Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2006 р. Справа № АС-27/615-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Новікової Ю.В.
за участю представників сторін:
позивач –Баранової О.М., Катихіної І.В.
відповідача –Плескач І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, (2865Х/1-7) ТОВ Східно-Українська компанія «Мегалайн», на постанову господарського суду Харківської області від 05.07.06 р. по справі № АС-27/615-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська компанія «Мегалайн», м. Харків
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харків
про визнання нечинним повідомлень-рішень
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача - №0002902310/0 від 19.08.2005р., №0002902310/1 від 19.09.2005р. та № 0002902310/2 від 28.11.2005р. в частині визначення податкових зобов’язань на загальну суму 12169,68 грн. (ПДВ –8027,68 грн., штрафні санкції –4142,00 грн.)
Постановою господарського суду Харківської області (суддя Мамалуй О.О.) від 05.07.2006 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, ТОВ «Східно-Українська компанія «Мегалайн», з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною та необґрунтованою у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 05.07.06 р. та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що ним правомірно прийнято повідомлення-рішення № 0002902310/0 від 19.08.2005 р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 12935,0 грн. Вважає постанову від 05.07.06 р. законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 12.12.2003р. по 31.03.2005р.
За результатами вищезазначеної перевірки було складено акт від 17.08.2005 р. № 969/32760461/23-162. На підставі висновків даного акту відповідачем 19.08.2005 року було ухвалене податкове повідомлення-рішення №0002902310/0, яким позивачу було донараховано ПДВ в сумі 8623 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 4312 грн. Після здійснення позивачем процедури адміністративного оскарження здійснених нарахувань, відповідачем були ухвалені податкові повідомлення-рішення №0002902310/1 від 19.09.2005р. та № 0002902310/2 від 28.11.2005р. Сума нарахувань змінена не була. Позивач оскаржує зазначені рішення в частині визначення податкових зобов’язань на загальну суму 12169,68 грн. (ПДВ –8027,68 грн., штрафні санкції –4142 грн.).
Під час перевірки відповідачем було виявлено наступні порушення податкового законодавства:
Згідно з пунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надасться покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Позивач включив до податкового кредиту ПДВ на суму 403,33грн. по податкових накладних №667 від 02.04.2004р. отриманої від АТ "АТП 16361" ПДВ в сумі 53,33грн. та №855 від 29.04.2004р. отриманої від АТ "АТП 16361" ПДВ в сумі 350,00грн, які є дублікатами, тоді як позивач є покупцем і повинен мати оригінал податкової накладної , що є в порушенням вищезазначеної норми Закону.
копій зазначених накладних (наданих до справи як позивачем ( а.с. 73), так і відповідачем (а. с. 85,89) свідчить про те, що на них є позначка „дублікат”. Ці копії зроблені з одного і того ж екземпляру податкової накладної, про що свідчить висновок судового експерту №3365 від 29.05.2006р. Позивач не надав суду доказів наявності в нього не дублікатів, а оригінальних екземплярів вищевказаних податкових накладних. Отже, висновки відповідача щодо наявності вищевказаних порушень є правомірними.
В акті перевірки також зазначено, що позивач, в порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" включив до податкового кредиту ПДВ на суму 1957,68грн. по податкових накладних, отриманих :
від ТОВ "КП ”Булат" №0499 від 31.03.2004р. ПДВ в сумі 467,00грн.; від СПДФО Кодак Л.К: №586 від 27.05.2004р ПДВ в сумі 37,94грн, №809 від 09.07.2004р ПДВ в сумі 39,81грн, №964 від 11.08.2004р ПДВ в сумі 8,65грн, №1066 від 01.09.2004р ПДВ в сумі 9,38грн, №1093 від 07.09.2004р ПДВ в сумі 59,03грн, №1153 від 21.09.2004р ПДВ в сумі 29,51грн та №593 від 27.09.2004р.; від ТОВ "Полігон" ПДВ в сумі II 44,27грн., №3991/хф від 29.11.2004р. від ТОВ фірма "Юнікон, ЛТД" ПДВ в сумі 162,09грн. які замість особистого підпису особи, що склала податкову накладну містять штамп (факсімілє), тоді як згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) зазначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та згідно п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ із змінами та доповненнями повинна містити особистий підпис посадової особи.
Вимоги щодо заповнення податкової накладної визначені наказом ДПА України від З0 травня 1997 року №165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення ", зареєстрованого в Мін’юсті України 23.06.97р. №233/2037, відповідно до яких всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18). Крім того, в листі ДПА України №12277/7/10-1117/1929 від 22.06.05р., зазначено, що всі складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженою платником податку особою без використання аналогів відтворення власного підпису (факсимільного підпису).
В зв’язку з тим, що позивач стверджував, що спірні накладні підписані не за допомогою факсиміле, а власноручно судом першої інстанції була призначена судово-технічна експертиза, на вирішення якої поставив запитання, чи з одного і того ж оригінального екземпляру зроблені копії накладних які надав позивач, та копії, які надав відповідач. Судовий експерт у висновку № 3365 від 29.05.2005р. встановив, що тільки копії накладної №3991/хф від 29.11.2004р. зроблені з одного і того ж оригіналу, інші вище перелічені накладні виготовлені з різних оригіналів документів. Оскільки відповідач робив свої копії безпосередньо під час перевірки, і не мав можливості ані знайти, ані виготовити інший оригінал накладної, суд правомірно дійшов висновку про те, що копії, які надав відповідач, зроблені безпосередньо з тих накладних, які надав йому позивач під час перевірки. Між тим, вже після перевірки позивач мав фізичну можливість, як знайти, так і замовити у постачальника інший оригінал податкової накладної (який не містить виявлених відповідачем порушень). З урахуванням висновку експерта, подача позивачем до матеріалів справи копій накладних, що зроблені з іншого оригіналу, ніж копії, надані відповідачем.
В акті перевірки також вказано, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем включено до податкового кредиту ПДВ на суму 5666,67грн. по податковій накладній №5 від 12.11.2004р. від СПДФО Тімоніної Лілії Вікторівни, яка не містить підпису продавця та печатки. Між тим, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Позивач не заперечує проти викладеного в акті перевірки факту, але стверджує, що ще до перевірки його контрагент надав йому належним чином оформлену накладну, і під час перевірки в його документах містилося 2 накладних № 5 від 12.11.2004р. Позивач стверджує, що перевіряючи не звернули уваги на належну накладну і описали в акті лише ту, що складена з порушеннями. Позивачем не надано ніяких доказів того факту, що належним чином оформлена податкова накладна „№ 5 від 12.11.2004р. була у нього в наявності на момент перевірки.
Слід також зауважити, що підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено, що податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Між тим, позивач, в порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), протягом визначеного згідно Закону терміну не надав доказів звернення до ДПІ з відповідною заявою.
Таким чином, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті яких відбулося завищення податкового кредиту за 2004рік на суму 8028 грн. (в т.ч. по періодах : за березень 2004року - 467грн., за квітень 2004року - 403грн., за травень 2004року - 38грн.. за липень 2004року - 40грн., за серпень 2004року - 9грн., за вересень 2004року - 1242грн., за листопад 2004року - 5829грн.) - є правомірними.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, п.1.1) ст. ст.198, ст. 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ТОВ Східно-Українська компанія «Мегалайн»залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 05.07.2006 р. по справі № АС27/615-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.
Адміністративну справу № АС27/615-05 повернути до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді