Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2006 р. Справа № 37/214-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Івакіна В.О., Сіверін В.І.
при секретарі Новікова Ю.В.
за участю представників:
позивача - Сіренко Т.М.
1-го відповідача - ОСОБА_1
2-го відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2006 р. по справі № 37/214-06
за позовом ТОВ "Торговельна мережа "Електроленд", м. Харків
до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків;
2. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, смт. Оленівка
про зобов'язання укласти договір
встановила:
Позивач, ТОВ "Торговельна мережа "Електроленд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з 1-го відповідача, СПД ФО ОСОБА_2, штрафних санкцій у розмірі 78000 грн., зобов'язання 1-го відповідача укласти з позивачем договір оренди нежитлового приміщення на умовах передбачених попереднім договором від 01.06.2005 р. та стягнути з 2-го відповідача, СПД ФО ОСОБА_3, на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 78000 грн. та зобов'язання 2-го відповідача укласти з позивачем договір оренди не житлового приміщення на умовах, передбачених попереднім договором від 01.06.2005 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2006 р. по справі № 37/214-06 (суддя Доленчук Д.О.) позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодившись, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та на те, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
1-й та 2-й відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не надали, але в судовому засіданні їх повноважений представник зазначив, що вважає рішення господарського суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені скаржником в скарзі -безпідставними, у зв'язку з чим просить господарський суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
При розгляді матеріалів справи колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила, що 01.06.2005р. між позивачем і відповідачами були укладені попередні договори оренди нежитлових приміщень, розташованих за АДРЕСА_1. В цей же день були укладені основні договори оренди спірних нежитлових приміщень. Умови за основними договорами оренди було узгоджено сторонами та підписано 01.06.2005 р.
Відповідно до укладених основних договорів відповідачі зобов'язані були передати спірні нежитлові приміщення позивачу за актом прийому-передачі в строк до 07.06.2005р., що було виконано відповідачами і підтверджується актами прийому-передачі від 07.06.2005р.
Сторони в укладених 01.06.2005р. основних договорах (пункт 3.1) узгодили строк оренди - 11 місяців з моменту їх передачі позивачу, тобто позивач отримав право оренди спірних приміщень до 07.05.2006р.
Сторони в укладених 01.06.2005р. основних договорах (розділ 5) узгодили розмір орендної плати і порядок її оплати. Так, щомісячна орендна плата на весь час оренди визначена сторонами в сумі 39 000,00 грн., за виключенням періоду з червня по вересень 2005 року, в який позивач повинен сплачувати орендну плату у наступному розмірі і порядку: до 12.06.2005р. - 13 000,00 грн.; до 05.07.2005р. -13 000,00 грн.; до 05.08.2005р. - 26 000,00 грн.; до 05.09.2005р. - 26 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, через такі підстави.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як свідчать матеріали справи позивач і відповідачі підписали основні договори оренди спірних нежитлових приміщень 01.06.2005р., тобто договори є укладеними саме з цієї дати.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. А згідно статей 627 та 628 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, при цьому, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що умови укладених основних договорів від 01.06.2005р. хоча і відрізняються від умов, погоджених позивачем і відповідачами у попередніх договорах, але вони не суперечать чинному законодавству, так як сторони вільні у визначенні умов договору.
В разі, якщо позивач був не згоден із умовами, викладеними в запропонованих йому основних договорах оренди від 01.06.2005р., він мав право не підписувати їх та, керуючись статтею 646 ЦК України, надати відповідь відповідачам про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах, що вважається відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особи, яка зробила попередню пропозицію. Такої відмови, як вбачається з матеріалів справи, від позивача не надійшло, навпаки, він повністю погодився із запропонованими йому договорами, підписав їх, отримав спірні нежитлові приміщення за актом від відповідачів, орендував їх весь термін дії основних договорів оренди, у зв'язку з чим зобов'язання, встановлені попередніми договорами від 01.06.2005р., припинились в той же день з підписанням сторонами основних договорів оренди.
