Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна справа № 16/697-05
"13" червня 2006р. м.Харків
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Філатов Ю.М.
суддя Івакіна В.О.
суддя Сіверін В.І. –суддя-доповідач
при секретарі Новіковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за участю представників сторін:
позивача –не прибув
відповідача –Дяченко І.В.
апеляційну скаргу відповідача (вх. № 910С/1-7 від 06.03.2006 р.) на рішення господарського суду Сумської області від 16.02.06 у справі № 16/697-05
за позовом Сумський міський районний центр зайнятості населення, м.Суми
до ПП Агрофірма «Верес», м.Суми
про стягнення 6137,24 грн.,-
встановила:
Позивач, Сумський міський районний центр зайнятості населення, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з приватного підприємства агрофірми “Верес” недоїмку в розмірі 6137,24 грн. на користь держави в особі Сумського міського центру зайнятості населення , в тому числі 5031,19 грн. Заборгованості по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та пені в сумі 1106,05 грн. За несплату страхових внесків.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16 лютого 2006 року (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з приватного підприємства агрофірми “Верес” на користь Сумського центру зайнятості населення 5031,189 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків та пені в сумі 1106,05 грн. Стягнуто з ПП агрофірми “Верес” в доход державного бюджету України 102,00 –державного мита; стягнуто з ПП агрофірми “Верес” на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ПП агрофірма “Верес”, з рішенням господарського суду Сумської області по справі № 16/697-05 від 16.02.06 року не згоден, подав апеляційну скаргу, зміст якої виклав в судовому засіданні та зазначив, що судом невірно застосовані норми матеріального права щодо строків позовної давності, порушення правил підсудності та норм процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.02.2006 р. по справі № 16/697-05 за позовом Сумського міського центру зайнятості до приватного підприємства агрофірми “Верес” про стягнення 6137,24 грн., в тому числі заборгованості –5031,19., пені –1106,05грн.; стягнути з позивача судові витрати в сумі 51 грн.
Позивач, Сумський міський районний центр зайнятості населення, в судове засідання не прибув, але надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" Фонд соціального страхування України на випадок безробіття є загальнодержавним цільовим фондом, самостійною фінансовою системою і утворюється на державному та місцевому рівнях за рахунок асигнувань державного і місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України; зборів на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття; коштів служби зайнятості, отриманих за надання платних послуг підприємствам та організаціям, і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" джерелами формування коштів Фонду, у тому числі є страхові внески страхувальників. Діяльність державної служби зайнятості населення фінансується за рахунок коштів Фонду. Стаття 38 вищезазначеного Закону передбачає відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків страхувальниками.
На підставі п.2 ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»від 11.01.2001 року відповідач повинен був перерахувати позивачу внески в розмірі, встановленому діючим законодавством від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначають згідно з нормативно —правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „ Про оплату праці" та підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян-для найманих працівників - 0,5 % суми оплати праці.
Відповідач в порушення ст.17 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" самостійно не відраховує передбачені чинним законодавством внески, у зв'язку з чим Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття не може своєчасно проводити виплати забезпечення, тобто не реалізує гарантоване державою право на соціальний захист.
В період з 01.09.2005р. по 20.09.2005р. спеціалістами центру зайнятості була проведена перевірка правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття, що підтверджується актом перевірки № 300 від 01.09.2005р. В ході перевірки було встановлено прострочену заборгованість в сумі 5031 грн. 19 коп. та нараховано пеню в сумі 1106 грн. 05 коп. за несплату страхових внесків. Таким чином, підлягає стягненню недоїмка в сумі 6137,24 грн., яка виникла в III кварталі 2005 року, згідно результатів перевірки.
Закони України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" чітко визначили, що роботодавці повинні сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття в установлених розмірах незалежно від того, яку систему оподаткування вони обрали.
Частиною 2 прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що перевірка проводилась поза межами строку позовної давності, але твердження відповідача є безпідставним, оскільки згідно п.7 п.п.7.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду, перевірці підлягають документи за поточний і минулі роки без застосування строку давності. Стаття 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття»визначає, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, або неповної їх сплати, страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмка), штраф та пеню. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.
Згідно Закону України Про внесення змін до ст.9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»платники фіксованого сільськогосподарського податку, яким є відповідач, не звільняються від сплати коштів на обов'язкове соціальне страхування і здійснюють відрахування в розмірах і порядку, передбачених законодавством.
Приватне підприємство агрофірма «Верес»є платником страхових внесків до Фонду, але несвоєчасно сплачувало внески.
Заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 6137 грн. 24 коп., в тому числі 5031 грн. 19 коп. заборгованості по сплаті страхових внесків та пені в сумі 1106 грн. 05 коп. за несплату страхових внесків, що підтверджується матеріалами справи.
Доказів сплати боргу в сумі 6137 грн. 24 коп. відповідач не подав, не подав і аргументованого заперечення, тому вимоги позивача вірно визнаються судом першої інстанції правомірними обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Сумської області дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 17, 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», ст.9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 16 лютого 2006 року по справі № 16/697-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Сторони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Адміністративну справу №16/697-05 повернути до господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Сіверін В. І.