Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006р. Справа № 8/623-05
Судова колегія у складі:
головуючого судді Філатова Ю.М., суддів Івакіної В.О.,Шепітько І.I.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача –Трегубова В.Г.
відповідача –Клещенко О.М., Гордієнко Л.П., Циганенко А.К
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 170С/1-6) ДПІ в м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 09.12.2005 р. по справі № 8/623-05
за позовом ВАТ “Суминафтопродукт”, м. Суми
до ДПІ в м. Суми
про визнання нечинними повідомлень-рішень
встановила:
Позивач, ВАТ “Суминафтопродукт”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про визнання нечинними повідомлення-рішення відповідача, ДПІ в м. Суми, № 0001642303/0/32922, № 0001642303/0/32923, № 0001642303/0/32923 від 02.08.2005р. про застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, відповідно до яких позивачу донараховано податку на прибуток в сумі 904066 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція на суму 238293 грн.; застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 452033 грн. 00 коп.; донараховано податку на додану вартість 3448 грн. 53 коп. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 2139 грн. 04 коп.
Постановою господарського суду Сумської області від 09.12.2005 р. по справі № 8/623-05 (суддя Кіяшко В.І.) адміністративний позов задоволено. Повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Суми № 0001642303/0/32922 від 02.08.2005р., про донарахування податку на прибуток в сумі 904066 грн. та застосовування штрафної (фінансової) санкції на суму 238293 грн.; повідомлення-рішення № 0001642303/0/32923 від 02.08.2005р., про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 452033 грн.; повідомлення-рішення № 0001642303/0/32923 від 02.08.2005р., про донарахування податку на додану вартість у сумі 3 448 грн. 53 коп. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2139 грн. 04 коп. - визнано нечинними. Стягнуто з державної податкової інспекції в м. Суми на користь Відкритого акціонерного товариства “Суми нафтопродукт”85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ДПІ в м. Суми, з постановою місцевого господарського суду не згоден, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити. При цьому орган податкової служби вважає, що при прийняті постанови невірно застосовані норми матеріального права.
Позивач, ВАТ “Суминафтопродукт”, у запереченні на апеляційну скаргу відповідача вважає доводи податкового органу щодо невідповідності судового рішення нормам законодавства України та порушення судом першої інстанції норм матеріального права –безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області –без змін.
02.03.2006 р. Харківським апеляційним господарським судом по справі № 8/623-05 винесена ухвала про зупинення провадження у зв‘язку з призначенням судово-економічної експертизи.
01.06.2006 р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса ( експерт Н.В. Лабінцева) надійшов висновок судово-економічної експертизи за №2021, складений 15.05.2006 року, у зв’язку з чим провадження по справі було поновлено.
При розгляді матеріалів справи судова колегія встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень –рішень був акт № 95/233/03362672 від 29.07.2005р. "Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України Відкритим акціонерним товариством "Суминафтопродукт", за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р.", в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме.
Порушено п.6.1 ст.6, п.п.8.1.4. п. 8.1, п.п. 8.4.8. п. 8.4. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями; п. 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. № 349-ІУ; ст. 95 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004р."; ст. 89 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005р.", в результаті чого було занижено оподатковуваний прибуток за 2004р. на суму 2 299 192 грн., за 1 квартал 2005р. на суму 1 657 074 грн.; порушено п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в результату чого донараховано податок на додану вартість за грудень 2004р. на суму 3 229 грн. 17 коп. та за січень 2005р. на суму 219 грн. 36 коп.
Відповідач посилаючись на п. 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. № 349-ІУ та на Порядок складання декларації з податку на прибуток затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.03р. вказує на те, що позивач в деклараціях не показував збитки які повинні були обліковуватися в рядку 09 "Балансові збитки, не компенсовані прибутком до 01.01.2003р.
