2/1312/15/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Леньо С. І. ,

при секретарі Станько Р.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Юхименко Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Четверта Львівська державна нотаріальна контора, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання права власності, реальний поділ будинковолодіння, встановлення порядку користування земельною ділянкою ;

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Четверта Львівська державна нотаріальна контора, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про реальний поділ будинковолодіння, визначення меж та встановлення способу і порядку користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, який у встановленому законом порядку неодноразово уточнювала, та в кінцевому, після постановлення ухвали від 03.09.2008р. про роз'єднання позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування від 20.03.2001р. та виділення їх у самостійне провадження, просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову кімнату під літерою 1-7 площею 11,6 кв. м., коридор позначений літерою 1-8 площею 4,8 кв.м., житлову кімнату позначену літерою 1-9 площею 11,3 кв.м., житлову кімнату позначену літерою 1-10 площею 12,6 кв. м., коридор позначений літерою 1-11 площею 2,4 кв.м., кухню позначену літерою 1-12 площею 10,3 кв.м., ванну позначену літерою 1-13 площею 4,7 кв.м., тамбур позначений літерою 1-14 кв.м. площею 3,8 кв.м., підвал позначений літерою І площею 4,9 кв.м., всього загальною площею 66,4 кв.м., а також сарай, позначений літерою «Б», решту приміщень житлового будинку, залишити у власності відповідачки ОСОБА_2, тим самим, встановивши реальний поділ будинковолодіння та надати їх у користування сторонам з максимальною ізоляцією між співвласниками. Крім того, просить стягнути з відповідачки компенсацію в сумі 3 514 грн. за більшу площу, яка перевищує на 3,47 кв.м. 1/3 частини житлового будинку позначеного літерою Аі-1, купленого батьками в 1956 та 1972 роках, з розрахунку вартості одного квадратного метра 1012,63 грн., величина якого взята з додатку до висновку будівельно-технічної експертизи № 776 та встановити порядок користування земельною ділянкою в тому варіанті, який встановлений між сторонами протягом тривалого часу. Судові витрати та витрати на проведення будівельно-технічної експертизи просить стягнути з відповідача, оскільки остання не згідна була добровільно вирішити питання про поділ будинковолодіння (а.с.242-243 том 1).

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що вона є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.10.2002р. як спадкоємець за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується реєстраційним посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.11.2002р, а відповідачка є співвласником другої половини будинку на підставі договору дарування від 20.03.2001р. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, в її користування було передано приміщення позначені літерою 1-9/11,3 кв.м. (житлова), 1-10/12,6 кв.м. (житлова), 1-11/2,4 кв.м. (коридор), 1-12/10,3 кв.м. (кухня), 1-13/4,7 кв.м. (ванна), 1-14/3,8 кв.м. (тамбур), а відповідачу, згідно договору дарування від 20.03.2001р. в користування перейшли наступні приміщення: 1-1/10,2 кв.м. (кухня), 1-2/3,2 кв.м. (ванна), 1-3/9,7 кв.м. (коридор), 1-4/1,1 кв.м. (вбиральня), 1-5/1,9 кв.м. (тамбур), 1-6/12,3 кв.м. (житлова), 1-7/11,6 кв.м. (житлова), 1-8/4,8 кв.м. (коридор), І/4,9 кв.м. (підвал). Звертає увагу, що загальна площа житлового будинку складає 104,8 кв.м., і в даному випадку Ѕ частини житлового будинку відповідає ідеальній частині площі 52,4 кв.м. На час здійснення дарування згідно довідки-характеристики № 40475, виданою Львівським ОДК «БТІ та ЕО»від 21.12.2000р. вартість будинковолодіння була оцінена в 25 806 грн., що відповідає вартості Ѕ частки в сумі 12 903 грн., однак загальна площа приміщень, переданих у користування відповідачки за договором дарування становить 59,7 кв.м., вартістю 12 346 грн., що на 722,5 грн. більше ідеальної частки, або становить 53 % площі всього будинку, тоді як у її користуванні, згідно свідоцтва про право на спадщину, перебувають приміщення загальною площею 45,1 кв.м., і вартістю 10901 грн., що на 722,5 грн. менше ідеальної частки або становить 47 % площі всього будинку. Крім того, вважає, що відповідачу дарувалась Ѕ частина житлового будинку, побудованого в 1934р. та придбаного її батьками в 1956 та 1972 роках, оскільки у всіх документах, які використовувались для укладення договору дарування і в самому договорі зроблено підміну назви всього будинку на назву житлового будинку позначеного літерою А-1, який складається з двох житлових кімнат позначених літерами 1-6 та 1-7, загальною площею 23,9 кв.м., кухні позначеною літерами 1-1 площею 10,2 кв.м., коридору позначеного літерами 1-8 площею 4,8 кв.м. та підвалу позначеного літерами «І» площею 4,9 кв.м. як це випливає з заяви ОСОБА_5., яку він подав в нотаріальну контору в 2001р. для оформлення договору дарування. Поряд з цим, переконана, що ОСОБА_5 ніколи не мав права особистої власності на дане будинковолодіння, оскільки в заяві, поданій в нотаріальну контору у 2001р. для оформлення договору дарування, він стверджує що житловий будинок куплений ним і його дружиною в 1956р. та 1972р., і який складається з двох житлових кімнат, кухні коридору та підвалу, отже куплений будинок був у спільній сумісній власності батьків. 13.03.1973р. ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право особистої власності, однак на час видачі такого свідоцтва господарські споруди та інші прибудови ще не були збудовані, а після здійснення таких прибудов, право особистої власності на них ОСОБА_5 оформлено не було. Щодо вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою, пояснила, що до 1992 року користування земельною ділянкою проводилось її сім'єю, оскільки батько з 1981р. проживав окремо, а сестра -відповідач по справі на той час була незаміжня. Влітку 1992р. відповідач вийшла заміж та за адресою АДРЕСА_1 стали проживати дві сім'ї, внаслідок чого земельна ділянка була поділена для користування, а саме: східну частину взяла для користування відповідач, а західна частина залишилась у її користуванні. Такий розподіл був вимушений, оскільки вихід з її житлових кімнат можливий лише з прибудови позначеною літерою а-1 на північну сторону будинку, з південного боку будинок стоїть на межі, а з східного та західного -до межі відповідно 1,6 м та 1,2 м. Крім того, просить врахувати, що за відсутності правовстановлюючого документу дарування ОСОБА_6 частини неприватизованої земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 є недійсним. На підставі наведеного, а також враховуючи те, що відповідач відмовляється врегулювати спір в досудовому порядку, змушена звернутись за захистом свого порушеного права до суду. У підтвердження вимог покликається на копію свідоцтва про спадщину за законом та інші документи, які просить вважати вичерпними.

