Справа № 22-2096 Головуючий у першій інстанції Шилова Л.М
Категорія 11,12 Доповідач Черниш Т.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі головуючого Черниш Т.В.,
суддів Кривохижі В.І.., Голованя А.М. при секретарі Тітенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2006 року,
встановила:
В липні 2004 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу належної їй квартири, що знаходиться під АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_2, скориставшись її, позивачки, тяжким станом здоров"я, вдавшись до обману, отримала від неї підписи на довіреності, за якоюіб квітня 2003р. продала раніше приватизовану на її ім"я квартиру відповідачці ОСОБА_3 за 19000 грн. Повідомила про це 30 квітня, коли перевезла її до себе, добившись дострокової виписки з лікарні.
Посилаючись на такі обставини та на те, що ОСОБА_2 не виконала обіцянки щодо надання їй, позивачці, належних умов проживання та утримання, гроші, отримані за квартиру, привласнила, ОСОБА_1 просила визнати договір купівлі-продажу квартири, укладений між відповідачами та нотаріально посвідчений 16 квітня 2003 року, недійсним, квартиру їй повернути та стягнути з ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної її неправомірними діями.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнювала і уточнювала позов, який врешті зводився до вимог : про визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним з підстав укладення його внаслідок обману з боку ОСОБА_2, збігу тяжких для позивачки обставин, а також з підстав невідповідності угоди закону, оскільки в договорі зазначена значно занижена ціна, за яку було продано квартиру( ст.ст. 57 та 49 ЦК України (1963р.); про повернення квартири та усунення перешкод в її користуванні шляхом виселення ОСОБА_3; про стягнення з ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті вивезення останньою з квартири належного позивачці майна; про визнання недійсною довіреності від 15 квітня 2003 р., за якою була продана квартира від її, ОСОБА_1, імені відповідачкою ОСОБА_2, яка спонукала підписати довіреність, скориставшись безпомічним в результаті тяжкої хвороби станом, хоч вона, позивачка фактично не мала наміру продавати свою квартиру. Розмір моральної шкоди збільшила до 1500грн.
Кіровський районний суд рішенням від 24 травня 2006 року відмовив ОСОБА_1 в позові про визнання недійсними доручення на продаж квартири від 15 квітня 2003 року та нотаріально посвідченого 16 квітня 2003р. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
На зазначене рішення позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначала, зокрема, що висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсними угоди і довіреності не відповідає фактичним обставинам справи та доказам. Крім того, суд розглянув справу у відсутності відповідачів і не вирішив всіх заявлених нею позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного розгляду позивач та її представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги, відповідачі вважали ці доводи безпідставними, а рішення суду справедливим.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 306 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд вважав встановленим, що при укладенні оскаржуваної позивачкою угоди ОСОБА_2 діяла в межах повноважень, визначених за довіреністю, посвідченою 15 квітня 2003р. від імені ОСОБА_1, а позивачка не надала переконливих доказів на підтвердження доводів, на які посилалась як на підставу своїх вимог щодо визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу, зокрема, щодо наявності факту обману з боку відповідачки та збігу тяжких для себе обставин, за яких підписала довіреність на укладення угоди на вкрай невигідних умовах, яка не відповідала її волевиявленню.
Однак при ухваленні рішення суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_1 в процесі розгляду справи доповнила позов вимогою про стягнення з ОСОБА_2 1000грн. на відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що відповідачка самовільно вивезла з проданої квартири належне їй, позивачці, майно на зазначену суму. На порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України судом ця позовна вимога не розглядалась і не вирішувалась; як свідчать дані протоколу судових засідань, обставини та докази, на як посилалась позивач і з якими пов"язувала матеріально-правову вимогу, не були предметом дослідження і оцінки, що відповідно до п.5) я. 1 ст. 311 ЦПК є безумовною підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Крім того, виклавши в мотивувальній частині рішення мотиви відмови в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди та виселення відповідача ОСОБА_3 зі спірної квартири, в резолютивній частині висновки по суті цих вимог суд не зазначив.
Вирішуючи спір, суд помилково послався на ст.ст. 203,216,230, 233 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не врахувавши, що спірні правовідносини виникли в 2003 році.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід усунути зазначені недоліки, уточнити підстави позову, більш повно з"ясувати характер спірних правовідносин сторін, їхні права та обов"язки в цих правовідносинах і вирішити справу згідно із законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п. 5 ч. 1 ст.311, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛ И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді