ун. № 2608/9843/12

пр. № 1/2608/727/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року

м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Дячука С.І.;

при секретарі - Ткаченко Н.В.,

за участю прокурора Смітюха В.Є., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовтневе Семенівського району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (п/б); проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, судимого: - 30 вересня 2008 року вироком Семенівського райсуду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на один рік; - 19 листопада 2008 року вироком Хорольського райсуду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки та шість місяців позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на два роки; 25 червня 2010 року вироком Семенівського райсуду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки та сім місяців позбавлення волі, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2012 року близько 05 годин 40 хвилин ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 138 по пр-кту Перемоги в м. Києві, побачивши незнайому жінку, як пізніше з'ясувалося - ОСОБА_2, яка мала при собі жіночу сумочку, вирішив із застосуванням сили повторно протиправно заволодіти чужим майном. Діючи з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_1, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, наздогнав ОСОБА_2 і діючи раптово почав виривати з її рук сумочку, у зв'язку з чим остання не втрималась на ногах і впала на асфальтове покриття, тобто, застосував до неї насильство, яке не було небезпечним для її життя чи здоров'я. У такій спосіб ОСОБА_1 здолав опір ОСОБА_2 і після цього відкрито заволодів її речами, діючи повторно, а саме: сумочкою вартістю 300 грн., грошима в сумі 200 грн., мобільним телефоном «Нокіа Х2-00» вартістю 1 100 грн. та іншими речами, а всього чужим майном на загальну суму 1 980 грн., яким, зникнувши з місця події, розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, пояснивши, що дійсно 06 квітня 2012 року близько 05 годин 40 хвилин, знаходячись біля будинку № 138 по пр-кту Перемоги в м. Києві, діючи з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, напав на раніше незнайому гр-ку ОСОБА_2 і діючи раптово та долаючи опір останньої вирвав з її рук сумочку, після цього заволодів її речами, якими, зникнувши з місця події, розпорядився на власний розсуд.

Враховуючи те, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 299 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 відкрито повторно викрав чуже майно, поєднуючи свої дії із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні підсудному ОСОБА_1 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є умисним тяжким злочином, дані про особу винного, який неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, натомість належних висновків для себе не зробив і свою поведінку не виправив, характеризується негативно, суспільно корисною працею не займається, має на утриманні неповнолітню дитину. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає явку з повинною та його щире каяття, а також і те, що потерпіла не має до нього матеріальних претензій. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, при цьому підстав для застосування ст. ст. 69 та 75 КК України не має, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Остаточне покарання ОСОБА_1 має бути призначено в порядку ст. 71 КК України, оскільки підсудний вчинив новий злочин після постановлення вироку Семенівського райсуду Полтавської області від 25 червня 2010 року, від відбуття покарання призначеного за яким ухилився і перебував у розшуку.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 299, ст.ст. 321-324, 330 - 335 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, перед-баченого ч. 2 ст. 186 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підстави ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбуте покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 25 червня 2010 року, у виді позбавлення волі строком на п'ять років та шість місяців.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 12 квітня 2012 року з урахуванням строку його затримання (з 12 квітня по 13 квітня 2012 року включно) та перебування під вартою у зв'язку з даною справою.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - утримання під вартою - залишити без зміни і до набрання вироком законної сили утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа Х2-00» (т. 1 а.с. 100), який знаходиться на зберіганні у гр-ки ОСОБА_2 - передати належному володільцю; копію документів на мобільний телефон «Нокіа Х2-00» (т. 1 а.с. 105) - зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суду м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ: С.І. ДЯЧУК