Відповідач ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов, який у встановленому законом порядку неодноразово уточнювала особисто або через свого представника ОСОБА_7, якій згідно довіреності надані такі повноваження, та в кінцевому, після постановлення ухвали від 03.09.2008р. про роз'єднання позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.10.2002р. та виділення їх у самостійне провадження, просить ухвалити рішення про реальний поділ спірного будинковолодіння відповідно до договору дарування та свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані сторонам, а також про визначення межі земельних ділянок і встановлення способу і порядку користування земельною ділянкою, що за адресою АДРЕСА_1 -по Ѕ відповідно до права власності на частку в будинковолодінні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.227 том 1).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору дарування від 20.03.2001р. у її власність перейшла Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель і споруд та земельної ділянки. Згідно п. 4 вказаного договору, до неї перейшли в користування приміщення, позначені літерами 1-1/10,2 кв.м. (кухня), 1-2/3,2 кв.м. (ванна), 1-3/9,7 кв.м. (коридор), 1-4/1,1 кв.м. (вбиральня), 1-5/1,9 кв.м. (тамбур), 1-6/12,3 кв.м. (житлова), 1-7/11,6 кв.м. (житлова), 1-8/4,8 кв.м. (коридор), І/4,9 кв.м. (підвал). Оскільки такий договір згідно рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15.09.2009р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.09.2009р. недійсним не визнано, вважає, що до неї перейшло право користування вказаними приміщеннями. Враховуючи те, що відповідач за зустрічним позовом заперечує право власності на вказані приміщення та земельну ділянку, чинить перешкоди у користуванні такими приміщеннями та земельною ділянкою, вважає вимоги зустрічного позову підставними і такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 за первісним позовом вимоги підтримала з аналогічних мотивів, додатково пояснила, що внаслідок таких протиправних дій відповідача в її користуванні фактично знаходиться 1/3 частини житлового будинку. Просить первісний позов задоволити. Проти задоволення зустрічного позову заперечила. Не погоджуючись з вимогами позивача за зустрічним позовом щодо реального поділу спірного будинковолодіння та визначення меж земельних ділянок, звертає увагу, що у договорі дарування, посвідченого державним нотаріусом будинковолодіння значиться за адресою АДРЕСА_1, а у поданих уточненнях до зустрічного позову позивач просить ухвалити рішення щодо будинковолодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Оскільки спірний житловий будинок не знаходиться за жодною з цих адрес, вважає вимоги зустрічного позову безпідставними, а тому вважає, що в провадженні суду перебуває лише одна справа -за її первісним позовом. Просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача за належною довіреністю від 09.09.2011р. - ОСОБА_3 вимоги первісного позову підтримав, звертає увагу суду на неточність та не об'єктивність висновків експерта. Так, на його думку, експерти Сеник Н.В. та Попович Л.І., недоліки попередньої експертизи, які були визнані директором ЛНДІСЕ, під час проведення повторної експертизи не усунули, зокрема експертами не дано відповідь на поставлене ухвалою суду питання про можливі варіанти реального розподілу житлового будинку, під час проведення розподілу житлового будинку, експертам слід було розглядати дане питання не як спадок по закону на двох співвласників, а як розподіл по договору дарування Ѕ частини житлового будинку, а іншої частини як перехід права на спадщину за законом. Крім того, зазначає, що оцінка житлового будинку робилась по методиці, яка не приведена у висновку, в результаті чого отримано абсурдний висновок, за яким дарувальник має доплатити тому хто прийняв дар 746,5 грн., втрачаючи при цьому коридор під літерою 1-8 та підвал під літерою «пг», які є в спільному користуванні, для обчислень об'ємів приміщень повний обмір не проводився, в розрахунку вартості житлового будинку рік прибудови під літерою Аі-1 прийнятий 1999р., тоді як реально вона була прибудована в 1972р., що вплинуло на грошову оцінку частки для позивачки, оскільки термін експлуатації покрівельного матеріалу даху становить 25 років, у висновку приведена таблиця, відносно якої визначено, що житловий будинок під літерою А-1 та підвал під літерою «пг»знаходяться в аварійному стані, тоді як візуально це не відповідає дійсності. Крім того, просить врахувати, що при розгляді питання можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою було повністю проігноровано ухвалу суду про варіанти з максимальною ізоляцією співвласників. З наведених у висновку варіантів розподілу земельної ділянки максимальної ізоляції співвласників не вбачає. Крім того, зазначає, що експертом Сеник Н.В. оцінка вартості будинковолодіння була проведена методом оцінювання, не маючи при цьому Кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, а тому виконані висновки не зареєстровані в державному реєстрі оцінювачами є недійсними. На підставі викладеного, вимоги, заявлені позивачем за первісним позовом вважає підставними, просить такий позов задоволити. Проти задоволення зустрічного позову заперечив з мотивів, висвітлених самим позивачем, просить у задоволенні такого позову відмовити.

Представник відповідача згідно ордеру на ведення цивільної справи по захисту інтересів ОСОБА_2 від 19.06.2012р. та договору про надання правової допомоги від 04.04.2011р.-адвокат Юхименко Р.І. первісний позов в частині необхідності здійснити реальний розподіл будинковолодіння та встановлення меж земельної ділянки визнала, оскільки між сторонами по справі, які є рідними сестрами тривалий час існують напружені, неприязні стосунки, а здійснення розподілу будинковолодіння з максимальною ізоляцією між співвласниками обмежить їх у спілкуванні, яке завжди закінчувалось сварками, однак заперечила щодо тих варіантів, які пропонуються позивачем за первісним позовом. Пояснила, що згідно висновку повторної будівельно-технічної експертизи № 776 від 25.06.2005р. та висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2914 від 31.05.2012р. щодо перерахунку вартості будинковолодіння по АДРЕСА_1 станом на даний час, було запропоновано єдиний можливий варіант розподілу будинку в натурі, порівну з максимальною ізоляцією співвласників відповідно до правовстановлюючих документів і такий варіант розподілу є прийнятним для сторін, оскільки максимально ізолює співвласників. Твердження представника позивача за первісним позовом про те, що у разі такого поділу житлового будинку останній втратить доступ на горище вважає недоцільним, оскільки такий варіант поділу максимально ізолює співвласників, що власне і вимагає позивач, і такий поділ в свою чергу не позбавляє її права добудувати вхід на горище з іншого боку. Поряд з цим, вважає правильним і доцільним в даному випадку варіант № 1 розподілу земельної ділянки висновку № 776 від 25.06.2005р., оскільки такий варіант найбільш точно відображає термін максимальна ізоляція співвласників. Тому не вбачає у вказаних висновках неточностей про які згадує представник позивача і які ставлять під сумнів його об'єктивність. Одночасно, необґрунтованими вважає мотиви позивача щодо визнання договору дарування недійсним, так як ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03.09.2008 така вимога роз'єднана у самостійне провадження, а рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15.09.2009р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17.09.2009р. в задоволенні позову відмовлено. Звертає увагу, що різниця у назві вулиці спірного будинковолодіння, яка має місце в договорі дарування, є суто технічною помилкою, і значення для справи мати не може. За таких обставин, в задоволенні первісного позову просить відмовити, а зустрічний позов -задоволити.

