Судове рішення #238784
  АС-11/135-06   

Україна

Харківський апеляційний господарський суд


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          4 липня 2006р.                                                            Справа № АС- 11/135-06


Судова колегія у складі:

головуючого судді  Філатова Ю.М., суддів Івакіної В.О., Лакізи В.В. В.І.

при секретарі Новиковій Ю.В.


за участю представників сторін:

позивача –Москаленко О.М.

відповідача –Корнієнко Є.О., Клінцова І.М.


розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  відповідача         (вх. №1763Х/1-7) на постанову господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р. по справі № АС- 11/135-06

за позовом  ПФ «Орнатус», м. Харків

до Харківської митниці, м. Харків

про визнання недійсними актів


                               встановила:


Постановою господарського суду Харківської області від  17 квітня 2006 р.  по справі № АС- 11/135-06  (судді Черленяк М.І. Григоров А.М., Хачатрян В.С.) вимоги позивача задоволені. Визнані недійсними акти відповідача щодо  митної оцінки товару № 673/2006 від 30.01.2006 року до ВМД № 800000005/6/441431 від 21.03.2006 року, № 672/2006 від 30.01.2006 року до ВМД 80000000/5/6/448631 від 23.03.2006 року, № 642/2006 від 30.01.2006 року до ВМД 80000000/5/6/448679 від 24.03.2006 року

Стягнуто з Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31116095500002 в Управлінні державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь приватної фірми „Орнатус" (м. Харків, вул. Мало-і'ясівська, 9/11, поточний рахунок 26001016814333 відділені № 2 ВАТ „Укрексімбанк" філія в м. Харкові, МФО 351618, код 24136224) - 3, 40 грн. витрат по сплаті державного мита.

Відповідач,   з постановою господарського суду не згоден, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення норм материального  права та неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам .

Позивач просить залишити постанову господарського суду Харківської області  без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення, оскільки на його думку судове рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства та з урахуванням усіх суттєвих обставин справи, а тому підстави для скасування відсутні.

При розгляді матеріалів справи судова колегія встановила, що на адресу позивача надійшов імпортний товар, який був задекларований ним ВМД № 800000005/6/441431 від 21.03.2006 року, ВМД 80000000/5/6/448631 від 23.03.2006 року, ВМД 80000000/5/6/448679 від 24.03.2006 року,

          При цьому позивач   по ВМД № 800000005/6/441431 від 21.03.2006 року та по ВМД 80000000/5/6/448679 від 24.03.2006 року визначив митну вартість товару використовуючи основний метод - за ціною угоди. Митна вартість товару по ВМД 80000000/5/6/448631 від 23.03.2006 року визначена позивачем із застосуванням резервного методу виходячи із ціни попередніх поставок та які були підтверджені відповідачем.

          В  підтвердження  обґрунтованості  та   правильності  застосування   методу  оцінки товару за ціною угоди по ВМД № 800000005/6/441431 від 21.03.2006 року позивач   надав відповідачеві    наступні    документи:    контракт    №    05/2005    від    04.05.2005    року    із специфікацією № 1  Т від 13.03.2006 року; інвойс №    0306015001  від 13.02.2006 року; міжнародну транспортну накладну CMR 4064 від 15.03.2006 року; Carnet TIR ХЕ 48747731.

В підтвердження вартості товару за ціною угоди по ВМД 80000000/5/6/448631 від 23.03.2006 року позивач надав контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 149 Е від 10.01.2006 року; інвойс №U 6160102 від 17.03.2006 року; міжнародну транспортну накладну СМR 000417 від 21.03.2006 року; Carnet ТІR XW 48600652.

При визначені митної вартості товару по ВМД 80000000/5/6/448631 від 23.03.2006 року із застосуванням резервного методу позивач надав відповідачеві наступні документи: контракт № 05/2005 від 04.05.2005 року із специфікацією № 145 Е від 16.03.2006 року; інвойс № U 6160097 від 16.03.2006 року; міжнародну транспортну накладну СМR 0638009 від 21.03.2006 року; Carnet  ТІR КХ 48533565.

