Справа № 22ц-1552/2007 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Артюх К.В.
Доповідач - Позігун М. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ГОРОБЕЦЬ Т.В.
суддів: ПОЗІГУНА М. І., СТРАШНОГО М. М.
при секретарі: Рачовій І.І.
з участю: сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про розірвання шлюбу, розподіл майна, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1. про розірвання шлюбу, укладеного між нею та відповідачем у Відділі РАЦС Чернігівського міськвиконкому Чернігівської області, актовий запис №306 та поділити майно, що є їх спільною сумісною власністю, зокрема, відповідачу просила виділити автомобіль OPEL VECTRA, 1997 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, та гараж, точне місце розташування якого їй не відомо, а на її користь стягнути грошову компенсацію у розмірі 25000 грн. за Уг вказаного автомобіля та грошову компенсацію за Уг частину гаража.
Згодом позивачка уточнила свої позовні заяви та просила виділити їй трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, а на користь відповідача стягнути грошову компенсацію за 1/3 квартири та зазначила адресу, за якою знаходиться гараж.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені:
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 28 лютого 1998 року відділом реєстрації актів громадянського
стану Чернігівського міськвиконкому Чернігівської області, актовий запис №306;
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль OPEL VECTRA, 1997 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, та гараж №10 в автокооперативі №49 по вул. Старобілоуській в м. Чернігові;
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1;
Стягнуто з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1. компенсацію відхилення від рівності часток в сумі 61109 грн. 33 коп.;
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 150 грн. за надання правової допомоги;
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь держави судовий збір в сумі 1499 грн. 83 коп. та 17 грн. при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду в частині розподілу спільного майна подружжя та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог та поділити майно, що є спільною власністю подружжя: за ним визнати право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, а також на автомобіль OPEL VECTRA, 1997 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, і на гараж №10 в автокооперативі №49 по вул. Старобілоуській в м. Чернігові, а за позивачкою визнати право власності на 1/3 спірної квартири та на її користь стягнути з нього компенсацію відхилення від рівності часток в сумі 46 987 грн. 02 коп.3а гараж та автомобіль. Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Так, на думку апелянта, суд в порушення чинного законодавства припустився незаконного припинення його права власності на частку у спільному майні - частину квартири, незважаючи на те, що відповідно до положень СК України та ЦК України присудження грошової компенсації допускається лише за згодою особи, проте такої згоди він не давав і у судовому засіданні заперечував проти отримання грошової компенсації замість належної йому частки у квартирі. Також суд з цього приводу не врахував роз'яснень, викладених у п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 04 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок". Апелянт вважає, що суд безпідставно послався на ст. 365 ЦК України, оскільки 1/3 частину квартири не можна вважати незначною, спірна квартира має три ізольовані кімнати, площею 17, 6 кв.м. , 10 кв.м. та 12, 1 кв.м. , і за таких обставин, можна встановити порядок користування зазначеним жилим приміщенням, правил співмешкання він не порушує, постійно мешкає у спірній квартирі та іншого житла не має. Крім того, суд в порушення ч.5 ст. 71 СК України та ч.2 ст. 365 ЦК України не зобов'язав позивача зробити попередній внесок відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду є законним, відповідає фактичним обставинам і доказам по справі, вимогам ст. ст. 60, 69-71, 110, 112 СК України та ст. 365 ЦК України. Вважає, що суд обгрунтовано припинив право спільної власності відповідача на квартиру в зв'язку з неможливістю спільного користування квартирою, врахувавши обставини придбання квартири, інтереси неповнолітньої дитини, яка хворіє з народження, в зв'язку з чим потребує догляду, який здійснює її мати, проти чого заперечує відповідач та з приводу чого виникають сварки та непорозуміння, що негативно відображається на дочці, яка потребує нормальних житлових умов, спокійної обстановки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в період перебування в зареєстрованому шлюбі сторони придбали квартируАДРЕСА_1, 2/3 частини якої належить подружжю, а 1/3 частину їх дитині, автомобіль OPEL VECTRA, 1997 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, та гараж №10 в автокооперативі №49 по вул. Старобілоуській в м. Чернігові, визнав дане майно спільною сумісною власністю подружжя і прийшов до висновку, що відповідно до ст. 69 СК України воно може бути поділене в судовому порядку, оскільки відсутня взаємна згода подружжя. Визнаючи право власності позивачки на 2/3 частини квартири, суд, посилаючись на ст. 365 ЦК України, визнав квартиру неподільною річчю та послався на неможливість спільного користування квартирою.
Проте, з рішенням суду у частині визнання за позивачкою право власності на 2/3 частини квартири не може погодитись суд апеляційної інстанції, оскільки такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності може бути припинене лише у випадках, встановлених законом.
