ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
08.11.06 Справа № 8/215-2595
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу КП «Тернопільводоканал»
на рішення господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006р.
у справі № 8/215-2595
за позовом КП «Тернопільводоканал», м.Тернопіль
до ВАТ «Ватра», м.Тернопіль
про стягнення заборгованості за перевищення гранично-допустимих показників якості стічних вод в сумі 8185,37 грн.,
з участю представників :
від скаржника –Клочак І.І.
від відповідача –Андрушко Н.І.; Кіцан О.М.
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006р. у справі № 8/215-2595 (суддя Жук Г.А.) відмовлено в позові КП «Тернопільводоканал», м.Тернопіль до ВАТ «Ватра», м.Тернопіль про стягнення заборгованості за перевищення гранично-допустимих показників якості стічних вод в сумі 8185,37 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач – КП «Тернопільводоканал»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на наступне:
Виносячи оскаржуване рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив суто з того, що між сторонами даного спору було укладено Договір на відпуск води з комунального водопроводу і відведення стічної води в комунальну каналізацію, згідно положень якого Відповідач зобов'язався дотримуватися гранично-допустимих показників якості стічних вод і на момент розгляду даного спору жодним чином не порушував їх.
Проте, підставами позовних вимог КП „Тенопільводоканал" не був укладений між сторонами даного спору Договір. Такими підставами, як це чітко відображено в позовній заяві №2249/01 від 15.06.2006 року, були положення ст.11 ЦК України, яка передбачає порядок виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно актів органу державної влади та органу місцевого самоврядування, а також положення Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держкомбуду України №37 зід 19.02.2002 року (далі - Інструкція) та Правил приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу м.Тернопіль, затверджених рішенням Тернопільської міської ради №650 від 14.07.2004 року (далі -Правила приймання).
Правила приймання були опубліковані я офіційному друкованому виданні Тернопільської міської ради - газеті „Тернопіль-вечірній" №32 від 03-09.08.2004 року. Окрім цього, про існування даних Правил приймання Відповідачу відомо з листа Позивача №4773/01 від 06.12.2004 року, який був надісланий на адресу Відповідача та копія якого знаходиться в матеріалах даної справи.
Таким чином, між Позивачем та Відповідачем виникли правові відносини, передбачені положеннями вищезгаданих Правил прийманим, п.1.2. яких обумовлює загальнообов'язковість їх положень для Абонентів усіх форм власності, що відводять стічні води в систему каналізації м.Тернопіль. В свою чергу, п.2.4. даних Правил приймання зобов'язує Абонента дотримуватись встановлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Абонента, передбачених п.1.18. цих же Правил приймання. Серед таких показників, встановлені нормативи яких порушив Відповідач, є азот амонійний та нітрити. Фактом перевищення даних інгредієнтів є акти відбору проб стічних вод від 16.02.06р., 31.05.06р. та 15.07.06р.. а також протоколи дослідження якості стічних вод №66, №187 та №241, копії яких Відповідачем отримано належним чином, та які у відповідності до п.6.8. Правил приймання є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. В зв»язку із чим, Відповідачу були виставлені до оплати рахунки за перевищення гранично-допустимих концентрацій якості стічних вод на загальну суму 13 757, 27 грн., які ним не оплачені.
В свою чергу, виносячи оскаржуване рішення судом 1-ї інстанції не застосовано п.1.3. Інструкції, згідно положень якої підприємства повинні повністю покрити всі витрати Водоканалу, пов"язані з транспортуванням, очисткою стічних вод та справлянням збору за забруднення навколишнього природного середовища. При недотриманні вимог Договору та місцевих Правил приймання, підприємства повинні оплатити Водоканалу нарахування за скид понаднормативних забруднень, а також відшкодувати збитки, заподіяні через порушення режиму скиду і допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються підприємством.
Також, судом не взято до уваги посилання Позивача на п.2.4. Правил приймання, який говорить, що Абоненти мають право звертатися до господарського суду з позовними заявами про оскарження неправомірно (на їх погляд) виставлених рахунків та вимагати проведення аналізу стічних вод протягом 10-ти днів з моменту їх отримання. Відсутність такої скарги означає згоду Абонента з виставленим рахунком. Проте, з боку Відповідача, на адресу Позивача не надходило жодних скарг на неправомірність дій. а відтак, керуючись положеннями вищезгаданого пункту Правил приймання, Відповідач повністю визнав факт вчиненого правопорушення в сфері дотримання гранично-допустимих показників якості стічних вод.
Окрім цього, як зазначає скаржник, судом 1-ї інстанції порушено норми процесуального права України. Так, 09.08.2006 року в канцелярії Господарського суду Тернопільської області. Позивачем було зареєстроване клопотання про збільшення позовних вимог. Дане клопотання, на виконання ст.46 ПІК України було оплачене державним митом в установленому законодавством порядку. Проте, місцевий суд, виносячи оскаржуване рішення, жодного слова не згадав у своїй мотивувальній частині про те. чи взято до уваги дане клопотання, чи відхилено його, чим, на думку скаржника, грубо порушив права та законні інтереси Позичача. а також приписи п,3.ч.і.ст.84 ГПК України та приписи ч.7.ст.84 ГПК України щодо розподілу судових витрат (в т.ч. державного мита за збільшення позовних вимог).
