ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
23.10.2006 року Справа № 9/477пд
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Перлова Д.Ю.
суддів Бородіної Л.І.
Журавльової Л.І.
при секретарі
судового засідання Черніковій Я.В.
за участю
представників сторін:
від позивача Шумара А.М., дов. б/н від 10.10.06
від 1-го відповідача Єрмоленко Є.В., дов. б/н від 11.07.06
від 2-го відповідача представник не прибув
від третьої особи представник не прибув
прокуратури Луганської
області Губська А.В., посв. № 484 від 02.08.06
Розглянувши
апеляційну скаргу Добропільської об”єднаної державної податкової
інспекції, м. Добропілля Донецька обл.
на постанову
господарського суду Луганської області
від 15.08.06
у справі № 9/477пд (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовом Добропільської об”єднаної державної податкової
інспекції, м. Добропілля Донецька обл.
до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Модус-плюс”, м. Луганськ
2-го відповідача Приватного підприємства
„Авангард інвест компані”, м. Луганськ
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю
„Донкерампромсировина”,
с. Торецьке Донецька обл.
про визнання господарського зобов”язання недійсним
Суддя –доповідач
Д.Ю. Перлов
В С Т А Н О В И В :
Постановою господарського суду від 15.08.06 у справі № 9/477пд у задоволенні позовних вимог Добропільської ОДПІ до 1-го відповідача ТОВ „Модус –плюс”, 2-го відповідача ПП „Авангард Інвест компані”, третя особа –ТОВ „Донкерампромсировина” про визнання господарського (договірного) зобов”язання згідно договору б/н від 07.12.04 відмовлено.
Постанова суду мотивована наступним.
Суд погодився з доводами 1-го відповідача щодо ненадання належних доказів спрямованості умислу відповідачів на приховування від оподаткування прибутку та доходів.
Сам по собі факт порушення господарюючим суб’єктом вимог податкового законодавства є підставою для застосування до нього передбачених податковим законодавством відповідної відповідальності за таке порушення, а не визнання угоди недійсною.
У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що 1-й відповідач сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість. Висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мали правового значення для справи.
Добропільська ОДПІ з прийнятою постановою суду не погодилась, звернулась до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, прийняти нове рішення, визнати угоду згідно договору б/н від 07.12.04 недійсною, застосувати до сторін правові наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї скарги заявник посилається на те, що господарський суд безпідставно зазначив, що податковою службою не доведено факти, які встановлюють, яка саме та ким саме заподіяна шкода державі та суспільству і в чому це виражено. Неправомірно суд вважає, що відсутні обставини, які підтверджують укладення угоди з метою суперечливою інтересам держави та суспільства та наявні докази не мають правового значення для даної справи, помилково вказує на недоказаність факту спрямованості умислу відповідачів на приховування від оподаткування прибутку та доходів.
ТОВ „Модус –плюс” у запереченні на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, посилаючись на те, що постанова суду є законною та обґрунтованою. Позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що господарське зобов”язання суперечить інтересам держави та суспільства .
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.10.06 виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги головуючого суддю Лазненко Л.Л. та введено до складу колегії суддів головуючого суддю Перлова Д.Ю.
Представники 2-го відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, заперечення на апеляційну скаргу не надали, хоча про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
В судовому засіданні 23.10.03 від Прокуратури Луганської області заявлено клопотання про вступ прокурора у справу для захисту прав, свобод та інтересів Добропільської ОДПІ.
Судова колегія вважає за можливе задовольнити клопотання прокуратури Луганської області та залучити прокуратуру Луганської області до участі у справі як законного представника держави в особі Добропільської ОДПІ на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі ч. 1 ст. 195 КАС України судова колегія з власної ініціативи досліджує додані до апеляційної скарги копії договору б/н від 07.12.04 та платіжних доручень № 84,82,83 від 07.12.04, оскільки судом першої інстанції не обґрунтовано не витребувані та не досліджені дані докази.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
07.12.04 між ПП „Авангард Інвест Компані” та ТОВ „Модус-плюс” укладено договір, за умовами якого ПП „Авангард Інвест Компані” зобов”язується передати, а ТОВ „Модус-плюс” прийняти та оплатити нафтопродукти у асортименті. Поставка товару буде здійснена протягом 2004 року (п. 1.1). Оплата товару здійснюється в порядку безготівкового розрахунку на підставі виставленого продавцем рахунку протягом одного банківського дня (п. 2.1).
