ПРОЕКТ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» про визнання недійсним договору про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали», подану представником ОСОБА_8, та ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_9, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали» (далі - ТОВ «Будсервісматеріали») звернулося з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування збитків, посилаючись на те, що відповідачам на праві власності належать машиномісця № 12, № 13, № 14, № 15 підземної автостоянки по АДРЕСА_1. ТОВ «Будсервісматеріали» прийняло вказану підземну автостоянку для подальшого обслуговування за актом прийому-передачі від 13 жовтня 2003 року. Підставою для її прийняття стали укладені з власниками машиномісць договори про участь у комунальних і експлуатаційних витратах по обслуговуванню підземної автостоянки. 1 липня 2006 року між відповідачем ОСОБА_6, МГО «Міжнародна Георгіївська Академія безпеки і права» та TOB «Будсервісматеріали» було укладено договір про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, який діяв до 31 грудня 2007 року. Наприкінці 2007 року відповідачі відмовилися укладати новий договір та оплачувати за послуги автостоянки, тому з 1 січня 2008 року вони за власні кошти компенсували витрати на утримання чотирьох машиномісць, які належать відповідачам, у результаті чого зазнали збитків. У зв'язку з цим позивач просив стягнути солідарно з відповідачів збитки у розмірі 23 760 грн.

У квітні 2011 року ОСОБА_6 подала зустрічний позов про визнання недійсним договору № 01-07-12-15/ДМ від 1 липня 2006 року, укладеного між нею, МГО «Міжнародна Георгіївська Академія безпеки і права» та TOB «Будсервісматеріали», про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території; відшкодування моральної шкоди у сумі 100 тис. грн. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_6 посилалася на те, що TOB «Будсервісматеріали» шляхом психологічного тиску та погроз змусило її підписати неправомірний договір про надання послуг по обслуговуванню й участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території від 1 липня 2006 року. Посилаючись на положення ст. 231 ЦК України, ОСОБА_6 просила визнати недійсним спірний договір та відшкодувати збитки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2012 року, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Будсервісматеріали» та зустрічному позові ОСОБА_6

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали», поданій представником ОСОБА_8, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні їхнього позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, із ухваленням у цій частині нового рішення, яким первісний позов задовольнити.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, поданій представником ОСОБА_9, ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду в частині відмови в задоволенні її зустрічного позову, посилаючись на порушення судами у цій частині норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Згідно із ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відмовляючи в задоволенні позовів, суди належним чином не перевірили чи можливо відокремити частку у спільній частковій власності ОСОБА_6, оскільки машиномісця № 12, № 13, № 14, № 15, які належать відповідачам на праві власності, знаходяться в єдиному майновому комплексі і припинити їх обслуговування, та не звернули уваги на вищевказані норми, які зобов'язують власника майна утримувати його. Крім того, суди належним чином не перевірили доводів ТОВ «Будсервісматеріали» щодо тих витрат та їх розміру, які поніс останній при наданні послуг по обслуговуванню майна ОСОБА_6

Суди не врахували, що відмова відповідача від укладення договору по утриманню майна, яке знаходиться у спільній частковій власності не може бути підставою для звільнення її від обов'язків власника, які встановлені ст. ст. 322, 360 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали», подану представником ОСОБА_8, та ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_9, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка Судді: А.О. Леванчук М.А. Макарчук О.А. Матвєєва Т.О. Писана