Інспектор митниці, який здійснював митний контроль дійшов висновку, що наданих документів є недостатньо для підтвердження митної вартості товару відповідно до методів, застосованих позивачем та для підтвердження цієї вартості зробив письмовий запит №417 від 24.03.2006 року, № 109 від 23.03.2006 року, № 108 від 21,03.2006 року до відділу визначення митної вартості товару. На зворотній стороні запиту вказано, що  позивачеві запропоновано надати додаткову інформацію щодо підтвердження заявленої вартості товару а саме: ВМД типу „ЕК" країни відправлення; платіжні документи (щодо розрахунків за угодою, 100% передплата); калькуляцію собівартості виробника (прямі витрати на виробництво цього товару, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару; звернення до незалежних експертних організацій для встановлення довідкової інформації на ринку експорту (виробника); надати рахунки фактури від виробника, при можливості, завірені ТПП країни відправлення; договір на перевезення та підтвердження транспортних витрат, платіжне доручення на підтвердження транспортних витрат; надати факти оформлень у митному відношенні (ВМД, рахунки, фактури, тощо) ідентичних або подібних товарів з аналогічною вартістю, крім попередніх оформлень цього ж підприємства; угоду з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; установчі документи продавця та покупця, щодо підтвердження (не підтвердження) взаємозалежності; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг; відповідну бухгалтерську документацію, ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів.

30.01.2006 року відповідач здійснив митну оцінку товару використовуючи резервний метод (№ 6), та оформив таку дію відповідним актом - митна оцінка товару від 30.01.2006 року №.№. 673/2006, 672/2006, 642/2006 (далі - спірні акти).

Відповідно до спірних актів відповідач визначив митну оцінку товару, що надійшов на адресу позивача, використовуючи резервний метод та збільшивши митну вартість товару.

У відповідності до статті 262 Митного кодексу України, що діяла на час прийняття
спірних актів, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються)
митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України
шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної
вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються
Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної
справи. Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень,
встановлених цим Кодексом. Контроль правильності визначення митної вартості товарів
проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.

Статтею 266  Митного  кодексу України  встановлені  методи  визначення  митної вартості товару та порядок їх застосування. Відповідно до вказаної норми визначення  митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5): резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Відповідно до п. 14 Порядку декларування вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунку-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.  Згідно з пунктом 18 Порядку у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.

Судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області, на підставі  аналізу приписів наведених норм обґрунтовано дійшов висновку, що  основним методом визначення митної вартості товару є метод оцінки за ціною угоди, який і застосовується   відповідно  до   приписів  статті  267   Митного   кодексу  України  та  для підтвердження    заявленої    митної    вартості    надаються    документи,    перелік    яких встановлений п.  14 Порядку. Митний орган має право вимагати додаткові документи, передбачені у п. 15 Порядку, лише за наявності певних умов, а саме: у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів; при наявності І обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей.

Отже визначаючи митну вартість товару за основним методом - ціною угоди по ВМД № 800000005/6/441431 від 21.03.2006 року та по ВМД 80000000/5/6/448679 від 24.03.2006 року, позивач надав усі необхідні документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару. При цьому матеріали справи свідчать про те, що  документи надані позивачем в підтвердження митної вартості товару за ціною угоди, подані відповідно до переліку, встановленому в п. 14 Порядку та відповідно до умов поставки за контрактом.

Судова колегія  вважає, що відповідач, без наявності на то правових підстав, в порушення вимог п, 18 Порядку, витребував у позивача додаткові документи, при цьому витребування деяких з них суперечить п. 15 Порядку, деякі документи були в наявності відповідача, вимагаючи окремі документи, відповідач знав і повинен був знати про те, що їх надання неможливе у короткий термін, або взагалі не можливе.

Так, вимагаючи експортну вантажну митну декларацію, відповідач не врахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 864 від 03.09.2005 року надання такого документу виключне з п. 14 Порядку.

Пунктом 15 Порядку передбачено надання лише установчих документів  підприємства, що переміщує товари, тобто позивача. Проте як свідчать матеріали справи установчі документи позивача є в наявності відповідача, оскільки позивач надавав такі документи при постановці на облік відповідно до облікової картки № 80000(4)00/01275. При цьому витребування установчих документів продавця товару (іноземного контрагенту) взагалі не передбачено ні п. 14, ні п. 15 Порядку. Крім того, вимагаючи установчі документи продавця (іноземного контрагента) відповідач поставив позивача у становище, при якому така вимога не може бути виконана взагалі. Дослідження умов зовнішньоекономічного контракту свідчить про те, що у позивача відсутнє право вимагати у іноземного контрагента такі документи. Відсутнє таке право і в законодавстві України, яке вибрали сторони при вирішенні спірних питань (п. 11.1. контракту).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що державні органи можуть приймати до уваги лише документи, які легалізовані в установленому законом порядку. Період легалізації тривалий, тим самим, позивач був позбавлений можливості надати такі документи.