Представник третьої особи -Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради за належною довіреністю від 05.01.2012р. -Джурик І.С. в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій зазначила, що надання дозволу на здійснення поділу житлового будинку в даному випадку законодавством не передбачено, а тому інтереси ЛРА ЛМР не порушуються. За таких обставин просить справу розглядати без її участі та ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи -Четвертої Львівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином, заявою до суду просить справу слухати без його участі та винести рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи -ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»в судове засідання теж не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, враховуючи позицію сторін, які не заперечили проти закінчення розгляду справи у його відсутності, а також зібрані по справі докази суд вважає можливим розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи № 2-10/09, матеріали інвентаризаційної справи, заслухавши пояснення сторін, експерта, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до переконання, що первісний позов слід задовольнити частково, а зустрічний позов -задовольнити повністю виходячи з таких підстав.

Згідно ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 03.09.2008р., позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності, реальний поділ будинковолодіння; та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права на спадщину роз'єднано у самостійні провадження (а.с.185 том 1).

Відповідно до рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15.06.2009р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17.09.2009р., в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, третя особа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»про визнання недійсним договору дарування від 20.03.2001р. відмовлено за пропуском строку позовної давності, аналогічно відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.10.2002р. (а.с.220-225 том 1).

За таких обставин, мотиви позивача щодо визнання недійсним договору дарування від 20.03.2001р. судом не досліджуються, оскільки по даних вимогах ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили.

Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом, то задовольняючи їх частково суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.10.2002р., що стверджується реєстраційним посвідченням від 06.11.2002р. (а.с.95,96 інвентаризаційної справи).

На підставі вказаного свідоцтва, до ОСОБА_1 в користування перейшли такі приміщення: 1-9/11,3 кв.м. (житлова), 1-10/12,6 кв.м. (житлова), 1-11/2,4 кв.м. (коридор), 1-12/10,3 кв.м. (кухня), 1-13/4,7 кв.м. (ванна), 1-14/3,8 кв.м. (тамбур), а відповідач ОСОБА_2 набула право власності на іншу половину вказаного житлового будинку згідно договору дарування від 20.03.2001р. (а.с.89 інвентаризаційної справи), за яким у її користування перейшли приміщення 1-1/10,2 кв.м. (кухня), 1-2/3,2 кв.м. (ванна), 1-3/9,7 кв.м. (коридор), 1-4/1,1 кв.м. (вбиральня), 1-5/1,9 кв.м. (тамбур), 1-6/12,3 кв.м. (житлова), 1-7/11,6 кв.м. (житлова), 1-8/4,8 кв.м. (коридор), І/4,9 кв.м. (підвал).

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»від 11.05.2004 року (а.с.106 інвентаризаційної справи) ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить Ѕ частка вказаного житлового будинку, ОСОБА_1 теж на праві спільної часткової власності належить інша половина житлового будинку.

