Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2006 р. Справа № 05/145-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Золотих П.В.
відповідача - не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3419Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.08.06 р. по справі № 05/145-06
за позовом МПП "Атос", м. Харків
до ТОВ "Харківбетон", м. Харків
про стягнення 74026,19 грн.
встановила:
У серпні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 74026,19 грн., з посиланням на неналежне виконанням відповідачем мирової угоди сторін від 17.01.06 р., затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05.
Крім того, позивач надав уточнення позовних вимог, в яких просить вважати вірними позовні вимоги в такій редакції: „стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 74026,19 грн. за мировою угодою від 17.01.06 р., затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05, що виникла за період лютий –липень 2006 р.”
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.08.2006 р. (суддя –Ольшанченко В.І.) по справі № 05/145-06 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за мировою угодою від 17.01.2006 р., затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2006 р. по справі № 21/446-05 за період лютий –липень 2006 р. в сумі 74026,19 грн., 740,26 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, в апеляційній скарзі просить його скасувати та припинити провадження по справі, оскільки воно необґрунтоване, незаконне, судом не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми процесуального права. Відповідач вказує, що між сторонами укладена мирова угода по справі № 21/446-05, відповідно до якої, відповідач зобов’язувався погасити суму заборгованості у розмірі 132128 грн. до кінця вересня 2006 р. На даний момент мирова угода знаходиться на стадії виконання і строк погашення заборгованості ще не сплинув, на поточний рахунок позивача було перераховано 28375,19 грн. платіжними дорученнями №№ 1399, 1455, 1499.
Крім того, відповідач вказує, що підставами спору по обох справах є несплата відповідачем грошових коштів (боргу), якій він мав сплатити за договором поставки цементу № 1407. В зв’язку з чим, як вважає відповідач предмет і підстави спору по обох справах співпадають і тому є підстави для скасування рішення суду та ін.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані судом докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05 затверджена мирова угода сторін від 17.01.06 р., за якою відповідач зобов’язався погасити позивачу заборгованість в сумі 132128,00 грн., судові витрати в сумі 1439,28 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2% у місяць від суми заборгованості з урахуванням поточних платежів згідно з узгодженим графіком, шляхом перерахування на рахунок позивача сум, вказаних в графі „до сплати”, щомісячно з лютого по вересень 2006 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Враховуючи, що сторонами в мировій угоді строк сплати заборгованості визначений помісячно, таким чином строк виконання зобов’язання по сплаті визначених сторонами в мировій угоді сум спливає у відповідне останнє число кожного місяця, а саме строк виконання зобов’язання по сплаті заборгованості в сумі 74026,19 грн. за період лютий –липень 2006 р. закінчився 31.07.06 р.. В зв’язку з чим посилання відповідача на те, що мирова угода знаходиться у стадії виконання і строк погашення заборгованості ще не сплинув, безпідставне та необґрунтоване, оскільки, як передбачено умовами мирової угоди, відповідач повинен здійснювати платежі щомісячно у визначених сумах.
Тобто, шляхом укладання угоди, що змінює певні умови зобов’язання, зокрема щодо строків, здійснюється його новація, яка, з урахуванням позовних вимог затверджена судом.
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідач частково виконав свої зобов’язання за мировою угодою від 17.01.06 р., сплативши всього 28375,19 грн., в зв*язку з чим у нього виникла заборгованість за період лютий –липень 2006 р. в сумі 74026,19 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.
Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно вважав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за мировою угодою від 17.01.2006 р., затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2006 р. по справі № 21/446-05, за період лютий – липень 2006 р. в сумі 74026,19 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем не виконано.
Посилання відповідача на те, що спір підлягає припиненню по п. 2 ст. 80 ГПК України оскільки є рішення господарського суду, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав є неправомірним та безпідставним.
Оскільки, відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що предмет та підстави позову по даній справі відрізняються від предмету позову та підстав по справі № 21/446-05, оскільки, як свідчать матеріали справи, підставою позову по справі № 21/446-05 є усний договір купівлі-продажу, накладні, за якими переданий товар, та спричинення відповідачем позивачу збитків внаслідок не виконання зобов’язань, які витікають зовсім з інших підстав та норм права. В даній справі підставою позову є мирова угода, затверджена судом новація зобов*язання. В зв’язку з чим відсутні підстави для припинення провадження за вказаною вимогою.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, а мотиви відповідача, з яких вони оспорюють ся, не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 254, 526, 530 ЦК України, ст..ст. 101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2006 р. по справі № 05/145-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді