Справа № 2-1381-11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2012 року

Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Ковальчуку Я.В.

з участю представників позивача-відповідача Сауляка Є. В., Олішевського Д.А.

відповідача-позивача ОСОБА_3

його представника ОСОБА_4

третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та поруки, за позовом третьої особи із самостійними вимогами -ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання договору поруки недійсним, -

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави -автомобіль «Mazda», модель RX-8, 2005 року випуску в рахунок погашення боргу по кредитному договору NDABAE00003229 від 15.10.2007 року на суму 58 279,55 доларів США. Мотивований позов тим, що відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 39 237,83 долари США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення -12.10.2012 року. В забезпечення виконання зобов`язання був укладений договір застави рухомого майна -автомобіля «Mazda», модель RX-8, 2005 р.в., що належав на праві власності ОСОБА_3 В порушення ст. 526, 527, 530, 1054, 1050 ЦК України, відповідач не виконав своє зобов`язання і не повернув кредит, тому станом на 07.09.2011 року заборгованість становить 58 279,55 долари США і складається з: заборгованості за кредитом -28 904,90 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 7621,77 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом -1295,79 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язання -20 457,09 доларів США. Позивач просив позов задовольнити.

07.11.2011 року відповідач ОСОБА_3 пред`явив зустрічний позов із уточненими позовними вимогами 19.01.2012 року (а.с. 42, 122) до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та поруки від 15.10.2007 року. В судовому засіданні 19.01.2012 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача притягнуто поручителя -ОСОБА_5 Позов мотивований тим, що при укладенні кредитного договору були порушені вимоги закону, зокрема ч.1, 5 ст. 203 ЦК України, договір застави в порушення вимог ч. 1 ст. 209 ЦК України не посвідчений нотаріально, а договір поруки не підписаний батьком - ОСОБА_5, а тому на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України дані договори повинні бути визнані недійсними.

Третя особа на стороні позивача -ОСОБА_5 звернуся до суду з позовом про визнання недійсним договору поруки, укладеного 15.10.2007 року в забезпечення виконання зобов`язання між ПАТ КБ «Приватбанк»ОСОБА_3 Мотивований позов тим, що договір поруки укладений від імені «ОСОБА_5»і підписаний невідомою особою, хоча копія паспорту в кредитній справі належить йому. В банку він не був і договір не підписував, тому на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України просив визнати договір недійсним.

В судовому засіданні представники позивача Сауляк Є.В. та Олішевський Д.А. позов підтримали повністю, зустрічні позови не визнали. Пояснили, що кредитний договір від 15.10.2007 року є дійсним, оскільки ОСОБА_3 підписав договір добровільно і передав в заставу свій автомобіль. Банк виконав своє зобов`язання, перерахувавши позичені кошти в сумі 26 050 доларів США на особистий рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_1. Зустрічний позов ОСОБА_3 вважають необґрунтованим і без визначення правової підстави, тому він не може бути задоволений. Договір поруки також не може бути визнаний недійсним, оскільки він не підписаний ОСОБА_5, тому є неукладеним. Надали письмові заперечення (а.с. 102-103, 113). Також просили застосувати до позовних вимог ОСОБА_3 строк позовної давності (а.с. 114-115).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали, суду пояснили, що ОСОБА_3 дійсно підписав кредитний договір і договір застави, не читаючи, але вважав, що кредитний комітет не надав згоди на отримання кредиту, оскільки гроші через касу банку він не отримував. Був введений в оману працівниками банку, а також ОСОБА_6, відносно якого постановлено вирок по шахрайству і ОСОБА_7 Представник відповідача ОСОБА_4 визначила правову підставу позову для визнання кредитного договору і договору застави недійними - ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки п.п. 1.1, 7.1, 72 кредитного договору суперечать один одному, в них не зазначені відомості, необхідні для виконання кредитного договору, крім того, реального настання наслідків у вигляді отримання ОСОБА_3 позичених коштів через касу банку не відбулося.

Третя особа із самостійними вимогами -ОСОБА_5 підтримав позов і пояснив, що договір поруки він не підписував, в «Приватбанку»будь-яких договорів не укладав, за виконання зобов`язання ОСОБА_3 не поручався, тому просив визнати недійсним договір поруки на підставі п. 5 ч. 203, ст. 215 ЦК України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, а також оригінал кредитної справи ОСОБА_3, що міститься в матеріалах кримінальної справи № 1-207-10 по обвинуваченню ОСОБА_6, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 і ОСОБА_5 слід відмовити.

Між сторонами не виникли кредитні правовідносини.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1.1 договору № DNABAE00003229 від 15.10.2007 року, банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1. цього договору.

Крім того, в п. 7.2 зазначено, що при кредитуванні бувших у використанні автомобілів кредит надається готівкою через касу банку. В той же час рахунку, на який би здійснювалось перерахування коштів, в п. 7.1 не вказано.

Відповідно до п. 7.1 договору, банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 15.10.2007 року по 12.10.2012 року включно у вигляді неповнолювальної кредитної лінії у розмірі 39 237,83 долари США на наступні цілі: 26054,78 долари США -на купівлю автомобіля, а також у розмірі 6,77 долари США для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ; за договором особистого страхування в сумі 2065,77 долари США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 781,64 долари США та у розмірі 10328,86 долари США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбаченого п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно о п. 3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 договору.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що рахунок, на який здійснювалось перерахування коштів, відповідає № НОМЕР_1 та надали виписку по рахунку за період з 16.10.2007 року по 21.06.2009 року. Згідно даної виписки 16.10.2007 року суму в розмірі 26 050 доларів США було видано фізичній особі.

Згідно заяви на видачу готівки № 59587901, складеної від імені ОСОБА_3 16.10.2007 року, кошти в сумі 26 050 доларів США були видані через касу банку (а.с. 164). Залишок становить 4,59 долари.

Дана заява на видачу готівки від імені ОСОБА_3 підписана не самим ОСОБА_3, а іншою особою, про що зазначено у висновку експерта № 666 від 29.05.2012 року (а.с. 178-180).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що кредитні кошти ОСОБА_3 в сумі 26 054,78 банком не видавались через касу банку і позичальником не отримувались.

Відповідно до роз`ясень, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 року, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно п. 7.1 набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах -з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Оглянувши оригінал кредитної справи ОСОБА_3 (а.с. 238-299 т. 5 кримінальної справи № 1-207-10 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ст. 190 ч. 4, 358 ч. 2,3 КК України), будь-яких розрахункових документів або касових документів щодо сплати вартості реєстрації предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, страхових платежів відповідно до договору страхування транспортного засобу або договору особистого страхування, інших сум, окрім заяви на видачу готівки № 59587901, що не була підписана ОСОБА_3, немає.

Таким чином, кредитний договір не набув чинності для обох сторін.

В зв`язку з тим, що кредитний договір № DNABAE00003229 від 15.10.2007 не є укладеним, він не може бути визнаний недійсним, тому позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсною існуючої вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заставу»заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога. Дійсною є вимога, яка реально існує і заснована на передбачених законом підставах.

Якщо основне зобов`язання не виникло, то й додаткове зобов`язання, яке забезпечує його виконання, також втрачає юридичну силу й не може бути реалізоване, оскільки не існує вимоги, яку воно повинно задовольняти.

Крім того, договір поруки від 15.10.2007 року також не є укладеним, оскільки він не підписаний поручителем ОСОБА_5, що визнали сторони в судовому засіданні. Дана обставина на підставі ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Таким чином, в задоволенні позову щодо визнання недійсними договору застави транспортного засобу і договору поруки також слід відмовити.

Позовна давність щодо вимог ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_3 застосуванню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. ОСОБА_3 дізнався про порушення свого права в квітні 2011 року, коли ПАТ КБ «Приватбанк»було вперше пред`явлено позов про стягнення боргу, тому на підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається саме з цього моменту.

Керуючись Законом України «Про заставу», ст.ст. 546, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання недійсними кредитного договору, договору застави та поруки -відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання договору поруки недійсним -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Повне рішення суду виготовлено 18.07.2012 року.

Суддя