За змістом ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Враховуючи те, що договір дарування Ѕ частини житлового будинку не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, вимога позивача за первісним позовом про визнання за нею 2/3 частин житлового будинку не ґрунтується на законі, а її твердження про те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 вона фактично користується 1/3 не підтверджено жодними доказами, оскільки як вона сама стверджує, в її користуванні знаходяться приміщення площею 45,1 кв.м., що становить 47 % площі будинку, а доказів того, що ОСОБА_2 самовільно захопила належні їй приміщення житлового будинку суду не представлено. Поряд з цим, як вбачається з позовних вимог, позивач за первісним позовом просить визнати за нею право власності на ті приміщення, які перебувають у її власності та приміщення коридору, позначеного літерою 1-8 та приміщення підвалу, позначеного літерою «І», тоді як в уточненнях до позовної заяви (а.с.113 том 1 справи № 2-19/09) вказує, що приміщення коридору та підвалу завжди знаходились у спільному користуванні двох співвласників, і передавати їх у власність одному співвласнику не можна.

Крім того, твердження позивача за первісним позовом про те, що ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 Ѕ частини житлового будинку який складався з житлових кімнат літ.1-6, 1-7 загальною площею 23,9 кв.м., кухні 1-1 площею 10,2 кв.м., коридору 1-8 площею 4,8 кв.м. та підвалу «І» площею 4,9 кв.м., а також про те, що ОСОБА_5 ніколи не мав права особистої власності на дане будинковолодіння не може бути прийнято до уваги, оскільки договір дарування, як вже було зазначено недійсним не визнано, відповідно він є чинним, і таким який породжує певні майнові права в обдарованого. Тому вимоги позивача ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на 2/3 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідно, не можуть бути задоволені вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача компенсації в сумі 3 514 грн. за більшу площу, яка перевищує на 3,47 кв.м. 1/3 частини житлового будинку позначеного літерою Аі-1.

Одночасно, враховуючи вимоги зустрічного позову щодо реального поділу спірного будинковолодіння відповідно до договору дарування та свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані сторонам, а також враховуючи позицію позивача за первісним позовом про встановлення такого поділу, суд приходить до висновку, що в цій частині первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов - задоволенню в цілому, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У відповідності до висновку повторної будівельно-технічної експертизи № 776 від 25.06.2005р., поділ будинку в натурі, порівну з максимальною ізоляцією співвласників, якщо в матеріалах справи наявні правовстановлюючі документи проводити недоцільно, тому експертами запропоновано варіант розподілу, відповідно до правовстановлюючих документів (а.с.51-66 том 1 справи № 2-10/09).

Допитана в судовому засіданні експерт Сеник Н.В. висновки експертизи № 776 від 25.06.2005р. підтримала, пояснила що на вирішенні експертів стояло питання реального розподілу житлового будинку. Оскільки в матеріалах справи містились правовстановлюючі документи на часки житлового будинку співвласників, поділ був проведений у їх відповідності. Ствердила, що поділ, проведений на підставі правовстановлюючих документів максимально відображає термін «ізоляція від інших співвласників», оскільки кожен з співвласників користується своєю часткою незалежно від іншого співвласника, будинок в такому випадку має два входи і кожен з них користується своєю часткою не порушуючи прав та інтересів іншого співвласника. Повідомила, що вхід на горище, яке за твердженням позивача за первісним позовом, у такому випадку розподілу перейде до ОСОБА_2, і вона не зможе мати до нього доступу не є підставою для здійснення розподілу всупереч правовстановлюючим документам, оскільки такий вхід можна облаштувати з іншого боку житлового будинку.

Враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ті обставини, що ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на приміщення житлової кімнати позначеної літерою 1-7, коридору -1-8 та підвалу -«І», суд не вбачає підстав для встановлення розподілу спірного будинковолодіння інакше, як на підставі правовстановлюючих документів. Твердження ОСОБА_1 про те, що у її користування перебувають приміщення меншої площі ніж Ѕ ідеальної частки житлового будинку, яка становить 52,4 кв.м. як підстава для задоволення її позову не може бути врахована, оскільки така площа є незначною, фізичний знос її частини будинку є набагато меншим за фізичний знос частини будинку, яка належить ОСОБА_2, що підтверджується висновком експертів № 776 та висновком експерта № 2914 від 31.05.2012 року про проведення перерахунку вартості будинковолодіння на час розгляду справи (а.с.57-59 том 2), а встановити ідеальний розподіл за яким ОСОБА_1 надати в користування житлові приміщення площею 52,4 кв.м. без поділу житлових приміщень, які є у власності ОСОБА_2 -неможливо, так як це суперечить вимогам ст. 321 ЦК України, за якою право власності є непорушним. Окрім цього, судом теж враховано той факт, що такий поділ, який до того ж запропонований експертом, максимально ізолює співвласників житлового будинку та відповідає фактичному користуванні приміщеннями.

