АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
01601, м. Київ, МСП, вул. Володимирська, 15
Справа№22-18 Головуючийу 1-й інстанції-СаприкінаІ.В.
Доповідач - Карпенко СО.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді Карпенко СО.
суддів Волошиної В.М. , Наумчука М. І.,
при секретарі Татарчук К.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
ОСОБА_2 в своїх інтересах
та в інтересах малолітнього ОСОБА_3,
ОСОБА_4
на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.05 року
в справі за позовом ОСОБА_5
до ОСОБА_6
про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
встановила:
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.05 року позов ОСОБА_5. задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який відбувся 09.06.04 року між ОСОБА_2. як продавцем та ОСОБА_5. як покупцем.
Визнано за ОСОБА_5. право власності на квартиру АДРЕСА_1 і стягнуто з ОСОБА_2. державне мито на користь держави в сумі 1 700 грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_7., діючи в інтересах ОСОБА_1., просила рішення суду скасувати ї направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, проте дозволу на відчуження квартири ОСОБА_1. не давав.
Під час апеляційного провадження, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1. помер і з його смертю представництво його інтересів ОСОБА_7. припинено.
Відповідно до правил процесуального правонаступництва до участі у справі як спадкоємці ОСОБА_1. вступили ОСОБА_1., ОСОБА_2. в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3., і ОСОБА_4
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2., діючи в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3., апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
ОСОБА_7., діючи в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_2., підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, і просила апеляційну скаргу задовольнити.
ОСОБА_1. підіримала апеляційну скаргу і пояснила, що батько не давав матері згоди на продаж квартири АДРЕСА_1, тому рішення має бути скасоване.
ОСОБА_8 - представник ОСОБА_2. - апеляційну скаргу підтримав також і просив направити справу на новий розгляд.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Встановлено, що ОСОБА_9. та ОСОБА_1. 30.10.81 року уклали шлюб, від якого мають дочку ОСОБА_1.
Стаття 44 КпШС України, який діяв на час розлучення ОСОБА_2. та ОСОБА_1., визначала, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Зі свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого ОСОБА_6. 06.10.06 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_9. та ОСОБА_2. розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 456 від 03.09.02 року. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_6. присвоєно прізвище ОСОБА_6.
13.09.94 року ОСОБА_9. придбала квартиру АДРЕСА_1.
Частина перша ст. 22 КпШС України, який діяв на час придбання квартири, встановлює, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.05 року визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який відбувся 09.06.04 року між ОСОБА_2. як продавцем та ОСОБА_5. як покупцем і право власності на вказану квартиру визнано за ОСОБА_5.
Враховуючи презумпцію права спільної сумісної власності на майно, придбане подружжям в період шлюбу, все майно, придбане подружжям ОСОБА_1. і ОСОБА_6. в період з 30.10.81 року до 03.09.02 року, в тому числі квартира АДРЕСА_1, є їх спільним сумісним майном з рівними правами кожного з них щодо володіння, користування і розпорядження цим майном. Проте ОСОБА_1. до участі у справі притягнутий не був.
Пункт четвертий частини першої ст. 311 ЩЖ України безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд передбачає вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Так як ОСОБА_1. був співвласником квартири АДРЕСА_1, суд, визнавши дійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_5. І ОСОБА_6, вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_1., особи, яка участі у справі не брала.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції як таке, що вирішує питання про права та обов'язки особи, що не брала участі у справі, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 1 липня 2005 року скасувати з направленням справи на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.