Добропільською ОДПІ за результатами позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ “Донкерампромсировина” (третя особа у справі) з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період з 01.01.05 по 31.01.05 встановлені господарські відносини та фінансові розрахунки між вказаним товариством та основним постачальником ТОВ “Модус-плюс” з придбання паливно-мастильних матеріалів згідно договору поставки № 2/131-4 від 16.11.04 у кількості 78900 л.
При отриманні матеріалів, що не підтвердили дані обліку підприємства, яке перевірялось, податковою інспекцією вжито заходів щодо проведення позапланових документальних перевірок (у т.ч. зустрічних) про підтвердження правомірності заявлених платником податку до відшкодування сум ПДВ при наявності факту сплати ПДВ до Державного бюджету постачальниками.
Згідно інформації Ленінської МДПІ у м. Луганську від 26.05.05 встановлено, що ПП “Модус-плюс” є посередником, а не виробником реалізованого третьою особою дизельного пального, і придбало ці нафтопродукти у 2-го відповідача, ПП “Авангард інвест компані” на підставі договору б/н від 07.12.04 у загальній кількості 39450 л. на суму 102570,0 грн. Документів для підтвердження транспортування вказаного товару у обох випадках до перевірок не надано, таким чином, не з’ясовано той факт та фактично не встановлено, як транспортувався товар до місця зберігання, відсутні докази виконання будь-яких інших робіт.
Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Посилання заявника скарги на постанову Луганського апеляційного господарського суду у справі 9/611ад від 05.12.05 про припинення юридичної особи ПП „Авангард Інвест Компані” та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації останнього № 138210000001312 від 19.10.04, судовою колегією відхиляються з наступного.
Господарське зобов”язання за договором б/н від 07.12.04 виникло у 2004 року, тоді, як припинення юридичної особи ПП „Авангард Інвест Компані” за рішенням відбулося лише у 2005 році.
Крім того, згідно інформації ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, за місцем реєстрації ПП “Авангард інвест компані” підприємство звітність до податкового органу не подає з січня 2005 року.
Тобто на момент укладення договору податкова звітність підприємствами подавалась у встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що акт про анулювання свідоцтва ПДВ ПП “Авангард Інвест Компані” складений лише 22.12.05, а до цього моменту підприємство було платником податку та мало право виписувати податкові накладні. Це випливає з п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79, згідно якого реєстрація платника діє до дати її анулювання.
Згідно з п. 11 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”, із змінами і доповненнями, роз’ясненням Вищого господарського суду України від 26.04.2002 № 04-5/491 до угод, які мають метою порушення інтересів держави відносяться й угоди, які спрямовані на ухилення від оподаткування. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що 1-й відповідач сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість.
Отже, висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мали правового значення для справи.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що сама по собі угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
За таких обставин, господарський суд Луганської області правильно у задоволенні позовних вимог Добропільської ОДПІ відмовив.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, постанова суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198 п.1 ч. 1, 200, 205 п. 1 ч. 1, 206, 254, пунктами 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Добропільської ОДПІ на постанову господарського суду Луганської області від 15.08.06 у справі № 9/477пд залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 15.08.06 у справі № 9/477пд залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Ухвалу апеляційної інстанції може бути оскаржено протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили у касаційному порядку.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала апеляційної інстанції виготовлена в повному обсязі протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин ухвали.
Головуючий суддя Д.Ю. Перлов
Судді Л.І. Бородіна
Л.І. Журавльова