Згідно правил ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Частиною 2 статті передбачено попереднє внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 08 серпня 2000 року трикімнатна квартира з усіма зручностями, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 була куплена ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 в рівних частках для кожного, в тому числі із визначенням частки неповнолітньої дитини, зокрема, по 1/3 частці квартири кожному (а.с. 24).
Відповідно до вимог ст. 356 ЦК України зазначена квартира є спільною частковою власністю, оскільки у праві власності на квартиру є завідомо визначені частки кожного із співвласників в конкретній величині.
Таким чином, суд першої інстанції не вірно визначивсь з тим, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і безпідставно припинив право власності відповідача на частку у спільному майні, посилаючись на положення ст. 365 ЦК України. Припинення права на частку в спільному майні можливе за наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України.
Проте, відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 квартира складається з трьох кімнат жилою площею 39, 7 кв.м. , у тому числі: 1-а кімната площею 17, 6 кв.м. , 2-а кімната -10, 1 кв.м. , 3-я кімната - 12, 0 кв.м. , що не виключає можливості встановлення порядку користування зазначеним жилим приміщенням, і 1/3 частку у вказаній квартирі не можна вважати незначною.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо неможливості спільного володіння і користування спірною квартирою та про наявність у відповідача іншого житла у разі припинення його права на частку у спільному майні, тобто доказів того, що таке припинення не завдасть йому істотної шкоди. Посилання ОСОБА_2 в запереченнях на апеляційну скаргу на захворювання дитини, в зв'язку з чим не можливе спільне володіння та користування майном, безпідставні.
За таких обставин, рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири та про стягнення з неї на користь ОСОБА_1. грошової компенсації відхилення від рівності часток в сумі 61109 грн. 33 коп. є невірним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В той же час, суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивачки в частині визнання права власності за відповідачем на гараж та автомобіль зі стягнення грошової компенсації з останнього на користь позивачки в межах заявлених останньою позовних вимог. Рішення в частині визнання права власності за відповідачем на автомобіль і гараж позивачкою не оскаржувалося. Проте, при вирішенні питання про стягнення на користь ОСОБА_2 суми грошової компенсації за х/г частину автомобіля та за Уг частину гаража, право власності на які визнано заОСОБА_1., судом розмір компенсації визначено з відрахуванням зазначеної суми від розміру компенсації позивачкою за частину квартири на користь відповідача.
За таких обставин, рішення суду в частині стягнення компенсації підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення і в цій частині.
Так, згідно висновку експерта № И-7860/1 судової товарознавчої експертизи від 16.07.2007 року вартість автомобіля OPEL VECTRA, 1997 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1 становить 40959 грн. 04 коп. (а.с. 41).
Згідно висновку експерта № с-7860/1 будівельно-технічної експертизи від 16.07.2007 року вартість гаража №10 в автокооперативі №49 по вул. Старобілоуській в м. Чернігові становить 53015 грн. (а.с. 57).
Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню грошова компенсація за 1А частину автомобіля в сумі 20479 грн. 52 коп., а за ХА частину гаража - 26507 грн. 50 коп..
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно первісної та уточненої позовних заяв ОСОБА_2, нею були заявлені позовні вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя, загальна вартість якого становить 418263 грн. 04 коп., а половина майна, на яку вона претендує - 209131 грн. 52 коп.. Відповідно до п.п."а" п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" - ставка при сплаті державного мита з позовних заяв встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, позивачці при зверненні до суду необхідно було сплати 1700 грн. державного мита, а фактично нею було сплачено лише 59 грн. 50 коп..
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені лише на суму 46 987 грн. 02 коп., що становить 22, 5% від заявлених позовних вимог.
Таким чином, з позивачки на користь держави підлягає стягненню 1258 грн. судового збору з врахування сплачених нею при зверненні до суду 59 грн. 50 коп., а з відповідача на користь держави підлягають стягненню 382 грн. 50 коп. судового збору та на користь ОСОБА_2 6 грн. 75 коп. сплачених нею витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 346, 356 ЦК України, ст. ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд , -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2007 року в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та про стягнення з неї на користь ОСОБА_1грошової компенсації відхилення від рівності часток в сумі 61109 грн. 33 коп. скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1про поділ спільного сумісного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля OPEL VECTRA, 1997 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1 в сумі 20479 грн. 52 коп., та за х/г частину гаража №10 в автокооперативі №49 по вул. Старобілоуській в м. Чернігові - 26507 грн. 50 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1258 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1на користь держави 382 грн. 50 коп. судового збору та на користь ОСОБА_2 6 грн. 75 коп. сплачених нею витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів.
В іншій оскаржуваній частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2007 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.