Отже, на правовідносини, які виникають між позивачем та відповідачами після закінчення строку оренди, тобто після 07.05.2006р., поширюються вимоги чинного законодавства, яке регулює укладення договорів (глава 53 ЦК України) з урахуванням статей 764 та 777 ЦК України щодо переважних прав наймача та правових наслідків продовження користування майном після закінчення строку договору найму.
Відповідно до пунктів 3.2 основних договорів оренди позивач має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк за умови якщо він належним чином виконує обов'язки за договором.
Згідно з ч.2 статті 777 ЦК України позивач, який мав намір скористатися цим правом, зобов'язаний був повідомити відповідачів про це ще до спливу строку договору найму. При цьому, умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін і у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Позивач зазначене повідомлення про свій намір щодо укладення договору оренди на новий строк направив після спливу терміну оренди спірних нежитлових приміщень. Відповідачі 07.06.2006р., тобто протягом одного місяця з дня закінчення договору оренди, направили позивачу лист НОМЕР_2, в якому повідомили його про своє небажання на подовження строку оренди нежитлових приміщень через неналежне виконування позивачем своїх обов'язків за основними договорами оренди від 01.06.2005р. в частині оплати орендної плати, а також зазначили, що договори оренди від 01.06.2005р. вважаються такими, що припинили свою дію. Таким чином, відповідачі не погодились з подовженням строку дії основних договорів оренди на тих самих умовах і запропонували позивачу укласти договори оренди нерухомого майна НОМЕР_3 на нових умовах, які було направлено позивачу для підписання і від підписання яких він відмовився.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що суд вірно визнав попередні договори від 01.06.2005р. нікчемними на підставі вимог частини 1 статті 220 ЦК України.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір повинен укладатись у формі, встановленій для основного договору. Враховуючи те, що сторони домовились в попередніх договорах щодо строку оренди спірних нежитлових приміщень терміном в 4 (чотири) роки, відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України вони підлягали нотаріальному посвідченню, так як строк оренди встановлювався більш ніж на один рік.
За таких обставин, попередні договори від 01.06.2005р. у відповідності із частиною 1 статті 220 ЦК України є нікчемними, так як позивачем і відповідачами недодержано вимог закону про нотаріальне посвідчення цих договорів.
Посилання скаржника на те, що вимоги до форми укладення попереднього договору в господарських відносинах повинні регулюватись ч.2 ст. 182 ГК України, де прямо вказано, що до укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів, а тому відсутність нотаріального оформлення попередніх договорів не тягне за собою їх недійсність (нікчемність), судом до уваги не приймаються, оскільки ч. 5 зазначеної правової норми передбачено, що відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Частиною 2 ст. 182 Господарського кодексу визначено, що до укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів, передбачений ст. 181 цього ж кодексу.
Також не приймаються судом до уваги твердження позивача про те, що між позивачем та відповідачами спочатку були укладені договори оренди нежитлових приміщень НОМЕР_4, а тільки потім, цього ж дня, позивач та відповідачі, переглянувши свої ділові стосунки та варіанти майбутньої співпраці, вирішили укласти попередні договори, якими встановили обов'язок - до 1 червня 2006 року укласти договори оренди нежитлових приміщень, через таке.
Правова природа інституту попереднього договору передбачає те, що такий договір передує укладенню основного правочину. В попередньому договорі сторонами було чітко визначено об'єкт договору оренди: нежитлові приміщення, що розташовані за АДРЕСА_1, вказано строк укладення основного договору -не пізніше 01.06.2006 р. Таким чином, відповідачами було виконано умови попередніх договорів від 01.06.2005 р. - з позивачем укладено основні договори на оренду приміщень за вказаною адресою в цей же день. Якщо припустити те, що між сторонами спочатку були укладені основні договори оренди, то укладення попередніх не має ніякого сенсу, оскільки між сторонами вже існують договірні правовідносини на той же об'єкт оренди, продовження яких вирішується шляхом пролонгації зазначеного договору.
З огляду на викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2006 р. по справі № 37/214-06 прийняте відповідно до вимог законодавства та підстави для його скасування відсутні, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2006 р. по справі № 37/214-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Сіверін В.І.