Поряд з цим, твердження представника позивача про неточність вказаного висновку, який ставить під сумнів його об'єктивність не може бути прийнято до уваги, оскільки експертом запропоновано варіант розподілу житлового будинку на підставі правовстановлюючих документів, а саме договору дарування та свідоцтва про спадщину за законом, про що у висновку чітко зазначено (а.с.57 том 1 справи № 2-10/09). Методика, по якій було зроблено оцінку житлового будинку наведена в таблиці, приведеній згідно з «Правилами оцінки фізичного зносу»(а.с.55 том 1 справи № 2-10/09). Висновок експерта про те, що вартість ідеальної частки ОСОБА_1 на 1956 грн. більша від вартості ідеальної частки ОСОБА_2 суд вбачає правильним, оскільки вартість приміщень, які належать ОСОБА_1, з врахуванням фізичного зносу є більшою від вартості приміщень які належать ОСОБА_2, незважаючи на те, що площа цих приміщень є меншою.

Суд знаходить голослівними посилання представника позивача на те, що замір приміщень для встановлення їх об'ємів не проводився, оскільки в розпорядженні експертів знаходились матеріали цивільної справи та матеріали інвентаризаційної справи, в яких є всі необхідні розміри для визначення об'єму приміщення, крім того, як ствердила в судовому засіданні експерт Сеник Н.В. всі необхідні для неї заміри були проведені під час виїзду по місцю знаходження спірного будинковолодіння. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення вартості прибудови до житлового будинку під літерою Аі-1, проводилось на підставі визначення фізичного зносу цієї прибудови, яка згідно висновку становить 22 %, що є задовільним, а не на підставі того, коли така прибудова була здійснена. Крім того, покликання позивача на те, що житловий будинок під літерою А-1 та підвал під літерою «пг»знаходиться в аварійному стані згідно висновку, суд теж визнає голослівним, оскільки в такому висновку технічний стан згаданих приміщень значиться як незадовільний, а не як стверджує представник ОСОБА_1 -аварійний, тим паче, що з його ж слів, задовільний стан цих приміщень він визначив візуально, без проведення будь-яких досліджень. Твердження ж представника позивача про те, що експертом Сеник Н.В. оцінка будинковолодіння була проведена без кваліфікаційного свідоцтва оцінювача не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з вступної частини висновку № 776 та висновку № 2914, експерт Сеник Н.В. має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних досліджень по спеціальностях… 10.10. «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд», а відтак діє як експерт на підставі свідоцтва судового експерта № 38 від 14.11.2000.

Поряд з цим, судом також враховано, що позивачем, після внесення зауважень до висновку № 3405, розгляду цих зауважень директором ЛНДІСЕ та визнання їх такими що заслуговують на увагу (а.с.38 том 1 справи № 2-10/09) та після проведення повторної експертизи, подавалось клопотання, згідно якого остання, при вирішенні справи просила керуватись висновком № 3405, який попередньо нею ж був оскаржений (а.с.73 том 1 справи № 2-10/09). Більше того, не погоджуючись з методом оцінки, яка приведена у висновку № 776, представник позивача за первісним позовом, відповідно до цього ж методу визначає суму компенсації в розмірі 3514 грн., яка повинна бути стягнута з відповідача у разі визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частки житлового будинку (а.с.95 том), що додатково підтверджує необгрунтованість позиції про неточність та необ'єктивність висновку експерта № 776.

На підставі викладеного, суд не знаходить правових підстав вважати, що висновок № 776 та висновок № 2914 є неточними та необ'єктивними, а відтак приймає їх як належні та допустимі докази при вирішенні питання розподілу спірного будинковолодіння.

Щодо вимоги позивачів за первісним та зустрічним позовами про встановлення межі земельних ділянок і встановлення способу і порядку користування земельною ділянкою, що за адресою АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що в цій частині первісний позов також слід задовольнити частково, а зустрічний позов -підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з таких підстав.

Згідно вимог ст. 30 Земельного Кодексу України 1990р. (діючого на час укладення договору дарування) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Підпунктом «ґ»п. 18 Постанови ПВС України від 16.04.2004р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз'яснено, що при переході права власності на будівлю та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002р., згідно з положенням частини 30 ЗК України 1990р., до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Відповідно до плану присадибної ділянки від 20.01.2000 року (а.с.73 інвентаризаційної справи), користувачем земельної ділянки площею 510,2 кв.м. на АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, на підставі рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів № 871 від 24.07.1959р.

Відповідно до п. 1 Договору дарування ОСОБА_2 прийняла у дар Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд та земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд не вбачає законного підтексту у твердженні ОСОБА_1 про те, що у ОСОБА_5. під час укладення договору дарування були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а відтак, ОСОБА_2 є належним користувачем земельної ділянки в розмірі, відповідно до її частки спірному будинковолодінні.

Згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Абзацом другим п. 21 згаданої Постанови ПВС України роз'яснено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначився, або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частки спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову або на час виникнення останньої.

Враховуючи те, що позивачу за первісним позовом належить Ѕ частини житлового будинку, суд не вбачає підстав для прийняття її варіанту розподілу земельної ділянки, яка існувала раніше, оскільки як вбачається з представленої схеми (а.с.244 том 1) такий розподіл очевидно не відповідає Ѕ розміру земельної ділянки та не визначає конкретних меж, порядку та способу користування земельною ділянкою.

Поряд з цим, суд погоджується з позицією представника відповідача за первісним позовом і вбачає найбільш правильним, точним та таким що максимально ізолює співвласників варіант розподілу земельної ділянки № 1 згідно висновку № 776, оскільки земельна ділянка по фактичних обмірах становить площу 542,6 кв.м., що є більшим визначеної ухвалою суду та в технічному паспорті БТІ від 15.07.1999р. на 32,4 кв.м., однак у зв'язку з тим, що причини такого збільшення невідомі, експертами запропоновано поділ, де на Ѕ ідеальну частку припадатиме по 271,3 кв.м. Згідно поданої таблиці № 3 до висновку експертизи № 776 вбачається, що кожна земельна ділянка, яка надається у користування співвласникам має площу 271,3 кв.м., що відповідає Ѕ ідеальній частці, і такі земельні ділянки максимально ізольовані від кожного співвласника та знаходяться по протилежні сторони житлового будинку із виходом кожного співвласника зі своєї частини житлового будинку на свою частку земельної ділянки. Поряд з цим, ухвалюючи рішення про такий порядок володіння та користування спільною земельною ділянкою, у відповідності до п. 19 згаданої Постанови ПВС України № 7, судом також з'ясовано та враховано можливість нормального користування будинку і здійснення догляду за ними, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень, можливість проходу з вулиці на подвір'я та вимоги санітарних правил і правил пожежної безпеки.

Одночасно, встановлюючи такий порядок володіння та користування спільною земельною ділянкою, з метою захисту прав співвласників на безоплатне користування чужою земельною ділянкою для власних потреб, у відповідності до ст. ст. 401-405 ЦК України, 98-100 ЗК України, суд вважає за необхідне встановити право сервітуту для ОСОБА_1 на ділянку розміром 1,6х4,12м площею 6,6 кв.м., для ОСОБА_2 на ділянку розміром 2,19 х 1,0 м площею 2,2 кв.м., які позначені в таблиці № 3 до висновку № 776, для обслуговування фасаду своєї частини будинку.

Відповідно до зазначеного розподілу по варіанту 1 висновку експертизи № 776 слід також поділити між сторонами господарські будівлі та споруди, оскільки такий поділ відповідає їх розміщенню відносно земельної ділянки.

Окрім цього, судом враховується та обставина, що згідно висновку експертизи № 2914 при поділі будинку та господарських будівель і споруд вартість частки ОСОБА_1 більша від частки ОСОБА_2 на 1956 грн. та 391 грн. відповідно. Такі кошти підлягали стягненню з позивача по первісному позову на користь відповідача, проте враховуючи позицію позивача, яку висловила в засіданні її повноважний представник, про те, що ОСОБА_2 відмовляється від отримання на її користь різниці у вартості майна, що є її правом, суд не знаходить підстав для стягнення таких коштів.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до переконання про часткове задоволення первісного позову та повне задоволення зустрічного позову, про що ухвалює рішення. При цьому, ухвалюючи таке рішення, суд враховує висновки додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2914 від 31.05.2012р. щодо перерахунку вартості будинковолодіння по АДРЕСА_1, і яка станом на даний час становить 269 618 грн., відповідно вартість всіх житлових приміщень, ідеальних часток, господарських та інших споруд при ухвалені рішення приведена у відповідності з цим висновком.