Крім цього, відповідач вважає, що позивачем порушено ст. 95 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004р.", ст. 89 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005р.", п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого були завищені валові витрати у 2004р. на суму 4 335 700 грн. та у 1 кварталі 2005р. на суму 1 331 800 грн.; порушено п.п. 8.4.8 п. 8.4. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого до валових витрат не було віднесено балансову вартість ліквідованих основних засобів 1 групи на суму 179 610 грн., тому відповідачем були зменшені валові витрати за 2004р. на 4 170964 грн. та 1 квартал 2005р. на 1 316 926 грн.
Задовольняючи позов господарський суд Сумської області виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зменшив позивачу валові витрати за 2004 рік на 4 170 964грн, оскільки на початок року позивач мав від'ємне значення об'єкта оподаткування 4 335 700 грн., які не могли відноситись до валових витрат, але при цьому не включив до валових витрат вартість ліквідованих основних фондів в сумі 514495,92грн. - за 3 квартал 2004р. і 113240,07грн. - за 4 квартал 2004р., тому ДПІ збільшила валові витрати за 2004 рік на 164735,99грн.
Валові витрати за 1 квартал 2005 року відповідач зменшив на 1 316 926 грн., тому що на початок року позивач мав від'ємне значення об'єкта оподаткування 1 331800 грн., але при цьому не включив до валових витрат 4874 грн., тому ДПІ збільшила валові витрати на 14874грн.
Як свідчать матеріали справи станом на 01.01.02р. позивач мав від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 6678 тис. грн., які повинні бути погашені до 01.01.04р., в разі не погашення до 01.01.04р. таке від'ємне значення об'єкта оподаткування не повинно враховуватися у зменшення об'єкта оподаткування у 2004р., як це передбачено ст.95 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік". Станом на 01.01.03р. позивач мав непогашене від'ємне значення у сумі 7218,2тис. грн., в т.ч. 5512,8тис.грн. за 4 квартал 2002 року. Всі інші збитки були погашені прибутком 1 кварталу 2003 року, крім 29гис. грн., що погашені у 3 кварталі 2003 року. Оскільки позивач у 1,2,3 кварталах 2002р. та у 1,3 кварталах 2003 року мав прибуток на загальну суму 13339,0 тис. грн., то від'ємне значення об'єкта оподаткування до 01.01.04р. було погашено. Станом на 01.01.03р. від'ємне значення об'єкта оподаткування становило 7218,2тис. грн., але у 1 і 3 кварталах 2003р. і 1 та 3 кварталах 2004 року прибуток становив 12703,9грн., то до 01.01.05р.ці збитки були позивачем компенсовані. Збитки за 2 і 4 квартал 2003р. позивач мав право погасити у строк передбачений п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями.
Крім цього відповідач вважає, що позивачем було порушено п.п.8.1.4. п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого була завищена сума амортизації на радіостанції на 276 грн. в т.ч. 1 квартал 2004р. - 63 грн., 2 квартал 2004р.-59грн., з квартал 2004р.-55 грн., 4 квартал 2004р.-51 грн., 1 квартал 2005р.-48 грн. На думку господарського суду Сумської області позивач правомірно нарахував амортизаційні відрахування в сумі 276грн. на радіостанції, оскільки вони використовувалися лише для внутрішнього зв'язку, нараховувалися поквартально як на основні засоби 2 групи в цілому по групі до її нульової вартості, як це передбачено п.п. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Позивачем у судовому засіданні 07.12.2005р. були надані копії податкових декларацій за півріччя 2003р., за 3 квартал 2003р. з поштовим повідомленням, за 2003р., за 1 квартал 2004р. з поштовим повідомленням, за півріччя 2004р. і уточнюючий розрахунок з поштовим повідомленням, за 3 квартал 2004р. з поштовим повідомленням про вручення, в яких позивач обліковував старі збитки в спеціальному рядку 09 "Балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003 р."
Але, відповідач вказує на те, що зазначені податкові декларації не зареєстровані в ДПІ в м. Суми і тому факт отримання ДПІ в м. Суми саме цих зазначених вище податкових декларацій заперечує.