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Представленим поясненням –ВАТ «Ватра»доводи скаржника заперечує, просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Інструкція „Про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затверджена Наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37, встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
Пунктом 1.3 згаданої Інструкції передбачено, що підприємства скидають стічні води в системи комунальної чи відомчої каналізації та сплачують їм за послуги водовідведення відповідно до договорів з Водоканалами. Договори укладають на підставі місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 N 65, зареєстрованих у Мінюсті України 22.07.94 за N 165/374, та цієї Інструкції. Підприємства повинні повністю покрити всі витрати Водоканалу, пов'язані з транспортуванням і очищенням стічних вод та справлянням збору за забруднення навколишнього природного середовища. При недотриманні вимог договору та місцевих Правил приймання сплатити Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, а також відшкодувати збитки, заподіяні через порушення режиму скиду і допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються Підприємствами. Контроль за прийманням стічних вод Підприємств у каналізаційну мережу здійснюють Водоканали.
На даний час, правила приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу м. Тернопіль затверджені рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №650 від 14.07.2004 року регламентують умови користування системою комунального водовідведення міста Тернопіль і нормативи водовідведення за кількістю та якістю стічних вод, прийнятих від абонентів у систему каналізації міста. Дані правила передбачають, що взаємовідносини між Водоканалом і Абонентами регламентує „Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення”. При здійсненні контролю за скиданням Абонентом стічних вод у міську каналізаційну мережу Водоканал керується цими Правилами. Водоканал має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод Абонентів, пред’являти Абонентам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні Правил, здійснювати раптовий, не погоджений з Абонентом заздалегідь відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються. Абоненти зобов’язані в повному обсязі виконувати вимоги цих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги, дотримуватись встановлених водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Абонента, сплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників.
Відповідно до п.6.8 Правил, з метою контролю якості стічних вод Абонентів Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Абонента виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті відбору проб, який підписують як представники Водоканалу так і представник Абонента.
16.02.2006 року та 31.05.2006 року лабораторією каналізаційно-очисних споруд КП „Тернопільводоканал” було проведено відбори проб стічних вод, проведено дослідження відібраних проб, за результатами яких виявлено перевищення ГДК у стічних водах споживача – ВАТ „Ватра”, про що складено протоколи № 66, № 187, на підставі яких відповідачу виставлено рахунки до оплати за перевищення допустимих показників якості стічних вод на суму 8185,37 грн. При цьому позивач посилається на ст. 11 ЦК України, Рішення ВК Тернопільської міської ради № 650 від 14.07.2004 року „Про затвердження приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу м. Тернополя”, стверджує, що відносини між сторонами виникли саме з даного акту органу місцевого самоврядування.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, між Комунальним підприємством „Тернопільводоканал”, м. Тернопіль, з одної сторони, та Відкритим акціонерним товариством „Ватра” м. Тернопіль, з другої сторони, укладено Договір № 67-4/2 27. 02. 2002 року на відпуск води з комунального водопроводу і відведення стічної води в комунальну каналізацію. (договір представлено в матеріалах справи).
За умовами укладеного договору КП „Тернопільводоканал” (позивач у справі) зобов’язався здійснювати безперебійне забезпечення Споживча (відповідача у справі) питною водою до місця з’єднання з міським водопроводом, відведення та очистку стічної води від абонента в міський каналізаційний колектор. При цьому, сторони зобов’язалися керуватися діючими Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 N 65, зареєстрованих у Мінюсті України 22.07.94 за N 165/374. Договором передбачено (п. 2.4) перелік гранично допустимих концентрацій стічної води. Договір підписано з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей.
Згідно п. 4.9 зазначеного договору він укладений строком до 31.12.2002 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодною із сторін не буде заявлено про відмову від договору або його припинення.
Позивач не заперечує існування між сторонами договору від 2002 року, однак, стверджує, що у зв’язку з рішення міськвиконкому від 14.07.2004 року № 650 відповідачу було направлено лист від 06.12.2004 року № 4773/01 з повідомленням про прийняття нових Правил та надано пропозицію для переукладення договору про надання послуг. Відповідач був повідомлений про прийняття місцевих Правил, йому було надіслано 2 примірники нової редакції договору, на що останнім надано пропозиції про внесення змін, які, як вважає позивач, не мали законодавчого обґрунтування, тому договір в новій редакції не було укладено.
В судових засіданнях місцевого господарського суду сторонами було підтверджено, що процедуру укладення нового договору, як передбачено вимогами ст..179-188 Господарського Кодексу України, не завершено, змін до існуючого договору, після прийняття ВК Тернопільської міської ради Правил № 650 від 14.07.2004 року сторони не вносили, існуючий між сторонами на час виникнення спору договір № 67-4/2 від 27. 02. 2002 року не містить умови односторонньої зміни договору у разі зміни правил, чи прийняття нових (протоколи судових засідань від 14.08.2006 року та 18.08.2006 року).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, відповідач, згідно умов договору № 67-4/2 від 27.02.2002 року (із врахуванням протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей) дотримувався нормативів допустимих величин показників шкідливих речовин у стічних водах, що скидаються у міську каналізаційну мережу, які встановлені даним договором і позивачем на час розгляду спору не доведено належними і допустимими доказами їх порушення.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки сторін виникають з договорів та інших право чинів. В умовах існуючого між сторонами договору що у разі затвердження нових Правил приймання стічних вод відповідач зобов’язаний переукласти діючий договір.
Враховуючи, що внесення змін до договору № 67-4/2 від 27.02.2002 року на відпуск води з комунального водопроводу і відведення стічної води в комунальну каналізацію, укладеного між сторонами у справі і дійсного на час розгляду справи, в порядку передбаченому чинним законодавством, не відбулось, позовні вимоги позивача щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Ватра” м. Тернопіль, 8185,37 грн. заборгованості за перевищення допустимих показників якості стічних вод підприємства, визначених з врахуванням вимог нових Правил приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу м. Тернополя, суд обгрунтовано визнає неправомірними, необґрунтованими, такими, що не підлягають до задоволення.
За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.08.2006р. у справі № 8/215-2592 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.