ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"31" жовтня 2006 р. | Справа № 27/219-06-6820А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сидоренко М.В.
суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Коваленко Т.І.
від відповідача: Власенко Г.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Одеської митниці
на постанову господарського суду Одеської області
від 31.07.2006 р.
у справі № 27/219-06-6820А
за позовом приватного підприємства „Евро-Моторс-2”
до Одеської митниці
про визнання недійсними податкових повідомлень Одеської митниці від 29.07.2005 р. за № 1 на суму податкового зобов’язання на ввізне мито в розмірі –83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов’язання за платежем ПДВ в розмірі –16797,78 грн. (сторони та суть спору зазначаються згідно постанови)
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В с т а н о в и л а:
07.07.2006 р. приватне підприємство „Евро-Моторс-2” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсними податкові повідомлення Одеської митниці від 29.07.2005 р. за № 1 на суму податкового зобовязання на ввізне мито в розмірі –83998,90 грн. та № 2 на суму податкового зобов’язання за платежем ПДВ в розмірі –16797,78 грн. з посиланнями на безпідставне нарахування податкових зобов’язань, оскільки відповідно до положень Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р. договірні сторони не застосовують мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт або імпорт товарів, що походять із митної території однієї з Договірних сторін і призначені для митної території іншої Договірної сторони.
Постановою господарського суду від 31.07.2006 р. (суддя Семенюк Г.В.) вище вказаний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність матеріалами справи, відповідність позовних вимог чинному законодавству, прийняття митницею оскаржуваних податкових повідомлень всупереч положенням Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду Одеська митниця звернулась з апеляційною скаргою № 8/27-01/7540 від 21.08.2006 р., в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, скаржник вважає, що оскаржувана постанова являється незаконною, прийнята судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального (Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю від 24.06.1993 р., п. п. 16, 19, 20 Правил визначення країни походження товарів від 30.11.2000 р., ст. ст. 1, 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181) та процесуального права (ст. ст. 49, 51, 86 КАС України), в порушення ст. 69, п. п. 1, 2 ст. 161 КАС України (дана неналежна оцінка доказам у справі), з неповним з’ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає постанову законною, а наведені в апеляційній скарзі підстави для скасування такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству, просить залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, приходить до наступного.
17.02.2005 р. між ТОВ „Центр Авто” (м. Краснодар, Російська Федерація) (далі –продавець) та ПП „Евро-Моторс-2” (м. Іллічівськ, Україна) (покупець) укладено контракт № 1 (далі –контракт), згідно до умов якого продавець зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити нові автомобілі (далі –товар), на умовах „EXW, м. Таганрог”, згідно правил ІНКОТЕРМС 2000, відповідно специфікації на кожну поставку, котрі являються невід’ємною частиною контракту. Відповідно до п. 1.2 контракту об’єм поставки визначається, згідно специфікації на кожну поставку. На протязі строку дії даного контракту покупець приймає у продавця та сплачує 100 (сто) одиниць товару (1.3). При цьому згідно п. 2.1 контракту загальна сума контракту складає 22 500 000 російських руб.
Відповідно до сертифікату про походження товару форми СТ-1, виданого Таганрогською міжрайонною торгово-промисловою палатою 19.04.2005 р. за № 5055530, ТОВ „Центр АВТО”, на виконання контракту № 1 від 17.02.2005 р. та додаткової угоди до нього № 1 від 31.03.2005 р. по специфікації № 1 поставлено ПП „Евро-Моторс-2” вісім автомобілів: 1) Хендэ Акцент VIN: Х7МСF41GР5М037473, G4ЕС5049621; 2) Хендэ Акцент VIN: Х7МСF41GР5М037478, G4ЕС5049492; 3) Хендэ Акцент VIN: Х7МСF41GР5М037484, G4ЕС5061432; 4) Хендэ Акцент VIN: Х7МСF41GР5А036924, G4ЕС4021635; 5) Хендэ Акцент VIN: Х7МСF41GР5А036955, G4ЕС5039230; 6) Хендэ Акцент VIN: Х7МСF41GР5А036964, G4ЕС5039030; 7) Хендэ Акцент VIN: Х7МСF41GР5А036967, G4ЕС5047157; 8) Хендэ Саната VIN: Х7МЕN41ВР5А010056, G4JP5172953 (далі –товар), з засвідченням, що товар (автомобілі) повністю вироблені або підвергнуті достатній переробці в Російській Федерації.
Позивач подав до Чорноморської регіональної митниці для митного оформлення ВМД №№ 500040000/5/011517, 500040000/5/011518, 500040000/5/011519, 500040000/5/011520, 500040000/5/011521, 500040000/5/011522, 500040000/5/011523, 500040000/5/011524 та необхідні документи. Зазначені митні декларації прийняті відповідачем до митного оформлення із застосуванням умовного нарахування мита у загальному розмірі 83989,20 грн. та податку на додану (далі –ПДВ) вартість у сумі 16797,78 грн.
В подальшому Одеська регіональна митниця посилаючись на пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. та Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням ради глав урядів СНД від 13.11.2000 р., прийняла податкові повідомлення № 1 та № 2 від 29.07.2005 р. про донарахування ПП „Евро-Моторс-2” ввізного мита в сумі 83 988,90 грн. та ПДВ на суму 16 797,78 грн.
Не погоджуючись з наведеними вище податковими повідомленнями № 1 та № 2 про донарахування ввізного мита в сумі 83 988,90 грн. та ПДВ у сумі 16 797,78 грн. позивач звернувся з вищевказаним позовом.
Постановою суду позовні вимоги задоволенні з мотивів, викладених в описовій частині даної ухвали. При цьому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції розглянув справу саме в межах позовних вимог, постанова є обґрунтованою, прийнята на підставі всебічного дослідження матеріалів справи у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Отже будь-які підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника, наведені останнім в його апеляційній скарзі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації „Про вільну торгівлю” (далі – Угода) договірні сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони. Для цілей цієї Угоди та на період її дії під товарами, що походять з території Договірної Сторони, маються на увазі товари: а) повністю вироблені на території Договірних Сторін та/або; б) піддані переробці на території Договірних Сторін з використанням сировини, матеріалів і комплектуючих виробів з третіх країн, що змінили в зв'язку з цим приналежність по класифікації товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), заснованій на Гармонізованій Системі описування та кодування товарів і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського економічного співробітництва, виходячи з чотирьох перших знаків та/або; в) вироблені з використанням зазначених в п. "б" сировини, матеріалів та комплектуючих виробів за умови, що їх сукупна вартість не перевищує фіксованої долі експортної ціни товарів, що реалізуються.
Згідно до приписів ст. 2 вказаної Угоди договірні Сторони не будуть прямо або побічно обкладати товари, по відношенню до яких діє ця Угода, внутрішніми податками або зборами, що перевищують відповідні податки або збори, якими обкладаються аналогічні товари внутрішнього виробництва або товари, що походять з третіх країн.
Відповідно до Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України” затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.12.2002 року № 1864 (далі - Порядок) для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, у разі, коли міжнародним договором, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, застосовуються правила міжнародного договору (п. 1). Згідно з п. 4 Порядку, декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару (далі - сертифікат) чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей. Подання сертифікату є обов'язковим у випадках, передбачених Митним кодексом України.
Відповідно до Рішення Співдружність Незалежних Держав (СНД) про Правила визначення країни походження товарів від 30.11.2000 року (набуло чинності для України 21 грудня 2001 року), - "сертифікат про походження товару" - документ, що однозначно свідчить про країну походження товару, виданий органом держави-експортера, уповноваженим відповідно до національного законодавства.
Актом експертизи для оформлення сертифікату про походження товару № 085 01 00861 від 19.04.2005 р. Таганрогської міжрайонної торгово-промислової палати встановлено, що товар являється російського походження. При цьому в якості критерію походження, згідно до положень Угоди, визначено, що товар піддано достатній обробці/переробці в Російській Федерації.
З огляду на викладене, судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надані необхідні та належні докази, котрі підтверджують російське походження імпортованого ним товару на територію України по контракту № 1, а тому донарахування відповідачем ввізного мита і ПДВ не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, відповідає матеріалам справи і висновок господарського суду про відсутність будь-яких доказів наявності підстав для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень № 1 і № 2 від 29.07.2005 р., тоді як, згідно до приписів ст. 71 КАС України, в адміністративних справах законодавець саме на суб’єкта владних повноважень, яким являється відповідач, поклав обов’язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності.
Враховуючи наведені вище положення, судова колегія позбавлена можливості надати будь-яку правову оцінку зазначеним в апеляційній скарзі доводам саме щодо необхідності проведення митного оформлення імпортованого позивачем товару без надання режиму вільної торгівлі зі сплатою ввізного мита та ПДВ, а тому такі доводи не заслуговують на увагу. Слід визнати безпідставними і доводи скаржника про порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 49, 51 КАС України, оскільки зазначені норми містять безпосередньо лише перелік прав та обов’язків сторін в адміністративному процесі, в той же час в матеріалах справи відсутні, а скаржник і не посилається на порушення судом його прав, саме як сторони у справі. Не відповідає матеріалам справи, про що зазначено вище в даній ухвалі, і посилання скаржника про порушення судом приписів ст. ст. 69, 86, 161 КАС України щодо оцінки наявних в матеріалах справи доказів. Посилання ж скаржника на те, що позивач погодився з податковими повідомленнями № 1 і № 2, оскільки не оскаржив їх в 10-ти денний строк до контролюючого органу, судова колегія вважає такими, які не відповідають Конституції України і вимогам чинного законодавства, а про незгоду позивача з наведеними повідомленнями безпосередньо свідчить його звернення до суду з даним позовом.
Відтак, керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
У х в а л и л а:
Постанову господарського суду Одеської області від 31.07.2006 р. по справі № 27/219-06-6820А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження, визначено порядок і строк такого оскарження.
Виготовлення ухвали в повному обсязі буде здійснено протягом п’яти днів з моменту проголошення її вступної та резолютивної частини.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.