На думку господарського суду Сумської області вищезазначені податкові декларації направлялися позивачем до ДПІ в м. Суми відділом поштового зв'язку з повідомленням про вручення поштового відправлення, в яких зазначена отримувачем особа Місюрак О.В.
У судовому засіданні 09.12.2005р. була присутня Місюрак О.В., яка відповідно до службового посвідчення серії УСМ № 149155 є спеціалістом 1 категорії ДПІ в м. Суми.
Судом у відповідності до ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України посадова особа Місюрак О.В. була допитана як свідок в адміністративній справі, щодо обставин отримання податкових декларацій згідно поштового повідомлення про вручення.
Місюрак О.В. у судовому засіданні пояснила, що вся кореспонденція яка надсилається поштою реєструється в книзі обліку вхідної кореспонденції ДПІ в м. Суми, в тому числі і кореспонденція отримана від ВАТ "Суминафтопродукт" реєструвалась в зазначеній книзі, але конкретно які саме податкові декларації були зареєстровані не пам'ятає. При цьому у судовому засіданні була надана для огляду суду книга обліку вхідної кореспонденції ДПІ в м. Суми за 2004р., яка не була в установленому порядку прошита, пронумерована та скріплена печаткою, тому не може бути прийнята судом як належний доказ обліку вхідної кореспонденції.
Таким чином, суд приймаючи до уваги вищевикладене, дійшов висновку, що податкові декларації, отримання яких заперечує відповідач, є такими, що підтверджують правильне ведення позивачем обліку балансових збитків із зазначенням їх у рядку 09, як це передбачено Порядком складання декларації з податку на прибуток затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.03р.
Тому господарський суд Сумської області дійшов висновку що висновок ДПІ в м. Суми про неправильне перенесення позивачем балансових збитків, не компенсованих прибутком 01.01.03р.,в результаті чого відповідачем було донараховано податок на прибуток та застосовані штрафні санкції є безпідставним, не відповідає вимогам діючого законодавства України та суперечить обставинам справи.
Відповідачем було винесено повідомлення-рішення № 0001642303/0/32923 від 02.08.2005р., про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 452 033 грн. 00 коп., за порушення п.6.1 ст.6, п.п.8.1.4. п. 8.1, п.п. 8.4.8. п. 8.4. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями; п. 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. № 349-ІУ; ст. 95 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004р."; ст. 89 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005р.", так як підпунктом 17.1.6 п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, передбачено "у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків та якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян".
Судом будь-яких порушень податкового законодавства, які, на думку відповідача, були виявлені в ході перевірки, не встановлено.
Таким чином, відповідач не мав ніяких достатніх підстав для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у сумі 452 033 грн.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачем у листопаді 2004р. проводилося списання основних засобів 1 групи по залишковій вартості на суму 49 790 грн. 05 коп., нараховано податку на додану вартість у сумі 6 728 грн. 84 коп.; у січні 2005р. також проводилося списання основних засобів на суму 14 874 грн. 78 коп., нараховано податку на додану вартість 2 755 грн. 59 коп. Тобто, позивач при визначені податку на додану вартість враховував залишкову вартість основних засобів без врахування отриманих матеріалів від ліквідації основних засобів.
Але, відповідач, посилаючись на п.п.4.9. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, донарахував позивачу за грудень 2004р. - 3 229 грн. 17 коп. та за січень 2005р. -219 грн. 36 коп.
