20.03.2012 Справа № 2-315/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 березня 2012 року Вишгородський районний суд Київської області в складі :

головуючої Толкачової Л.А.

при секретарі Ходаківська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План»про стягнення збитків і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом посилаючись на те, що 04.05.2011 року вона уклала договір з трьома додатками № 041385 з відповідачем на придбання транспортного засобу та стала учасником Програми «Авто-Житло». Позивачка сплатила реєстраційний платіж у розмірі 20000,00 грн. при підписанні договору, крім того сплатила чистий платіж в розмірі 1666,67 грн. та адміністративні витрати -336,00 грн. Натомість будь-яких дій щодо виконання зобов'язань з боку відповідача не здійснено, послуг не надано та в односторонньому порядку розірвано договір на підставі порушення нею умов договору. Тому позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь понесені нею збитки у розмірі 22002,67 грн. та моральну шкоду у розмірі 660,00 грн. (3% від розміру збитків).

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що при розірванні договору реєстраційний платіж не повертається і даний платіж не входить у вартість товару, а тому і стягненню не підлягає. Договір був розірваний по тій причині, що позивачка, сплативши 1 щомісячний платіж в розмірі 2002,67 грн., сама перестала виконувати його умови і не сплатила поспіль 2 щомісячні платежі. Таким чином, товариство виконувало умови договору до того моменту, доки його виконувала позивачка, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 04.05.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 041385 про надання послуг з метою придбання транспортного засобу, орієнтованою вартістю 200000,00 грн.

Згідно умов договору, позивачка стала учасником Програми по придбанню автотранспортного засобу, вартістю 200000,00 грн. із щомісячним чистим платежем 1666,67 грн.

04.05.2011 року при підписанні договору, ОСОБА_1 на користь відповідача було сплачено 20000,00 грн. реєстраційного платежу, що становить 10% від орієнтованої вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційний платіж -це сума, що встановлюється на договірній основі між учасником Програми «Авто-Житло»та Товариством і не перевищує розмір встановлений в п. 3.1 Договору, що сплачується за надані Товариством послуги з реєстрації учасника Програми «Авто-Житло». Реєстраційний платіж, що вноситься кожним учасником Програми «Авто-Житло»- є платою за послуги Товариства. За рахунок цих коштів організована та здійснюється діяльність товариства, сплачується оренда приміщень, нараховується та виплачується заробітна плата.

Таким чином, реєстраційний платіж це плата за надані послуги по реєстрації учасника Програми і не може входити в оплату транспортного засобу.

Згідно досліджених судом умов договору та Додатків до нього, які підписані позивачем, вбачається, що учасник Програми «Авто-Житло», тобто ОСОБА_1 заявляє що отримала всі конкретно викладені пояснення від представника Товариства, підтверджує що вся надана їй інформація відповідає змісту Договору та його Додаткам і не суперечить їм, уважно прочитала та зрозуміла Договір і Додатки, правові наслідки і гарантує дійсність своїх намірів, добросовісність своїх дій по відношенню до інших осіб, співвласників, в тому числі подружжя та отримала їх погодження на здійснення даного правочину, а також стверджує, що кошти, які сплачуються згідно з умовами Договору не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що засвідчує своїм підписом. Така інформація міститься і підписана позивачкою на кожній сторінці додатків та самого договору, що спростовує твердження позивача про те, що при підписанні Договору та Додатків до нього вона відповідачем була введена в оману.

Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить суд до переконання, що позивачем не доведено і не представлено належних і допустимих доказів на підтвердження помилкового сприйняття позивачем змісту правочину та наявності обману зі сторони відповідача при укладенні оспорюваного правочину і не доведено, що відповідач діяв всупереч дійсному волевиявленню позивача, а отже не доведено порушення прав позивача.

Ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України передбачають що зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Позивачка погодилась з умовами договору, сплатила реєстраційний платіж та сама обрала розмір щомісячного чистого платежу встановленого в Додатку № 1 до Договору, але надалі умови договору не виконувала і не сплачувала щомісячно суму повного платежу.

Згідно п. 8.5 Додатку № 2 до Договору, у випадку, якщо учасник Програми «Авто-Житло», який не отримав товар, не сплатить 1 або більше послідовних або вибіркових повних платежів, Товариство має право розірвати Договір, про що повідомляє учасника Програми письмово.

Відповідно до п. 8.3 Додатку № 2 до Договору, товариство може здійснити повернення сплачених чистих платежів учаснику Програми «Авто-Житло», з яким розірвано Договір за такою процедурою: із загальної суми сплачених чистих платежів утримується штраф у розмірі 3 чистих платежів, а решта підлягає поверненню.

Оскільки, позивачка сплатила один чистий платіж, то за таких умов, після розірвання Договору жодної заборгованості відповідач перед позивачем не має.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачкою не надано суду доказів того, в чому ж полягає її моральна шкода, з чого вона виходить, чим саме їй було її завдано, якими ж винними діями відповідача завдано їй моральну шкоду, а тому в цій частині позовних вимог їй необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона провинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Таким чином, суду не надано доказів неправомірності дій відповідача, порушення умов договору чи незаконності його розірвання в односторонньому порядку, не встановлено збитки, які нанесені позивачці діями відповідача та спричинення моральної шкоди, а тому суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі ст.ст. 60, 203, 214, 230, 525, 526, 530, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План»про стягнення збитків і моральної шкоди -відмовити.

Рішення протягом 10 днів може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подання Апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Суддя: Л.А. Толкачова