Стосовно  дій відповідача по витребуванню решти документів, а саме: калькуляцію собівартості виробника; звернення до незалежних експертних організацій для встановлення довідкової інформації на ринку експорту (виробника). Судова колегія вважає, що оскільки позивач документально підтвердив заявлену ним митну вартість товару по ВМД № 800000005/6/441431 від 21,03.2006 року та по ВМД 80000000/5/6/448679 від 24.03.2006 року, то і підстав, встановлених п. 18 Порядку для таких дій у відповідача не  було.

При митному оформленні ВМД 80000000/5/6/448631 від 23.03.2006 року позивач самостійно відмовився від використання методу визначення митної вартості товару за ціною угоди та заявив вищу митну вартість, ніж ціна угоди, тобто застосував резервний метод.

Як свідчать матеріали справи позивач визначив митну вартість товару виходячи із розміру митної вартості запропонованій самим відповідачем при попередніх аналогічних поставках - ВМД 800000005/6/448540 від 20.03.2006 року, ВМД 800000005/6/447799 від 17.03.2006 року, ВМД 800000005/5/453080 від 19.12.2005 року. ВМД 800000005/5/452545 від 28.11.2005 року.

Відповідач не погодився із визначеним позивачем розміром митної вартості товару по резервному методу та визначив свій розмір митної вартості збільшивши таку вартість, застосувавши той же резервний метод. При цьому матеріалами справи підтверджується, що підставою для незгоди відповідача із розміром митної вартості, запропонованому позивачем по резервному методу, стали копії комерційних рахунків іншої особи, яка імпортувала в Україну аналогічний, на думку відповідача, товар за вищою ціною - фірма Indesit Compani Internatinal Business SA.

Аналіз документів фірми Indesit Compani Internatinal Business SA, які стали підставою для визначення відповідачем вищої митної вартості по резервному методу, дозволяє зробити висновок, що наявність лише цих документів, є недостатньою підставою для вимоги від усіх інших імпортерів, у тому числі і позивача, визначення митної вартості товару на рівні ціни поставки вказаної фірми.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач ввозив товар фірми „ЕІесtгоІuх" та „Тоshibа". Разом з тим, поставка товару фірмою Indesit Compani Internatinal Business SA, не має відношення до поставки товару, здійсненого позивачем. Судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області цілком правомірно зазначив, що комерційні рахунки фірми Indesit Compani Internatinal Business SA  не можуть вважатися однозначною, безспірною підставою підтвердження заниження позивачем митної вартості товару, оскільки контрагент позивача та фірма Indesit Compani Internatinal Business SA  є різними компаніями, знаходяться у різних країнах, можуть використовувати різні технології виготовлення товару та різні матеріали і вартість робочої сили може бути різною, відповідно різною може бути і кінцева вартість готової продукції.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів суду, що інформація, яка міститься в документах, наданих позивачем в підтвердження митної вартості за ціною угоди по ВМД № 800000005/6/441431 від 21.03.2006 року та по ВМД 80000000/5/6/448679 від 24.03.2006 року і за резервним методом по ВМД 80000000/5/6/448631 від 23.03.2006 року, є недостовірною, сумнівною. При цьому слід зазначити, що відповідач  неодноразово здійснював митне оформлення аналогічного товару позивача за ціною угоди при наявності тих же документів. Щодо визначення митної вартості товару по резервному методу по ВМД 80000000/5/6/448631 від 23.03.2006 року, то позивач взяв за основу ціну, запропоновану митним органом при попередніх поставках (які мали місце три дні раніше).

З оглядом на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи  та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому  підстави для його скасування відсутні, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України


                                                         

                     ухвалила:



          Апеляційну скаргу Харківської митниці   залишити без задоволення, а постанову  господарського суду Харківської області від    17 квітня 2006 р. по справі №АС –11/135-06 - без змін.

          Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

          Справу направити до суду першої інстанції.




                     Головуючий суддя                                                                          Філатов Ю.М.

           Судді                                                                                                  Івакіна В.О.

                                                                                                                   Лакіза В.В.                                 







Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація