1

Справа № 22-746                                        Головуючий у першій інстанції   Яковлев О.В.

Категорія 39,40,41                                                                         Доповідач  Черниш Т.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

9 серпня 2006 року                             Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі головуючого  Черниш Т.В., суддів     Кривохижі В.І., Голованя А.М., при секретарі   Тітенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 грудня 2005 року,

встановила:

В жовтні 2005 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до дошкільного навчального закладу №37 „Ластівка" (далі ДНЗ №37) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач зазначав, що 1 січня 2004 року був прийнятий на роботу сторожем і працював у відповідача за безстроковим трудовим договором. Наказом від 9 вересня 2005 року його звільнено з роботи за п.2ст.36 КЗпП.

Вважаючи таке звільнення незаконним і посилаючись на те, що викликане воно упередженим до нього ставленням керівника дитячого навчального закладу, проведене за надуманими мотивами, з метою звільнитись від нього як від небажаного працівника, просив задовольнити його вимоги: визнавши незаконним наказ  НОМЕР_1, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2005 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставив питання про скасування названого рішення суду з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначав, зокрема, що висновок суду не відповідає обставинам справи, грунтується на сумнівних доказах; суд не врахував його обгрунтовані доводи про те, що документи, на підставі яких було видано наказ про звільнення з роботи, сфальсифіковані, його підпис під текстом наказу про прийняття на роботу тимчасово- підроблений.

При розгляді справи в апеляційному порядку позивач доводи апеляційної скарги повністю підтримав. Представник відповідача-завідуюча ДНЗ №37 ОСОБА_2  їх заперечувала.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що мало місце укладення між сторонами строкового трудового договору для заміщення тимчасово відсутнього працівника ОСОБА_3 - на період її перебування у декретній відпустці та відпустці по догляду за дитиною, і звільнення ОСОБА_1 було проведено згідно з вимогами  законодавства про працю.

Наведене обгрунтування правового висновку, покладеного в основу рішення, узгоджується з нормами чинного трудового законодавства, відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови №9 від 6 листопада 1995 року „Про практику розгляду судами трудових спорів", при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події, наприклад, повернення на роботу працівника з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1  був прийнятий на роботу сторожем з 1 січня 2004р. і, як записано в його трудовій книжці і зазначено в наказі НОМЕР_2, - „ на період декретної відпустки та відпустки по догляду за дитиною" ОСОБА_3 (а.с.9, 36) За цим же наказом(п.І) звільнена ОСОБА_4, яка з 29 вересня 2003 року була переведена на роботу сторожем тимчасово на час відсутності з тих же підстав ОСОБА_3( а.с. 9,36)

На підтвердження своїх доводів про те, що зазначений наказ фальсифікований, а вчинений від його імені підпис в книзі наказів підроблений, позивач надав висновки спеціалістів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 7, 12 грудня 2005 року та від 17 квітня 2006р.(а..25-27,32,133-134). Проте ці висновки не є експертними, їх не можна визнати переконливими доказами. Як зазначено, зокрема, у висновку за результатами почеркознавчого дослідження факсокопії з аркушу з книги наказів, підпис від імені ОСОБА_1 після слів „З умовами праці ознайомлений" виконаний імовірно не ОСОБА_1(а.с. 133-134). Між тим, за висновком почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою апеляційного суду від 27 квітня 2006р., підпис під текстом п. 2 наказу НОМЕР_2 (на стор.4 книги наказів з кадрових питань ДНЗ №37) після слів „З умовами праці ознайомлений" виконаний ОСОБА_1.

Твердження позивача про те, що ОСОБА_3  перед виходом у відпустку сторожем не працювала, безпідставні, спростовується даними штатних розписів та звітної документації ДНЗ №37 перед ДПІ про нараховані і виплачені працівникам ДНЗ №37 суми доходів та утриманих податків (а.с.42-57), відповідними наказами у книзі наказів з кадрових питань(а.с. 84, 85,87,89).

Таким чином, зібрані у справі докази свідчать про те, що 31 грудня 2003 року між позивачем та ДНЗ №37 був укладений строковий трудовий договір на період відпустки працівниці по вагітності, пологах і догляду за дитиною.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП закінчення строку, на який укладався трудовий договір, є підставою для його припинення, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Інших обмежень для припинення трудового договору з цих підстав законодавством не передбачено.

,3,і, таких обставин суд, достатньо повно з'ясувавши обставини справи, обгрунтовано визнав законним звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП 9 вересня 2005 року у зв"язку з поверненням на роботу ОСОБА_3, за якою відповідно до чинного законодавства зберігалось місце її роботи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильного по суті рішення суду, яке постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, а тому,

Керуючись ст.ст. 303, 307,308,313-315 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 грудня 2005 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий     ПІДПИС

Судді _: підписи

Т.В. Черниш

 Суддя апеляційного суду Кіровоградської області