Господарський суд Сумської області визнав таке донарахування податку на додану вартість безпідставним, оскільки п.п.4.9. ст. 4 зазначеного Закону передбачає ліквідацію основних засобів як операцію продажу основних фондів, але як встановлено судом, при ліквідації основних засобів відчуження не відбулося, а отримані матеріали від ліквідації основних фондів, а саме: АЗС №9 с. Вовна - на 200грн,АЗС с.Алтиновка-250грн, АЗС с.Мутин-250грн, АЗС с.Тулиголово-250грн,дорога до АЗС с. Алтиновка-440грн, дорога до АЗС с.Мутин-200грн,дорога до АЗС с.Тулиголово-420грн-на загальну суму 2010грн., до залишкової балансової вартості ліквідованих об'єктів позивачем при нарахуванні ПДВ не включено з огляду на те, що нарахування ПДВ повинно проводитися при продажу цих матеріалів. Крім цього, суд вважає правомірним те, що при списанні у 1 кварталі 2005р. позивач не врахував балансову вартість ємностей 248грн.61 коп., 248 грн. 60 коп., 165 грн. 52 коп., оскільки згідно з п.п. 8.3.7. п.8.3. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, "амортизація окремих об'єктів основних фондів провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до валових витрат за результатами відповідних податкових періодів, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля".
Тому, нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 724 грн. 27 коп. за вищезазначене порушення у відповідності до п.п. 17.1.3. п. 17.1.ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІП від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, суд вважає не правомірним.
Крім цього, як свідчать матеріали справи, при подані податкової декларації за березень 2004р. підприємством було зроблено помилку щодо включення до податкового кредиту суми 8295 грн. 43 коп. згідно накладної № 1086 від 01.04.04р. на отримання бензину А-95 від ТОВ Нафтоальянс" м. Полтава. При цьому, позивач уточнюючого розрахунку не подавав, але виправив зазначену помилку при подані податкової декларації за квітень 2004р., як це передбачено пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, де зазначено "якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені".
У відповідності до п.17.2. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, відповідачем була нарахована штрафна (фінансова) санкція у сумі 414 грн. 77 коп., нарахування якої суд вважає не правомірним, оскільки зазначеним пунктом передбачено штраф лише у разі заниження податкового зобов'язання.
При зазначених обставинах господарський суд Сумської області дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Висновки господарського суду Сумської області не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.
Стосовно балансових збитків підприємства.
Згідно декларації ВАТ "Суминафтопродукт " за 2003 рік від 05 лютого 2004 року № 184623 складеної на підставі наказу ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та Порядку її складання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.04.2003 р. за № 271/7592 у рядку 08 (об'єкт оподаткування ) вказана сума 2 882,5 тис.грн., яка має позитивне значення.
Стр.09 - балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003р.(п. 11 Перехідних положень Закону № 349).У рядку Стр. 11 - прибуток, що підлягає оподаткуванню
Як свідчать матеріали справи за даними перевірки ВАТ «Суминафтопродукт»і.к.03362672 (акт №95/233/03362672 від 29.07.2005р.) було встановлено наступне:
1. На підприємстві проведена інвентаризація збитків: загальна сума балансових збитків, не компенсованих прибутком до 01.01.03р.:
Ряд.Де кларац її | 1999р. | Ікв. 2000р. | 2кв. 2000р. | Іп/р 2000р. | Зкв. 2000р. | 9міс. 2000р. | 4кв. 2000р. | 2000рік |
Стр.36 | -914,1 | -67,7 | -981,8 | -1,8 | -983,6 | +872,4 | +872,4 |
Стр.38 | -1026,7 | -1940,8 | -1026,7 | -2008,5 | -1026,7 | -2010,3 | -2010,3 |
Стр.40 | -1026,7 | -1940,8 | -2008,5 | -2008,5 | -2010,9 | -2010,3 | -1137,9 | -1137,9 |
Ряд.Декл арації | Ікв. 2001р. | 2кв. 2001р. | Іп/р 2001р. | Зкв. 2001р. | 9міс. 2001р. | 4кв. 2001р. | 2001 рік |
Стр.36 | -4340,4 | +4539,4 | +4539,4 | -386,0 | +4539,4 | -5361,6 | +4539,4 |
Стр.38 | -1137,9 | -5478,3 | 5478,9 | -938,9 | -938,9 | -1316,4 | -1316,4 |
Стр.40 | -5478,3 | -938,9 | -938,9 | -1324,9 | -1324,9 | -6678,0 | -6678,0 |
Ряд.Декл арації | Ікв. 2002р. | 2кв. 2002р. | Іп/р 2002р. | Зкв. 2002р. | 9міс. 2002р. | 4кв. 2002р. | 2002рік |
Стр.36 | +1128,3 | +124,3 | +1252,6 | +3720,0 | +4972,6 | -5512,8 | +4972,6 |
Стр.38 | -6678,0 | -5549,7 | -5549,7 | -5425,4 | -5425,4 | -1705,4 | -1705,4 |
Стр.40 | -5549,7 | -5425,4 | -5425,4 | -1705,4 | -1705,4 | -7218,2 | -7218,2 |
Відповідно наказу ДПА України від 08.07.1997 р. № 214 «Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та Порядку її складання»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.08.1997 р. за № 313/2117, декларація про прибуток підприємства повинна складатися:
Стр.36 - оподатковуваний прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою 30% до перенесення збитків на наступні податкові квартали (рядок 11-рядок 32+ рядок 33-рядок 34+ рядок 35 - рядок 36.3 )( підставою є додаток «О»).
