єдиного державного реєстру підприємств України.
У зв”язку із припиненням юридичної особи та визнанням недійсною реєстрації в якості платника податку –ПП „КСВД” виключено із Реєстру платників ПДВ, про що складено акт № 03 від 10.02.06 (а.с. 35).
Матеріалами справи підтверджено, що засновник ПП „КСВД” Костомаров С.В. не мав мети займатися підприємницькою діяльністю, ніякої господарської та фінансової діяльності не вів і не доручав вести.
Відповідно до Роз”яснення Президії ВГСУ № 04-5/491 від 26.04.02 „Про внесення змін і доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у випадку визнання у встановленому порядку установчих документів недійсними або скасування державної реєстрації такого підприємства у зв”язку з реєстрацією підприємства на підставну особу –засновника суб”єкта підприємницької діяльності, угоди укладені таким суб”єктом підприємницької діяльності повинні бути визнані недійсними згідно вимог чинного законодавства, незважаючи від часу їх укладення.
Судова колегія зазначає, що здійснюючи реєстрацію ПП „КСВД” громадянин Костомаров С.В. зареєстрував на себе підприємство заради отримання винагороди, останній фактично не мав відповідного бажання створювати підприємство, безпосередньо займатися фінансово –господарською діяльністю.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У законодавчому порядку встановлюються обмеження у здійсненні підприємницької діяльності шляхом встановлення обов”язків діяти суб’єкту підприємницької діяльності певним чином. Порушення положень законів є підставою для притягнення суб”єкта підприємницької діяльності до відповідальності, визначеної законами.
До відносин щодо припинення господарських зобов”язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до змісту положень п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.78 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” при розгляді справ про визнання угоди недійсною судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства.
Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 15.08.06 засновник ПП „КСВД” Костомаров С.В. визнан винуватим у скоєні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ч. 1). Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам (ч. 2).
Ст. 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
На підставі викладеного, господарське зобов”язання за договором б/н від 07.12.04 має бути визнано недійсним, як таке, що укладено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме, порушують основні принципи оподаткування, зокрема, ухилення від оподаткування, відсутність підприємства за юридичною адресою, неподання звітності до органів податкової служби, із застосуванням вимог ст. 208 Господарського кодексу України.
Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції розглядав справу по суті без наявності у матеріалах справи договору, за яким заявлена вимога про визнання господарського зобов”язання недійсним, без доказів виконання зобов”язань за договором.
Судова колегія звертає увагу, що суд першої інстанції не мав можливості дослідити вирок Ленінського районного суду м. Луганська, оскільки вирок винесено 15.08.06 у день прийняття постанови господарським судом Луганської області, тому даний доказ неможливо було представити на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Добропільської ОДПІ підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Луганської області від 15.08.06 у справі № 9/476пд скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Результати апеляційного провадження у справі № 9/476пд оголошені в судовому засіданні.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, ч. 1 п.3 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 254, пунктами 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
постановив:
1. Апеляційну скаргу Добропільської ОДПІ на постанову господарського суду Луганської області від 15.08.06 у справі № 9/476пд задовольнити.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 15.08.06 у справі № 9/476пд скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Визнати недійсним господарське зобов”язання за договором б/н від 07.12.04 на поставку нафтопродуктів, укладеного між ТОВ „Модус –плюс” та ПП „КСВД” на суму 104 937 грн., як таке, що суперечить інтересам держави і суспільства.
5. Стягнути з ПП „КСВД” на користь ТОВ „Модус –плюс” грошові кошти у розмірі 104 937грн.
6. Стягнути з ТОВ „Модус –плюс” у доход Державного бюджету України товар, одержаний за договором б/н від 07.12.04, укладеним між ПП „КСВД” та ТОВ „Модус –плюс”, на суму 104 937 грн.
7. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний виконавчий лист згідно вимог ст. 258 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили у касаційному порядку.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційної інстанції виготовлена в повному обсязі протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Головуючий суддя Д.Ю. Перлов
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.І. Журавльова