Вирішуючи питання щодо стягнення зі сторін судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог, суд враховує позицію відповідача за первісним позовом, яку підтвердив її представник в судовому засіданні, про небажання отримувати від ОСОБА_1 будь-які кошти понесені ОСОБА_2 в ході розгляду даної справи, що є правом відповідача за первісним позовом, а щодо стягнення з ОСОБА_2 судових витрат пов'язаних з проведенням експертного дослідження та подачею позовної заяви, то суд не вбачає для цього правових підстав, оскільки правильність поділу будинковолодіння, яка була запропонована ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а в задоволенні решти вимог по первісному позову суд відмовляє. Також суд звертає увагу, що розмір судових витрат понесених ОСОБА_2 є значно більшим від розміру витрат понесених ОСОБА_1

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,60,61,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 358, 361, 363, 367, 401-405 ЦК України, 98-100, 120, 125, 126 ЗК України, ст. 30 ЗК України 1990 року, суд, -

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Здійснити між сторонами розподіл будинковолодіння, що за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого становить 269618 грн. Встановити між сторонами спосіб і порядок користування земельною ділянкою площею 542,6 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1, визначивши її межі.

ОСОБА_1 надати в користування в будинку приміщення під літ.: 1-9 площею 11,3 кв.м. (житлова кімната), 1-10 площею 12,6 кв.м. (житлова кімната), 1-11 площею 2,4 кв.м. (коридор), 1-12 площею 10,3 кв.м. (кухня), 1-13 площею 4,7 кв.м. (ванна кімната), 1-14 площею 3,8 кв.м. (тамбур). Всього корисної площі 45,1 кв.м. на суму 116571 грн., що більше ідеальної частки на 1956 грн.

ОСОБА_2 надати в користування в будинку приміщення під літ.: 1-1 площею 10,2 кв.м. (кухня), 1-2 площею 3,2 кв.м. (ванна), 1-3 площею 9,7 кв.м. (коридор), 1-4 площею 1,1 кв.м. (вбиральня), 1-5 площею 1,9 кв.м. (тамбур), 1-6 площею 12,3 кв.м. (житлова кімната), 1-7 площею 11,6 кв.м. (житлова кімната), 1-8 площею 4,8 кв.м. (коридор). Всього корисної площі 54,8 кв.м. Також під літ. І площею 4,9 кв.м. (підвал). Всього на суму 112659 грн., що менше ідеальної частки на 1956 грн.

Співвласнику ОСОБА_1 надати в користування земельну ділянку геометричними розмірами по периметру (за ходом годинникової стрілки): 5,46; 5,20; 5,20; 8,05; 4,12; 13,25; 3,70; 17,45; 10,85; 17,50 м -площею 271,3 кв.м. (синій колір додатку до висновку -таблиця № 3).

Співвласнику ОСОБА_2 надати в користування земельну ділянку геометричними розмірами по периметру (за ходом годинникової стрілки): 11,20; 12,00; 3,63; 1,60; 4,12; 8,05; 5,20; 5,20; 5,46; 26,80 м - площею 271,3 кв.м. (зелений колір додатку до висновку -таблиця № 3).

Надати право сервітуту для ОСОБА_1 - на ділянку розміром 1,60 х 4,12 м площею 6,6 кв.м., для ОСОБА_2 - ділянку розміром 2,19 х 1,0 м площею 2,2 кв.м. для обслуговування фасаду своєї частини будинку.

Надати ОСОБА_1 сарай під літ. «Б»вартістю 7107 грн. Надати ОСОБА_2 хвіртку № 2 вартістю 486 грн. Огорожу № 1 вартістю 31011 грн. розділити наступним чином: ОСОБА_2 надати огорожу розміром 25,8 м вартістю 18478 грн., ОСОБА_1 надати огорожу розміром 17,5 м вартістю 12533 грн. Огорожу № 3 вартістю 1784 грн. розділити наступним чином: ОСОБА_2 надати огорожу розміром 5,50 м вартістю 839 грн., ОСОБА_1 надати огорожу розміром 6,2 м вартістю 945 грн. Всього вартість господарських будівель і споруд виділених ОСОБА_1 становить 20585 грн., а ОСОБА_2 -19803 грн.

Зобов»язати ОСОБА_1 влаштувати хвіртку на свою земельну ділянку.

В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.

16.07.2012