Стр.38 - від'ємне значення об'єкта оподаткування (збитки) з урахуванням суми амортизаційних відрахувань, на яке дозволяється платнику податку зменшити об'єкт оподаткування наступного звітного (податкового ) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого за результатами попереднього податкового кварталу, перенесеного на наступні податкові квартали.
Стр.40 - від'ємне значення об'єкта оподаткування, що переноситься на наступні податкові квартали, якщо алгебраїчна сума рядків 36 та 38 має від'ємне значення. Тобто відображається сума збитків, що підлягає віднесенню за рахунком протягом наступних двадцяти звітних (податкових)кварталів, а також сума збитків, проіндексованих відповідно п.6.3 ст.6 Закону, що залишається невідшкодованою у разі недостатності валового доходу у попередньому податковому періоді.
Тобто у ряд.40 відображалось від'ємне значення об'єкта оподаткування, що переноситься на наступні податкові квартали, яке в наступному податковому періоді відображалось у ряд.38 (від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за результатами попереднього податкового кварталу і перенесене на наступні податкові квартали) і зменшувало б об'єкт оподаткування.
Балансові збитки, не компенсовані прибутком до 01.01.03р. становлять 7218,2 тис. грн. (декларація № 244402 від 06.02.2003 р.). І складаються із збитків, отриманих за результатами роботи попередніх років, а саме:
1999р.-1026,7 тис.грн.
2000р.-111,2 тис. грн.
2001р. - 5548,6 тис. грн.
2002р. - 540,2 тис. грн.
Ряд.Декларації | Ікв. 2003р. | 6 міс. 2003р. | 9 міс. 2003р. | 2003 рік |
Стр.О8 | +7189,2 | +3756,8 | +4934,0 | +2882,5 |
Стр.09 (2003) | -7218,2 | -7218,2 | -7218,2 | -7218,2 |
Стр.П | -29 | -3461,4 | -2284,2 | -4335,7 |
Відповідно наказу ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та Порядку її складання»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.04.2003 р. за № 271/7592 декларація про прибуток підприємства повинна складатися: Стр.08 - об'єкт оподаткування : позитивний (+), від'ємний (-) (п.3.1 ст. З Закону) Стр.09 - балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003р.(п. 11 Перехідних положень Закону № 349.У рядку: Стр.П - прибуток, що підлягає оподаткуванню.
Відповідно п.6.1 ст.6 " Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. №349-ІУ Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Згідно п.16.4 ст.16 " Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. №349-ІУ «Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року –повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної ради України, що відповідає за проведення податкової політики».
Згідно пункту 11 розділу II «Перехідні положення »Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002 р. № 349-ІУ зазначено, «Якщо платник податків задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за результатами 2002 року, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування враховується окремо, не входить до складу валових витрат і враховується у зменшення значення об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Якщо зазначений строк в 12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону ( 1 кв 2003 р). Якщо зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається протягом такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування не враховується у зменшенні об'єкта оподаткування та не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника податку. Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникають у податкових періодах після набрання чинності цим Законом, враховуються у податковому обліку платника податку за правилами цього Закону ».
