ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 травня 2012 р. № 6/138(2010)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Муравйова О.В.,

суддів:Заріцької А.О.,

Малетича М.М.,

Першикова Є.В.,

Уліцького А.М.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2012

у справі№6/138(2010)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до третя особа за участюКомунальної 4-ої міської клінічної лікарні міста Львова Управління комунальної власності Львівської міської ради Прокуратури Галицького району міста Львова

провизнання продовженою дію договору оренди нежитлового приміщення на той самий строк і на тих самих умовах,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2011 у справі №6/138 (2010) (суддя Гоменюк З.П.) позов задоволено повністю: визнано продовженою дію договору оренди №Б-0525 від 30.07.2007 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) загальною площею 49,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Комунальною 4-ої міською клінічною лікарнею, до 30.07.2012 на тих самих умовах.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 у справі №6/138 (2010) (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2011 у справі №6/138 (2010) скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 у справі №6/138(2010) (колегія суддів у складі: Глос О.І., Бакуліна С.В., Рогач Л.І.) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови суду касаційної інстанції у даній справі, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заяву про перегляд судового рішення з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі №5015/2064/11, від 19.10.2010 у справі №10/42 (9/334, 26/234, 9/16, 20/120), від 06.11.2008 у справі №9/55, від 27.07.2011 у справі №5020-1/004-9/085-3/142-11/148-4/258, від 12.05.2009 у справі №13/221 обґрунтовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 5 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнес в Україні" №1759-ІV від 15.12.2009 внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи №6/138(2010) до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Переглядаючи спір в порядку касаційного провадження у справі № 6/138, Вищий господарський суд України зазначив, що судом касаційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання продовженою дію договору оренди нежитлового приміщення та той самий строк і на тих самих умовах. Разом з тим, колегія суддів погодилась із висновком суду апеляційної інстанції, що договір оренди №Б-0525 від 30.07.2007р. припинив свою дію 30.07.2011 та доведено позивачем факт належного повідомлення відповідача про припинення договірних відносин у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди №Б-0525 від 30.07.2007р.; позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав та інтересів, оскільки позивач фактично просить суд встановити факт продовження договірних відносин після закінчення терміну дії договору оренди.

Водночас у справі №9/55 (постанова Вищого господарського суду України від 06.11.2008) залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо продовження строку дії договору оренди нежитлових приміщень судом касаційної інстанції зазначено, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачено статтею 764 ЦК України, відповідно до якої наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; сторонами у справі встановлено термін дії договору; орендодавець протягом місяця після закінчення строку дії договору не заявляв про свій намір припинити договірні стосунки, таким чином договір є продовженим у розумінні статті 764 ЦК України.

У справі №5020-1/004-9/085-/142-11/148-4/258 залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо визнання договору продовженим, суд касаційної інстанції зазначив, що сторонами у справі обумовлено термін дії договору до 06.08.2006; листом від 16.08.2006 орендодавець повідомив орендаря, що договір оренди припинив свою дію та просив передати майно за актом прийому-передачі, водночас листами в жовтні 2006, січні 2007, листопаді 2007 орендар звертався до орендодавця із завою про укладення довгострокового договору оренди нежитлового приміщення; оскільки об'єкт оренди перебуває на державному обліку як пам'ятник архітектури місцевого значення, відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", не може бути об'єктом малої приватизації, а тому може бути переданий у встановленому порядку власником приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.

Проаналізувавши зміст постанови, про перегляд якої подано заяву, та наведених постанов, колегія суддів встановила, що при вирішенні спорів в цих справах судами встановлені та враховані різні обставини, що призвело до прийняття різних за змістом судових рішень. Тобто судові рішення в цих справах прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами фактичних обставин справ з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови у справах №10/42(9/334,26/234,9/16,20/120) та №13/221, оскільки предметом спору у справах є виселення з нежитлового приміщення, натомість у справі №6/138(2010), у якій прийнято постанову про перегляд якої просить заявник, предметом позовних вимог є визнання продовженою дію договору оренди нежитлового приміщення на той самий строк і на тих самих умовах, тобто заявник посилається на неоднакове застосування судами норм матеріального права в справах, спірні правовідносини в яких не є подібними, мають різні предмети і підстави позову.

Ознайомившись зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі №5015/2064/11, на яку також посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів встановила, що судом касаційної інстанції були скасовані рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що прийняття судом касаційної інстанції постанови про скасування судових рішень господарських судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору у справі, а тому на них не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску справи №6/138(2010) до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у допуску справи №6/138(2010) до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя О.Муравйов

Судді А.Заріцька

М.Малетич

Є.Першиков

А.Уліцький

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)