1-39/2007

Вирок

Іменем України

5 жовтня 2007 року                                                                                                      м.  Сімферополь

Військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону під головуванням ГАПОНОВА Д.Ю.,  при секретарі АМЕТОВІЙ В.Г.,  за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Сімферопольського гарнізону АНТОНЕНКА В.Ю.,  потерпілого ОСОБА_2.,  захисника - адвоката ОСОБА_3 ,  розглянув у відкритому судовому засіданні,  в приміщенні суду,  кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини A3 83 5 матроса

ОСОБА_1 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1в селі Зелене,  Верхньорогачицького району,  Херсонської області,  громадянина України,  з середньою освітою,  такого,  що немає судимості,  не одруженого,  на військову службу призваного у квітні 2006 року Верхньорогачинським РВК Херсонської області,  до призову на військову службу проживаючого за адресою: АДРЕСА_1У вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 406 КК України

Судовим слідством суд,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2007 року,  близько 20 години,  в місці для паління військової части А3835 ОСОБА_1,  будучи незадоволеним поведінкою співслужбовця більш пізнішого строку призову ОСОБА_2,  який не знаходився з ним у відносинах підлеглості,  з метою продемонструвати свою мниму перевагу і підкорити останнього своєму впливу,  порушуючи вимоги статей 11,  12,  49,  50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,  та статей 1,  4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України,  вдарив ОСОБА_2 ногою в область паху,  чим заподіяв потерпілому розрив лівого яєчка,  обширну гематому лівої половини мошонки,  тобто тілесні ушкодження середньої тяжкості,  які потягли за собою тривалий розлад здоров'я,  з приводу яких потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у військовій частині А4614 з 24 серпня по 18 вересня 2007 року. В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 відшкодував спричинену своїми діями моральну шкоду потерпілому ОСОБА_2

Військовим прокурором Сімферопольського гарнізону на користь військової частини А4614 заявлений цивільний позов на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочинних дій ОСОБА_1 у розмірі 1248грн. 66коп.

Підсудний ОСОБА_1 вину в пред'явленому обвинувачені та розмір цивільного позову визнав в повному обсязі,  дав покази,  які за своїм змістом відповідають викладеному вище,  пояснивши,  що 23 серпня 2007 року,  близько 20 години,  в місці для паління військової части А3835,  в присутності інших військовослужбовців,  будучи незадоволеним тим,  що ОСОБА_2,  який прослужив менше ніж він,  ОСОБА_1,  сперечається з ним,  вдарив ОСОБА_2 ногою в проміжність.

В порядку  ст. 299 КПК України суд,  за погодженням з учасниками судового розгляду,  визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову,  які ніким не оспорюються. Покази ОСОБА_1 про вчинення ним даного злочину,  а також зібрані по справі докази,  та розмір цивільного позову відповідають фактичним обставинам справи та ніким не оспорюються.

Відповідно до висновку судово - медичного експерта від 20 вересня 2007 року №2891,  розрив лівого яєчка,  обширна гематома лівої половини мошонки у ОСОБА_2,  з приводу яких він знаходився на стаціонарному лікуванні 25 днів,  відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості,  які потягли за собою тривалий розлад здоров'я.

Встановлено,  що матроси ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у відносинах підлеглості не знаходяться.

З довідки військової частини А4614 від 20 вересня 2007 року №1345 вбачається,  що вартість лікування ОСОБА_2 становила 1248грн. 66 коп.

Згідно розписки потерпілого ОСОБА_2 від 5 жовтня 2007 року,  ОСОБА_1 відшкодував йому спричинену своїми діями моральну шкоду,  та він,  ОСОБА_2,  претензій до ОСОБА_1 немає.

За висновком військово-лікарської комісії ОСОБА_1 придатний до проходження військової служби.

Дії ОСОБА_1,  який за відсутністю між ним та матросом ОСОБА_2відносин підлеглості,  завдав 23 серпня 2007 року ОСОБА_2 удар ногою в область паху,  заподіявши тому тілесні ушкодження,  які потягли розлад здоров'я тривалістю понад 21 день,  були вчинені на території військової частини,  в присутності особового складу,  та пов'язані з очевидним для винного порушенням порядку військових відносин,  суд кваліфікує їх за ч.2  ст. 406 КК України,  як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості,  що заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Позов військового прокурора у відповідності зі статтею 93 - 1 КПК України підлягає задоволенню,  оскільки в судовому засіданні встановлено,   що внаслідок злочинних дій підсудного ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження,  а сума позову підтверджена довідкою військової частини А4614.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1,  суд приймає до уваги,  що він раніше притягався до кримінальної відповідальності за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями,  та відповідних висновків не зробив,  а тому суд призначає йому покарання у виді позбавлення волі.

Проте,  приймаючи до уваги щире каяття підсудного у вчиненому,  його активне сприяння розкриттю злочину,  позитивні характеристики з місця проживання та проходження служби,  добровільне відшкодування потерпілому моральної шкоди,  враховуючи думку потерпілого про застосування до підсудного не суворої міри покарання,  з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину,  обставин справи та особи винного,  суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання,  та застосувавши  ст. 75 КК України,  звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного,  керуючись статтями 323,  324 КПК України,  суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 406 КК України,  на підставі якої призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

Відповідно до  ст.  75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання,  якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Встановити ОСОБА_1іспитовий строк тривалістю в один рік.

Згідно  ст.  76 КК України,  суд покладає на засудженого ОСОБА_1 такі обов'язок попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А4614 витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у розмірі 1248грн. 66коп.

На час проходження ОСОБА_1 військової служби,  контроль за його поведінкою покласти на командира військової частини А3835.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - нагляд командування військової частини скасувати.

Речові докази по справі: книгу обліку травм,  зафіксованих у військовій частині A3835,  яка перебуває на відповідальному зберіганні у начальника медичної служби військової частини A3835 слід вважати переданою за належністю до військової частини A3 83 5.

На вирок може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил через військовий місцевий суд Сімферопольського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.