Порядком складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 271/592 від 08.04.2003 р., визначено, що старі збитки обліковуються в рядку 09 «Балансові збитки, не компенсовані прибутком до 01.01.2003 р.».
Згідно ст.95 Закону України «Про Держаний бюджет на 2004 р.»визначено, що у 2004 році при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток від'ємне значення об'єкта оподаткування ( балансові збитки), яке обліковувалось у платника податку станом на 01.01.2002 р. і не було погашено на 01.01.2004 р. в порядку, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств »від 24.12.2002 р. № 349-ІУ, не враховується у зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2004 року.
Статтею 89 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2005 р.) зазначено, що «...Установити, що в 2005 році при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки), яке обліковувалось у платника податку станом на 1 січня 2003 року і не було погашено на 1 січня 2005 року в порядку, визначеному пунктом 11 розділу II «Перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не враховується у зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2005 податкового року».
Підсумковий річний збиток відповідно п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств »від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі-Закон № 283/97-ВР ) з урахуванням вимог п.11 розділу II «Перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002 р. № 349-ІУ та Порядку складання Декларації з податку на прибуток підприємства, підлягає включенню до валових витрат 1 кварталу наступного року ( ряд.04.9 Декларації), так як цією статтею визначено «Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування ( з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року».
Позивачем були порушені вимоги перелічених законодавчих актів і це призвело до завищення валових витрат підприємства, а саме; - у 2004 р. на суму 4 335700,00 грн., - та у 1 кв.2005 р. на 1 331800,00 грн.
Збитки підприємства в сумі 4 335700,00 грн. складаються із збитків 2002 року в сумі 540200,00 грн. та залишку не перекритих збитків 2001 року в сумі 3795500,00 грн.
Зазначені обставини не були враховані господарським судом Сумської області при прийнятті постанови.
У постанові від 09.12.2005р. зазначено, що журнал реєстрації вхідної кореспонденції Господарським судом не прийнятий, як доказ обліку вхідної кореспонденції, так як на думку суду книга в установленому порядку не прошита, не пронумерована та не скріплена печаткою.
Але по –перше, як зазначив у апеляційній скарзі відповідач на останній сторінці журналів було зазначено кількість сторінок в журналі і запис скріплений печаткою. По –друге, вчинення таких дій, як зазначено в постанові суду від 09.12.2005 р. Типовою інструкцією з діловодства в органах державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 315 від 01.07.1998 р. не передбачено. По - третє, господарським судом не вказано, яким саме пунктом нормативного акту передбачений установлений порядок щодо вчинення таких дій. Тому посилання суду на порушення ведення книги вхідної кореспонденції не тільки є необґрунтованим, а й слугувало безпідставному прийняттю у судовому засіданні копій декларацій платника податку .
З цього приводу судова колегія вважає зазначити наступне. Згідно наказу ДПА України від 2 грудня 2004 року N 691 «Про затвердження нової редакції Порядку приймання та комп'ютерної обробки звітних документів платників податків у ДШ районного рівня та СДШ по роботі з ВПП»в органах державної податкової служби України ведеться приймання та комп'ютерна обробка звітних документів платників податків. Тобто вхідна кореспонденція обліковується двічі (книга вхідної кореспонденції та електронні носії). Згідно інформації реєстрації декларацій з податку на прибуток в електронній базі податкової звітності по підприємству ідн.код.03362672 Відкрите Акціонерне товариство «Суминафтопродукт»за періоди значаться зареєстрованими :
• півріччя 2003 р.- 09.09.2003 р. № 92484.,
• 3 квартал 2003 р.- 07.11.2003 р. № 137850.,
• Рік 2003 - 05.02.2004 р. за № 184623.,
. 1 квартал 2004 р. - 06.05.2004 р. за№ 51842.,
• 2 квартал 2004 р. - 04.08.2004 р. за № 105204.,
• 3 квартал 2004 р. - 02.11.2004 р. за № 155320.,
• Уточнюючий розрахунок за 3 кв.2004 р. - 22.11.2004 р. № 167286.,
• 4 квартал 2004 р. - 01.02.2005 р. за № 208742.
Судова колегія вважає, що господарським судом Сумської області порушена норма права, зазначена в п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон 2181-III) відповідно до якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Тобто підприємство повинно підтвердити зазначені показники викладені в поданих ним до інспекції деклараціях. Дані обставини підтверджуються тим, що підставою до нарахуванню податку на прибуток і застосування штрафних санкцій стала декларація ВАТ «Суминафтопродукт»за 2003 рік, яка зареєстрована в електронній базі податкової звітності по підприємству ід.код. 03362672 Відкрите Акціонерне товариство «Суминафтопродукт»05.02.2004 року за № 184623.
Як свідчать матеріали справи в періоді, що перевірявся (з 01.01.2004 р. по 31.03.2005 р.) на підприємстві була проведена ліквідація основних засобів за самостійним рішенням платника податку. Відповідно п.п 8.4.8. п.8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями «У разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:
а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля......
Підприємство в порушення вимог п.8.4 ст.8 цього Закону № 283/97-ВР віднесло до валових витрат балансову вартість ліквідованих основних засобів 1 групи (Дт.976 КТ103) на суму 179610,77 грн. в т.ч.:
• 3 кв.2004 р. -514495,92 грн.,
• 4 кв.2004 р. - 113240,07 грн.
• 1 кв.2005 р. - 14874,78 грн.
В результаті вищевикладеного порушення валові витрати підприємства були зменшені за 2004 рік на 4 170964,00 грн., та за 1 кв.2005 року на 1 316926,00 грн.
Судова колегія вважає, що розглядаючи цей епізод позову господарським судом Сумської області невірно застосований п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями яким передбачено, що «ліквідація (як виробничих так і невиробничих) основних фондів за самостійним рішенням платника податків у цілях обкладання ПДВ є операцією продажу основних фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів 1 групи - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості». Підприємство ВАТ «Суминафтопродукт»в листопаді 2004 року проводило списання основних засобів 1 групи по залишковій вартості (49790,05 грн. ПДВ-6728,84 грн.), та в січні 2005 року ( 14874,78 грн.ПДВ-2755,59 грн). При цьому податок на додану вартість нараховувався на залишкову вартість основних засобів за мінусом отриманих матеріалів від ліквідації основиних засобів, а не як зазначено в п.4.9 ст.4 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. «....для основних фондів 1 групи - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості». У судовому рішенні з цього приводу зазначено: «оскільки п.п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає ліквідацію основних засобів як операцію продажу основних фондів, але як встановлено судом при ліквідації основних засобів відчуження не відбулося, а отримані матеріали від ліквідації основних фондів до залишкової балансової вартості ліквідованих об’єктів позивачем при нарахуванні ПДВ не включено з огляду на те, що нарахування ПДВ повинно проводитися при продажу цих матеріалів». Процитована фраза свідчить про помилкове розуміння норми закону. Аналіз п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями дозволяє зробити висновок, що поняття ліквідації основних фондів у зазначеній нормі ототожнюється з поняттям їх продажу. Отже відповідні відображення у податковому обліку мають бути здійснені лише за фактом здійснення ліквідації.
