Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2006 року Справа № АС- 04/99-06
Судова колегія у складі:
головуючого судді Філатова Ю.М., суддів Білоконь Н.Д., Сіверіна В.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача –Величко Р.С.
відповідача –Ковтун Ю.В., Сідоренко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1692Х/1-8) на постанову господарського суду Харківської області від 12.05.2006 р. по справі № АС- 04/99-06
за позовом ХДМС «Радон», м. Харків
до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова
про скасування рішень
встановила:
Позивач, Харківський державний міжобласний спецкомбінат “Радон”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова №0000332310/0 від 17.02.2006 р., №0000312310/0 від 17.02.2006 р., №0000322310/0 від 17.02.2006 р., як такі що не відповідають вимогам закону.
Постановою господарського суду Харківської області від 12.04.2006 р. по справі № АС-04/99-06 (суддя Григоров А.М.) позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова №0000332310/0 від 17.02.2006 р., №0000312310/0 від 17.02.2006 р., №0000322310/0 від 17.02.2006 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Харківського державного спецкомбіната "Радон" 3,40 грн. держмита.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова, з постановою господарського суду на згоден подав апеляційну скаргу , в якій зазначає, що рішення суду було прийняте з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права , а саме ст.ст.8 , 117 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що , згідно п.4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування рішення суду. Просить скасувати постанову господарського суду Харківської області в частині задоволення позовних вимог , а саме податкового повідомлення-рішення від 17.02.2006 р. №0000332310/0 по податку на прибуток на суму 6450,00 грн., №0000322310/0 про нарахування дивідендів на частину державного майна на суму 25950,00 грн. та податкового повідомлення - рішення №000031210/00 від 17.02.2006 р. по податку на додану вартість на суму 156508,5 грн. та прийняти нове рішення, яким у позові спец комбінату "Радон" відмовити.
Позивач, Харківський державний міжобласний спецкомбінат “Радон”, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що не погоджується з вимогами апеляційної скарги та вважає її необгрунтованою. Просить залишити постанову господарського суду Харківської області від 12.04.2006 року по даній справі без змін, а скаргу - без задоволення.
При розгляді матеріалів справи судова колегія встановила, що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 06.02.2006 р..
Позивач є платником податку на додану вартість.
Як свідчать матеріали справи нарахування ПДВ обумовлено в тому числі і тим, що позивач отримував з бюджету суми коштів на покриття планових збитків. Цю суму позивач витратив на поточні нужди, здійснивши операції придбання товарно матеріальних цінностей, по яких виник ПДВ, який був включений позивачем до складу податкового кредиту.
Відповідач зазначає, що при отриманні коштів з бюджету позивач не визначив податкові зобов'язання, бюджетні кошти фактично використані для придбання товарно матеріальних цінностей, з посиланням в акті перевірки на п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у зв’язку з придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації, вважає, що витрати, які компенсуються за рахунок трансфертів, понесені не підприємством, а бюджетом.
Судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області правомірно зазначив, що з моменту отримання бюджетних коштів, враховуючи положення ч. 4 ст. 9 Бюджетного кодексу України, вони є власністю підприємства, яке обмежено лише їх цільовим використанням. Така операція (по отриманню коштів) не підпадає під об'єкт оподаткування визначений ст. З Закону України „Про податок на додану вартість", тобто не оподатковується. В той же час операції з придбання товарно матеріальних цінностей підпадають під оподаткування ПДВ.
Крім того, при отриманні цих коштів з бюджету позивач включив їх до складу валового доходу, і при витрачення цих коштів на придбання товарів вони підлягають віднесенню до валових витрат згідно ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Таким чином операції по придбанню товарно матеріальних цінностей правомірно позивачем визначені такими що підлягають оподаткуванню ПДВ, і, відповідно, правомірно визначений податковий кредит. Порушень п. п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не має.
Таким чином відсутній факт порушення з боку позивача, по яких нарахований ПДВ і нараховані санкції по ПДВ в частині донарахування податку та санкцій, пов'язаних з отриманням бюджетних коштів.
Стосовно, донарахування ПДВ на суму 2861 грн. та санкції на суму 1430,5 грн.
Як свідчать матеріали справи ці нарахування пов'язані з іншими порушеннями визначення податкового зобов'язання, які відображені в акті перевірки. Проти встановлених ДПІ фактів цих порушень позивач заперечень не надав ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при апеляційному провадженні, а тому господарський суд Харківської області в цій частині правомірно залишив позов без задоволення.
Стосовно нарахування дивідендів.
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Позивач є державним підприємством яке не корпоратизоване.
Згідно ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Жодним законом України з питань оподаткування не встановлено розмір дивідендів визначених ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування". ДПІ застосовує розмір встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №557 2003 р., але це не відповідає ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування".
В зв'язку з наведеним ДПІ нарахувало дивіденди всупереч вимогам закону, а відповідно і всупереч закону нараховані санкції на дивіденди.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що господарський суд Харківської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 12.04.2006 р. по справі № АС- 04/99-06 без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Білоконь Н.Д.
Сіверін В.І.