ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16.07.2012Справа №5002-19/1751-2012
За позовом - Публічного акціонерного товариства «Крименерго», АР Крим, м.Сімферополь
до відповідача - Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», АР Крим, м.Сімферополь в особі філії «Чорноморський райавтодор», АР Крим, смт.Чорноморське
про стягнення 24799,58 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача - Антипенко М.О. - юрисконсульт, дов. № 407-Д від 10.07.2012
Від відповідача - Бабіч С.М. - представник, дов. № 13/1720 від 16.07.2012
Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості за активну електроенергію у сумі 18483,71 грн., 3% річних у сумі 1549,15 грн., інфляційних втрат у сумі 3345,51 грн., пені у сумі 1421,21 грн., а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
25.06.2012 на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Крименерго», згідно якого позивач просить суд в частині позовних вимог щодо суми основного боргу провадження по справі припинити, у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу у повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1549,15 грн., інфляційних втрат у сумі 3345,51 грн., пені у сумі 1421, 21 грн., а також витрати пов'язані з сплатою судового збору просить суд задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача вищевказану заяву у судовому засіданні усно підтримав та просив суд її задовольнити стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1549,15 грн., інфляційних втрат у сумі 3345,51 грн., пеню у сумі 1421,21 грн., а також витрати пов'язані із сплатою судового збору.
Суд приймає до розгляду уточнені позовні вимоги позивача до відповідача та розглядає уточнені позовні вимоги, як первісні позовні вимоги позивача до відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні усно пояснила, що суму основного боргу відповідач оплатив, проте заборгованість з 3% річних, інфляційних втрат та пені просила суд не задовольнити, через необґрунтованість та безпідставність. Усно пояснила, що позивач в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат посилається на договір № 15 від 27.04.2004, проте даний договір припинив свою дію. Щодо стягнення пені, то представник відповідача просила суд застосувати строк позовної давності в один рік для стягнення пені, у зв'язку з чим просила суд у задоволенні позову в цієї частині відмовити.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
27.04.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та філією «Чорноморський райавтодор» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 15, відповідно до розділу 1 якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електропостачання, пеню, за графіком погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частками (а.с.18-26).
Відповідно до пункту 2.1 договору за час виконання умов даного Договору, а також рішення усіх питань, які не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричної енергії, затвердженими у встановленому порядку.
Згідно пункту 2.2.3 договору Споживач зобов'язується сплачувати Постачальнику вартість енергії та інші нарахування згідно умов Додатку № 4.1 та 4.2 «Порядок розрахунків».
У пункті 3.1.1 договору сторони погодили, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за постачання електричної енергії за роздрібними тарифами, розрахованими відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по врегульованому тарифу, та інші платежі, обумовлені даним договором.
За внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням строків визначених додатками № 4.1, 4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов'язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі пред'явленого рахунку на поточний рахунок постачальника (4.2.1 договору).
Згідно пункту 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У випадку ненадання Споживачем вказаних відомостей в установлений строк розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється Постачальником на рівні фактичних показників відповідних періодів поточного року.
Відповідно до пункту 5.2 договору порядок визначення граничної величини споживання електричної енергії обумовлюється у додатках № 4.1, 4.2 «Порядок розрахунків» до даного договору.
Пунктом 9.5 договору визначений строк дії договору до 31.12.2004 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Також сторони домовились, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляду.
З наведеного витікає, що договір № 15 від 27.04.2004 про поставку електричної енергії є діючим, доказів припинення договору сторонами суду не представлено.
Згідно п.2 додатку № 4.2 до договору, споживач до 21 числа, що передує розрахункову періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваємого) обсягу споживання електричної енергії.
Позивач стверджує, що відповідач належно не виконав свої зобов'язання за договором постачання електричної енергії, у результаті чого за відповідачем виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 18438,71 грн., яку відповідач сплатив лише 15.05.2012. Оскільки відповідач виконував свої зобов'язання не належним чином, відповідач нарахував 3% річних, індекс інфляції та пеню, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості у судовому порядку.
Відповідачем вказана заборгованість сплачена не була, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
З матеріалів справи суд вбачає, що відповідачем сума основного боргу у сумі 18483,71 грн. сплачена 15.05.2012 (а.с.40).
Сума основного боргу виникла за період з 15.06.2009 по 10.05.2012, отже незважаючи на ту обставину, що відповідачем сплачена сума основного боргу, у позивача є право стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції.
Таким чином, у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних у сумі 1549,15 грн., інфляційні нарахування у сумі 3345,51 грн.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1421,21 грн. суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» статтями 1, 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд з урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства перевіривши правильність нарахування пені, вважає її нарахування необґрунтованою з огляду на те, що позивач нарахував пеню за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлену електроенергію у сумі 1421,21 грн. за період з 21.11.2011 по 31.12.2011, проте сума основного боргу на яку нарахована пеня позивачем вказана за період з вересня 2009 по 10.05.2012.
Тобто, розраховувати пеню необхідно від суми заборгованості наявної у даному періоді, а розрахунок усієї суми заборгованості за період з вересня 2009 по 10.05.2012 та на неї нараховувати пеню є помилковим.
Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги ПАТ «Крименерго» про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1549,15 грн. та інфляційних втрат у сумі 3345,51 грн. заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення пені у сумі 1421,21 грн. суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про заміну Публічного акціонерного товариства «Крименерго» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго».
Відповідно до ч.1 ст.25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
З урахуванням наведеного, суд задовольняє клопотання представника позивача та заміняє Публічне акціонерне товариство «Крименерго» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго».
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне рішення складено 17.07.2012.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.25, 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
· Замінити Публічне акціонерне товариство «Крименерго» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Крименерго».
· Позов задовольнити частково.
· Стягнути з Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Чорноморський райавтодор» на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» 3% річних у сумі 1549,15 грн., інфляційні втрати у сумі 3345,51 грн., судовий збір у сумі 1247,33 грн.
· В частині стягнення пені у сумі 1421,21 грн. відмовити.
· Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя В.І. Мокрушин