Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна справа № АС-13/68-06
"27" червня 2006 р. м.Харків
Колегія суддів у складі: головуючого судді ,
суддя ,
суддя -суддя доповідач
при секретарі Новіковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за участю представників сторін:
позивача –Маслієвої С.І.
відповідача – Дикань І.Д., Бичко Л.І.
апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1865/1-7 від 19.05.2006 р.) на постанову господарського суду Харківської області від 25.04.06 у справі № АС-13/68-06
за позовом ЗАТ «Чугуївський завод прецизійних виробів», м.Чугуїв
до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області, м.Чугуїв
про визнання нечинним рішення,-
встановила:
Позивач, ЗАТ «Чугуївський завод прецизійних виробів», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області № 902 від 19.12.05 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 419835,41 грн. та нарахування пені в сумі 190188,19 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 25.04.06 по справі № АС-13/68-06 (суддя Водолажська Н.С.) позов задоволено. Визнано нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області № 902 від 19.12.05 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 419835,41 грн. та нарахування пені в сумі 190188,19 грн.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області, з постановою господарського суду не згоден, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при прийнятті постанови судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, тому просить постанову господарського суду Харківської області від 25.04.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач, ЗАТ «Чугуївський завод прецизійних виробів», в запереченні на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні зазначає, що постанова господарського суду винесена у відповідності до діючого законодавства, при повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Надані документи свідчать, що оскарженим рішенням на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” „за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками або органом Пенсійного фонду” були застосовані до підприємства позивача „у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі” 32,3% - 395172,21 грн., 1,5% - 23233,8 грн., 1429,4 грн. (по якому платежу нараховані штрафні санкції в рішенні не вказано) та нарахована пеня в розмірі 178615,48 грн., 10647,02 грн., 925,69 грн.
Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42%, 1-5%. З пояснень представника відповідача випливає, що в цьому розрахунку відображені суми заборгованості, суми сплати, суми застосованих фінансових санкцій та пені, які увійшли в оскаржене рішення і цей розрахунок є додатком до рішення.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в оскарженому рішенні вказано, що санкції та пеня застосовані по платежам 32,3% та 1,5%, але в ньому відсутні дані про платежі 4%, 32%, 42%, 1-5%. Представником відповідача в судовому засіданні пояснень щодо розбіжностей між проведеними розрахунками та даними оскарженого рішення не надано.
Відповідач в обґрунтування проведених нарахувань посилається на приписи Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”.
Судова колегія зазначає, що в п. 4 Інструкції визначено, що розміри страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”. В п. 1 ст. 4 Закону в редакції, що діяла на 2004 р., було передбачено, що на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах, зокрема, для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону в розмірі 32% від об’єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим п. 1 ст. 2 цього Закону.
Ставка збору в розмірі 32,3% була встановлена у зв’язку із змінами, внесеними у вказаний Закон України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” Законом України № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”. Ці зміни набули чинності з 31.03.05 р., а тому розповсюджувати цю ставку на період, що передував її введенню, є безпідставним.
Також слід відмітити, що оскільки підприємство позивача не використовує працю найманих працівників, з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, то вказувати в розрахунку розмір страхових внесків 42% суми є безпідставним.
Також є безпідставним включення в розрахунок штрафних санкцій розмір страхових внесків 4%, оскільки доказів того, що на підприємстві працюють більше 50% інвалідів не надано.
Відповідач вказує на те, що 22.09.04 р. була проведена перевірка підприємства позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.03 р. по 31.07.04 р. та складено акт перевірки № 38. В результаті перевірки встановлена заборгованість по страховим внескам в сумі 332209,13 грн. Оскільки акт перевірки підписаний директором та головним бухгалтером підприємства та неоскаржений, відповідач вважає суму боргу узгодженою.
Крім того, відповідачем наведений перелік направлених у період з 01.01.04 р. по 07.02.06 р. на адресу платника вимог, які підприємством були отримані та не оскаржені і вказано, що на користь УПФУ в Чугуївському районі Господарським судом Харківської області була стягнута заборгованості в суму 334717,93 грн. (наказ суду від 17.10.05 р.), яка на час розгляду даної справи повністю сплачена. Це свідчить про те, що борг підприємством був визнаний в повній сумі.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків управлінням Пенсійного фонду України в Чугуївському районі було винесено рішення № 902 від 19.12.05 р. про застосування фінансової санкції в сумі 419835,41 грн. та нарахована пеня в сумі 190188,19 грн. Рішення прийняте одне на всю суму сплаченої недоїмки за період з червня 2004 р. по вересень 2005 р., як того вимагає п. 9.3.2 Інструкції.
В обґрунтування здійснених нарахувань відповідач також посилається на те, що сума заборгованості (несвоєчасності сплати збору) підтверджується актом звірки, вимогами про сплату боргу зі сплати недоїмки зі страхових внесків, наказом суду про стягнення заборгованості з підприємства та графіком розстрочки боргу.
Представником відповідача до матеріалів справи надана копія акту № 38 від 22.09.04 р., на який є посилання у відзиві на позов. Але на стор. 2 акту мова іде про ПП „Поліфарм”, яке працює на єдиній системі оподаткування. Представник відповідача пояснив цю невідповідність технічною опискою при виготовленні акту перевірки.
В наданому акті записано, що в результаті перевірки заборгованість (недоїмка) по страховим внескам станом на 01.08.04 р. складає 332209,13 грн. і встановлені факти несплати, неповної та несвоєчасної сплати авансових платежів із страхових внесків.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції і це підтверджено представником відповідача, за результатами перевірки було прийняте рішення № 88 від 18.01.05 р., яке підприємством не було оскаржене.
В наданому позивачем до матеріалів справи рішенні Господарського суду Харківської області від 28.09.05 р. по справі № 03/319-05, яке набрало чинності, вказано, що позов Чугуївського міжрайонного прокурора м. Чугуїв в особі УПФУ в Чугуївському районі до ЗАТ „Чугуївський завод прецизійних виробів” був задоволений і на користь УПФУ в Чугуївському районі були стягнуті кошти в сумі 334717,93 грн. заборгованості по страховим внескам на загальнообов’язкове пенсійне страхування, в т.ч. фінансові санкції і ця заборгованість виникла станом на 01.08.05 р.
З наданого позивачем розрахунку випливає, що штрафні санкції були застосовані у зв’язку із несвоєчасною оплатою зобов’язань, які виникли за період з 20.02.04 р. по 20.12.05 р. і платежі по яким проводилися у період з 27.02.04 р. по 28.12.05 р. Тобто, в даний розрахунок відповідачем були включені платежі, які здійснювалися підприємством у виконання рішення суду. Цей факт відповідачем не спростований, а в поясненнях в судовому засіданні представник відповідача наполягає на тому, що ці платежі, хоч і проводилися на підставі наказу суду, але з порушенням строку для погашення зобов’язань за відповідні періоди.
Колегія суддів зазначає, що згідно приписам п. 9.1 Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону. Зокрема, у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. Тобто таке застосування санкцій пов’язане саме з порушенням строків сплати внесків. При виконанні рішення суду, яким з платників стягується борг, правовий статус платежів змінюється і в Законі не встановлені підстави та порядок застосування штрафних санкцій в такому випадку.
Оскільки борг в сумі 334717,93 грн., який існував на 01.08.05 р., підлягає стягненню за рішенням суду, у відповідача не було законного права при проведенні платежів у виконання рішення суду визначати кількість днів прострочення і проводити застосування штрафних санкцій та пені по вказаним зобов’язанням та платежам, проведеним до цієї дати.
Також безпідставним є посилання відповідача на графік розстрочення платежів, оскільки ним до матеріалів справи надана тільки заява від 31.10.05 р. підприємства про надання дозволу на розстрочення боргу в сумі 358827,04 грн. Рішення Управління про розстрочення боргу відповідачем не надано і в судовому засіданні підтверджено представником відповідача відсутність такого рішення.
Слід відмітити, що відповідно приписам п. 9 Інструкції виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Крім того, цим же пунктом Інструкції передбачено, що за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків накладається штраф у розмірі 50% сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів і цей розрахунок фінансової санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки. А у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу і розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
В акті перевірки, на який посилається відповідач, досліджувалися здійснені авансові платежі, а у відзиві на позов відповідач посилається на дані особової картки і при цьому нарахування проведені і за періоди, що описані в акті перевірки. Оскільки Інструкцією передбачений окремий порядок встановлення і оформлення фактів порушення, відповідачем не надано доказів дотримання такого порядку.
Відповідач також вказує на направлені за період з 01.01.04 р. на адресу позивача вимоги, в т.ч. після 01.08.05 р., зокрема, № 170 від 03.10.05 р. на суму 55719,89 грн., № 182 від 07.11.05 р. на суму 10622,73 грн., № 109 від 07.02.06 р. на суму 52447,28 грн. і наполягає на тому, що вказані в них зобов’язання є узгодженими, оскільки вимоги не були оскаржені.
Судова колегія вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 8 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків (вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки); б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків (вимога надсилається щомісяця протягом п’яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом); в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників і вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції наполягає на тому, що вищевказані вимоги підприємство не отримувало, а особи (Мешкова, Чугунова, Левченко), які начебто отримували кореспонденцію, не працюють і ніколи не працювали на підприємстві. Таким чином, відповідачем документально не доведено вручення вимог позивачу.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції наполягає на тому, що в Господарському суді Харківської області розглядалася справа № АС-27/14-06 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, який ухвалою від 15.02.06 р. позов залишив без розгляду, і ця ухвала позивачем не була оскаржена в строки передбачені п. 4; 5 ст. 186 КАСУ, тобто є такою, що набрала законної сили. За таких обставин, на думку відповідача, даний спір не може розглядатися в даному провадженні.
Однак, дане твердження відповідача є помилковим, оскільки чинне законодавство (КАС України) не позбавляє позивача права на звернення з позовом в разі залишення позову без розгляду п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 18, 20, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Харківської області від 25.04.2006 р. по справі № АС-13/68-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Сторони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Адміністративну справу №АС-13/68-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді