Справа №22ц-2960/2006 p.                   Головуючий у 1 інстанції Орел А.С.

Категорія 01,29,32                          Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2006 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - судді Тракало В.В., суддів Поліщука М.А., Мережко М.В. при секретарі Чабанюк Т.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 липня 2006 року в справі за позовом комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників    сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У червні 2006 року комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням у гуртожитку АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст.71 ЖК України.

В позовній заяві зазначено, що 20 липня 2004 року відповідачеві позивачем було видано ордер на вказане приміщення як працівнику міськвідділу внутрішніх справ. 31 жовтня 2004 року відповідач здав кімнату та закрив особовий рахунок, проте числиться зареєстрованим за вказаною адресою. На запит позивача до Славутицького міського відділу внутрішніх справ було одержано довідку від 12 квітня 2006 року про те, що ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ з 31 грудня 2004 року за порушення дисципліни.

Посилаючись на те, що відповідач більше шести місяців без поважних причин не проживає на спірній площі, позивач просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в гуртожитку.

У липні 2006 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні гуртожитком та вселення. Посилався на те, що він не проживає в гуртожитку більше шести місяців з поважних причин. У січні 2005 року поїхав до своєї матері у Запорізьку область, так як вона захворіла і потребувала його допомоги. Коли повернувся, то в його кімнаті проживали двоє хлопців. Він намагався вирішити ситуацію мирно, проте у березні 2006 року отримав відповідь позивача про те, що він добровільно здав у листопаді 2004 року майно і жиле приміщення. Тому ОСОБА_1 просив задовольнити зустрічний позов.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 25 липня 2006 року основний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що комунальним підприємством "Житлово-комунальний центр" м.Славутич 20 липня 2004 року на підставі рішення житлової комісії міськвиконкому від 9 липня 2004 року ОСОБА_1 на період роботи у Славутицькому міськвідділі внутрішніх справ було видано ордер на зайняття жилої площі у вигляді окремої кімнати в гуртожитку, а саме - кімнати НОМЕР_1 АДРЕСА_1. На підставі цього ордера було укладено договір користування жилою площею у гуртожитках. З 13 грудня 2004 року відповідача було звільнено з роботи в органах внутрішніх справ за порушення трудової дисципліни. 31 жовтня 2004 року відповідач здав кімнату завідуючій гуртожитком та ключі від кімнати. До суду з позовом про вселення чи усунення перешкод в користуванні гуртожитком не звертався. Звернувся лише після пред"явлення до нього позову про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Поважності причин відсутності понад 6 місяців суду не довів.

За таких обставин суд обгрунтовано визнав відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням у гуртожитку, та відмовив у задоволенні зустрічного позову про вселення та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням у гуртожитку.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. З03 ЦПК України, колегія суддів вважає, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 307, 308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.