Відповідно до п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями «..не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів». В податковому обліку підприємство на радіостанції ( 2 продані філіалу у М.Севастополь з цілісним майновим комплексом, а 3 радіостанції знаходяться на балансі ВАТ «Суминафтопродукт») нараховані амортизаційні відрахування на загальну суму 276 грн., в т.ч. 1 кв.2004 р.-бЗ грн.,2 кв.2004 р.-59 грн.,3 кв.2004 р.-55 .,4 кв.2004 р.-51 грн., Ікв.2005 р.-48 грн., як на основні засоби II групи по нормі 6,25% щоквартально. Підприємство мало в експлуатації радіостанції, але дозволу на використання радіочастотного ресурсу України, а також ліцензії на використання радіочастот, якою встановлюється певна смуга частот, не отримувало. За час використання радіостанцій підприємство не нараховувало та не сплачувало збір за використання радіочастотного ресурсу згідно Закону України «Про радіочастотний ресурс України»від 01.06.2000 р. № 1700-ІІІ із змінами та доповненнями, тому підприємство не мало право використовувати їх в господарській діяльності. В наслідок чого була завищена сума амортизації на 276 грн. в т.ч. 1 кв.2004 р.-6З грн.,2 кв.2004 р.-59 грн., З кв.2004 р.-55 грн.., 4 кв.2004 р.-51 грн. та 1 кв.2005 р.-48 грн. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що зазначене обладнання ним використовувалось у господарській діяльності, хоча і з порушенням вимог Закону України «Про радіочастотний ресурс України»від 01.06.2000 р. № 1700-ІІІ, а тому нарахування амортизаційних відрахувань вважає правомірним. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що жодного доказу використання придбаних радіо станцій у господарській діяльності позивачем не надано, а тому дії відповідача є правомірними.
Відносно застосування санкцій по ПДВ. Як свідчать матеріали справи підприємство у березні 2004 року помилково віднесло до податкового кредиту суму 8295,43 грн. згідно податкової накладної № 1086 від 01.04.2004 р. на отримання бензину А-95 від ТОВ «Нафтоал'янс»м. Полтава.
Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III із змінами та доповненнями «...Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій».
Позивач виправив дану помилку у складі податкової декларації за квітень 2004 року, але не нарахував штрафні санкції відповідно п.17.2. ст.17 цього Закону якою передбачено, що «.... Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та
штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого
розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що
подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку ».
За вищевикладене порушення застосована штрафна санкція згідно п.17.2. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 414,77 грн . Господарським судом Сумської області вимоги зазначеної норми не були враховані при прийнятті постанови.
Крім цього, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. по справі була призначена судово –економічна експертиза.
На роз’яснення експерта були поставлені наступні питання:
Чи мають місце з боку ВАТ «Суми нафтопродукт»порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на які маються посилання ва акті перевірки №95/233/03362672 від 29.07.2005р. ДПІ у м. Суми
Чи має місце з боку ВАТ «Суми нафтопродукт»заниження податкових зобов’язань по податку на прибуток у період, що перевірявся відповідачем.
Відповідно до висновку судово –економічної експертизи №2021 від 15.05.2006р. ( том справи 3, аркуші 11-16) фактично підтверджена правомірність висновків акту перевірки №95/233/03362672 від 29.07.2005р. ДПІ у м. Суми щодо порушень з боку позивача вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Експерт не мав можливості однозначно розглянути питання відносно балансових збитків підприємства, оскільки до матеріалів справи були приєднані декларації з податку на прибуток, які містять різні дані і не співпадають з даними, зазначеними в акті перевірки №95/233/03362672 від 29.07.2005р., а також питання нарахування амортизаційних відрахувань на радіостанції, оскільки це питання виходить за межі експерта - економіста і в цій частині висновок судово - економічної експертизи не може вважатись і розглядатись у якості належного доказу. Зазначені питання розглянуто судовою колегією у описовій і мотивувальній частинах ухвали і їм надана відповідна правова оцінка.
Що стосується відображення в податковому обліку ліквідації основних засобів, то на думку судової колегії, висновок експерта слід вважати додатковим доказом правомірності дій відповідача щодо встановлення факту заниження валових витрат з боку позивача по зазначеним операціям.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що постанова господарського суду Сумської області від 09.12.2005р. по справі №8/623-05 прийнята з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків суду обставинам справи, це призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню, керуючись ст.. ст.. 160,167,198, 205,206,209, 254, п.п.3,4 ст.202 КАС України судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Сумської області від 09.12.2005р. по справі №8/623-05 скасувати та ухвалити нову.
В позові відмовити.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Івакіна В.О.
Шепітько І.І.